Постанова № 41631913, 07.11.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2014 року Справа № П/811/3157/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі - Дигас В.М.

за участю:

представника позивача - Руденка Т.В.

представника відповідача - Гладуняка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданнні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Центргаз" відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинним та скасування рішення, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (надалі за текстом - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (надалі за текстом - відповідач) від 29.08.2014 року №0000372204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 157018,00 грн., в тому числі 125614,00 грн. основного платежу та 31404,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" зазначає, що Кіровоградська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про заниження суми податкового зобов'язання з підстав не визначення у договорах оренди об'єктів нерухомого майна орендна плата зазначена без розмежування суми ПДВ. Неправомірним також вказано на безтоварність господарських операцій з ФОП ОСОБА_4

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки від 04.08.2014р. №16/11-23-22-04/31146068, та зазначає, що вони суперечать положенням ст. 286, 762 ЦК України в частині волевиявлення сторін договору щодо визначення вартості послуг господарської операції з надання майна в оренду; господарські операції з ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача вимогу позову не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з огляду на позицію викладену в запереченні на адміністративний позов (т.1 а.с.131-133).

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких грунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та перевірку правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., результати якої оформлені актом від 04.08.2014р. №16/11-23-22-04/31146068 (т.1 а.с.35-99).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч.:

- п.185.1ст. 185, 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124821 грн., в тому числі за:

- грудень 2012р. - 3546 грн.;

- січень 2013р. - 9498 грн.;

- лютий 2013р. - 9949грн.;

- березень 2013р. - 35114 грн.;

- квітень 2013р. - 7455 грн.;

- травень2013р. - 7480 грн.;

- червень 2013р. - 7591 грн.;

- липень 2013 р. - 7626 грн.;

- серпень 2013р. - 6057 грн.;

- вересень 2013р. - 9503 грн.;

- жовтень 2013р. - 5908 грн.;

- листопад 2013р. - 5308 грн.;

- грудень 2013р. - 9786 грн.,

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту всього в сумі 70389 грн., в т.ч. за:

- травень 2012 р. - 47226 грн.;

- червень 2012р. - 23163 грн.,

а також, завищено рядок 24 декларації з ПДВ всього на суму 6984 грн., в т.ч. за грудень 2013р. - 6984 грн.

На підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 року №0000372204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 157018,00 грн., в тому числі 125614,00 грн. основного платежу та 31404,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (далі оскаржуване рішення, т.1 а.с.8).

Правомірність та обгрунтованість оскаржуваного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Висновки посадових осіб відповідача щодо визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що згідно тексту договорів оренди майна укладених позивачем з різними суб'єктами господарювання (т.2 а.с.119-173), у яких позивач є орендодавцем, вартість оренди майна в договорах зазначена без зазначення суми ПДВ, що, на думку відповідача є порушенням ст. 188 ПК України; господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 є безтоварними.

Щодо висновків про не включення до складу вартості послуг з оренди майна сум ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно статті 23 ПК України базою оподаткування є фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. Щодо податку на додану вартість (надалі - ПДВ) базою оподаткування є вартість товарів (робіт та послуг), що є предметами операцій з їх постачання, імпорту та експорту.

За загальним правилом ПДВ - це непрямий податок, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Аналіз вказаних положень ПК України свідчить про те, що, ПДВ входить до договірної вартості, а тому окреме визначення цієї суми не потребує деталізації, в т.ч. шляхом зазначення в тексті договору як її складової.

Зміст первинних документів, якими підтверджено передачу майна в оренду та документів податкової звітності (т.2 а.с.119-249 - т.3 а.с.1-41) вказує на те, що позивачем дотримано вимог податкового законодавства щодо визначення бази оподаткування операцій з передачі майна в оренду, а тому висновки посадових осіб відповідача щодо заниження ПДВ у зв'язку з не включення сум ПДВ до вартості послу з передачі мана в оренду є протиправними.

Крім того, формування податкового кредиту здійснюється виключно на підставі первинних документів, якими, зокрема є податкові накладні, зміст яких відповідає вимогам статті201 Податкового Кодексу Україна, а сумніву щодо реальності цих операцій податковим органом не зазначалось.

Щодо висновків про безтоварність господарських операцій з ФОП ОСОБА_4.

Як вбачається з акту перевірки позивача (т.1 а.с. 58) висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_4 ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту планової виїзної перевірки вказаного контрагента, складеного посадовими особами ГУ Міндоходів у Черкаській області від 14.10.2013р. №55/1701/НОМЕР_1 (т.1а.с.134-147).

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, позивач (Замовник) уклав договір №20/04 від 23.04.2012 р. з ФОП ОСОБА_4 (Підрядник), предметом якого є виконання ремонту під'їзних залізничних колій і стрілочних переводів власними силами Підрядника з використанням власного обладнання, інструменту та матеріалів (т.1 а.с.155-160).

За наслідками виконаних робіт сторонами складено локальний кошторис №2-1-1 на ремонт залізничних колій та стрілочних переводів за формою №4, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 р., підсумкова відомість ресурсів за червень 2012 р., акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 р. (т.1 а.с.161-168). ФОП ОСОБА_4 виписані податкові накладні від 14.04.2012 р. №14, 25.05.2012 р. №23, 28.05.2012 р. №24, 29.05.2012 р. №26, 30.05.2012 р. №28, 31.05.2014 р. №29, 27.06.2012 р. №21 (т.1 а.с.169-175).

Оплату за отримані послуги проведено у повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (т.1 а.с.176-182).

Протягом перевіреного періоду позивача здійснювалось формування показників податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентом позивача.

До матеріалів справи позивачем додано копії податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками за відповідні періоди, в яких відображено показники податкового кредиту та податкових зобов'язань (т.1 а.с.200-251 - т.2 а.с.1-80), а також реєстри виписаних та отриманих податкових накладних, де відображено податкові накладні на підставі яких формувалися показники ПДВ за звітні періоди.

З огляду на вище вказане, суд дійшов висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту на підставі документів виписаних ФОП ОСОБА_4.

Посилання відповідача на акт перевірки ФОП ОСОБА_4, складеного посадовими особами податкового органу за місцем реєстрації контрагента, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагента.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним контрагентом оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентом, останній мав право на формування податкового кредиту та витрат на підставі цих документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 314,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №151 від 11.09.2014 р. (т.1 а.с.2), а тому дана суду судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства "Центргаз" відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 29.08.2014 р. №0000372204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125614 грн. - за основним платежом та 31404 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити дочірньому підприємству "Центргаз" відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" судовий збір в розмірі 314(триста чотирнадцять)гривень 04 копійки з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2014 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна