Ухвала суду № 41631953, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11312/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» - Прокопенко Тетяни Юріївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про визнання протиправним та скасування постанови, розпорядження, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про визнання протиправним та скасування постанови, розпорядження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне порушення ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства» відповідачем вже було виокремлено в окреме провадження та залишено без розгляду у зв'язку із відсутністю факту вчинення правопорушення, а порушення п. 5 ч. 2 ст. 13 цього Закону не відповідає дійсності, адже в Статуті ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської», затвердженому загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської», передбачено наслідки не виконання зобов'язань з викупу акцій. Вважає, що постанова № 1045-ЦД-1-Е від 09.07.2014 року та розпорядження №380-ЦД-1-Е підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» - Прокопенко Тетяна Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем відносно позивача було винесено постанову про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 600-ЦД-1-Е від 14.05.2014 року, в якій зазначено про виявлені відповідачем правопорушення законодавства на ринку цінних паперів, в тому числі і такі порушення: п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства» Статут ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» не містить відомості про номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених позивачем акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання викупу акцій; ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства», реєстраційна комісія на загальних зборах акціонерів, призначених на 04.04.2013 року зареєструвала представників акціонерів без наявної інформації щодо повноважень директорів даних акціонерів на видачу довіреностей.

Водночас, Постановою НКЦПФР №03/02/3324/ПВС від 09.07.2014 року про виділення справи про порушення на ринку цінних паперів в окреме провадження, відповідачем було виділено справу про правопорушення ПАТ «ЗЗК ім. С. Ковальської» на ринку цінних паперів, а саме в частині таких порушень: ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства», реєстраційна комісія на загальних зборах акціонерів, призначених на 04.04.2013 року, зареєструвала представників акціонерів без наявної інформації щодо повноважень директорів даних акціонерів на видачу довіреностей; п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства», Статут ПАТ «ЗЗК ім. С. Ковальської» не містить відомості про номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій.

09.07.2014 року Постановою НКЦПФР про закриття справи про правопорушення на ринку цінних паперів № 1055-ЦД-1-Е від 09.07.2014 року у зв'язку із відсутністю факту вчинення правопорушення ПАТ «ЗЗК ім. С. Ковальської» на ринку цінних паперів справу було закрито в частині таких порушень: ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства», реєстраційна комісія на загальних зборах акціонерів, призначених на 04.04.2013 року зареєструвала представників акціонерів без наявної інформації щодо повноважень директорів даних акціонерів на видачу довіреностей; п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства», Статут ПАТ «ЗЗК ім. С. Ковальської» не містить відомості про номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій.

Водночас, 09.07.2014 року НКЦПФР відносно позивача було винесено постанову про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №1045-ЦД-1-Е, якою було скасовано постанову № 600-ЦД-1-Е та накладено на ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» санкцію у вигляді попередження. При цьому, в постанові № 1045-ЦД-1-Е були зазначені, серед інших, такі порушення: ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства», реєстраційна комісія на загальних зборах акціонерів, призначених на 04.04.2013 року зареєструвала представників акціонерів без наявної інформації щодо повноважень директорів даних акціонерів на видачу довіреностей; п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства» Статут ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» не містить відомості про наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій.

На підставі зазначеної вище постанови № 1045-ЦД-1-Е відповідачем було винесено розпорядження № 380-ЦД-1-Е від 09.07.2014 року, яким зобов'язано позивача до 15.09.2014 року надати звіт про усунення порушення законодавства про цінні папери. При цьому в розпорядженні вказане вчинене порушення п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме: Статут ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» не містить відомості про наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій.

Не погоджуючись з такими постановою та розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Згідно п. 5 ст. 8 цього Закону у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів НКЦПФР виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

Відповідно до п. 10 ст. 8 вказаного Закону НКЦПФР має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Так відповідно до п. 5 розділу 1 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій затверджених рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 року № 1470 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 року за № 1855/22167 уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції. Рішення у справі повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи.

Згідно п. 13 розділу 1 Правил № 1470 для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи допускається об'єднання справ про правопорушення юридичними особами в одне провадження і виділення справи про правопорушення юридичною особою в окреме провадження.

Відповідно п. 1 розділу 7 Правил № 1470 розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення у справі, яке оформлюється у вигляді постанови.

При цьому, п. 3 розділу 7 Правил № 1470 передбачає, що у справі про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; про закриття справи.

Так, відповідно до п.1 розділу 14 Правил № 1470 розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери виноситься уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з прийнятим рішенням у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто.

Згідно п. 2 розділу 14 Правил № 1470 розпорядження про усунення порушень може бути винесено без порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Комісії.

Відповідно до п. 2.1 розділу 17 Правил № 1470 НКЦПФР має право застосовувати до юридичних осіб санкції, зокрема попередження за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи постанову та розпорядження за правопорушення на ринку цінних паперів відносно позивача, діяв в межах своїх повноважень.

Водночас, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів позивача щодо наявності в Статуті ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» відомостей щодо наслідків не виконання зобов'язання здійснити викуп акцій, а як наслідок, і відсутності порушення п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариство», з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.13 Закону України «Про акціонерні товариства» Статут акціонерного товариства має містити номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій.

В п. 5.8.6 Статуту ПАТ «ЗЗК ім. С.Ковальської» передбачено, що Товариство зобов'язане здійснити обов'язковий викуп акцій на вимогу Акціонерів у випадках та в порядку встановлених чинним законодавством. Умови договору про викуп акцій (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх Акціонерів. У разі невиконання Товариством зобов'язання з обов'язкового викупу акцій Акціонер має право оскаржити рішення Загальних зборів Акціонерів, що стало підставою для вимог обов'язкового викупу акцій, або зобов'язати Товариство здійснити обов'язковий викуп акцій в судовому порядку.

Проте, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість доводів відповідача про те, що в положеннях ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» законодавець розмежовує поняття викупу акцій (придбання акціонерним товариством за плату розміщених ним акцій) та обов'язковий викуп акцій (обов'язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій).

При цьому, із положень цього Закону вбачається чітке розмежування самого механізму та принципу реалізації таких викупів акцій.

Так, відповідно ч. 1 ст. 66 вказаного Закону у випадку «викупу акцій» акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів. Товариство зобов'язане придбавати акції у кожного акціонера, який приймає (акцептує) пропозицію (оферту) про викуп акцій, за ціною, вказаною в рішенні загальних зборів.

Натомість, у випадку «обов'язкового викупу акцій», згідно положень кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; вчинення товариством значного правочину; зміну розміру статутного капіталу. Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства; розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство у зазначених вище випадках, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

При цьому порядок реалізації акціонерами права вимоги «обов'язкового викупу» акціонерним товариством належних їм акцій прямо передбачений ст. 69 даного Закону та не потребує обов'язкового фіксувасання у Статуті акціонерного товариства, на відміну від порядку «викупу акцій».

Більше того, виходячи із зазначених вище норм, процес «викупу акцій» виникає із права акціонерного товариства запропонувати акціонерам здійснити такий викуп, на відміну від процесу «обов'язкового викупу акцій» що є обов'язком акціонерного товариства здійснити такий викуп у разі настання випадків передбачених ст. 68 Закону.

Отже, з огляду на вище зазначене, позивач повинен був внести до Статуту товариства положення щодо наслідків не виконання зобов'язання з «викупу акцій», як це вимагалось відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження № 380-ЦД-1-Е від 09.07.2014 року та постанови №1045-ЦД-1-Е в частині порушення п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

Водночас, судом першої інстанції на підставі пояснень представника відповідача було встановлено про те, що в порушення ч. 3 ст. 40 вказаного Закону відповідачем було внесено до постанови № 1045-ЦД-1-Е помилково, адже в частині даного порушення провадження вже було закрито постановою № 1055-ЦД-1-Е від 09.07.2014 року за відсутністю факту порушення.

Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявність технічних помилок у рішенні суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/49056/13 від 22.05.2014 року та в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/18601/12 від 17.09.2012 року.

Таким чином, з огляду на вище зазначене та враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог щодо скасування постанови № 1045-ЦД-1-Е в частині порушення ч. 3 ст. 40 Закону України «Про акціонерні товариства».

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» - Прокопенко Тетяни Юріївни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.