Постанова № 41631839, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року 11:35 № 826/1478/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Білтіко» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень - рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «білтіко» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просило: встановити та визнати відсутність компетенції (повноважень) відповідача робити в акті перевірки від 29 серпня 2013 року №292/26-55-22-01/37241512 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Білтіко» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин ТОВ «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» за листопад 2012 року, ТОВ «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» за грудень 2012 року, ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» за серпень 2012 року, ТОВ «БІЛДАЛЬЯНС» за лютий 2012 року» висновки про нікчемність правочинів та господарських операцій, вчинених ТОВ «Білтіко»; скасувати податкове повідомлення-рішення № 49526552201 від 16 вересня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р. у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014р. справу прийнято до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

В судовому засіданні 26.11.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 15 серпня 2013 року по 21 серпня 2013 року, на виконання до наказів про проведення позапланової невиїзної перевірки від 09 серпня 2013 року № 882 та № 883, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білтіко» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» (код ЄДРПОУ 37892442) за листопад 2012 року, з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД» (код ЄДРПОУ 37892442) за грудень 2012 року, ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» (код за ЄДРПОУ 38182778) за серпень 2012 року, TOB «БІЛДАЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 36857716) за лютий 2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 29 серпня 2013 року № 292/26-55-22-01/37241512.

Висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Білтіко» було занижено суму податку на додану вартість в розмірі 881 828, 00 грн.

На підставі такого акту перевірки, 16 вересня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 49526552201, яким позивачу встановлено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 322 742, 00 грн. (881 828, 00 грн. - основний платіж, 440 914, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказане рішення оскаржене ТОВ «Білтіко» в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України. Проте, рішеннями контролюючих органів від 21 листопада 2013 року № 6289/10/26-15-10-04 та від 25 січня 2014 року № 1447/6/99-99-10-01-15, прийнятими за наслідком розгляду скарг позивача, в їх задоволенні відмовлено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» та TOB «БІЛДАЛЬЯНС», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, предметом яких є виконання зазначеними підприємствами будівельних робіт на замовлення ТОВ «Білтіко».

Також, між позивачем (Покупець) та TOB «БІЛДАЛЬЯНС» (Продавець) 24 лютого 2012 року укладено договір № 302 купівлі-продажу металопрокату, обсягом 6, 492 т., на суму 77 764, 23 грн.

Як зазначає позивач, зазначені договори укладені ним з метою повного та вчасного виконання своїх зобов'язань по договорам з наступними замовниками: ТОВ «Лисогірка», ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД», ТОВ «МЕТРЕСУРС, ТОВ «ОМЕГА-СИ», ЗАТ «Сервісний центр вентиляції та кондинцінування повітря», ТОВ «ДІОРО».

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надішли акти від Броварської ОДПІ Київської області від 27.05.2013 р. №72/221/37892442 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» (код ЄДРПОУ 37892442) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.08.2012 по 30.04.2013 року», акт Броварської ОДПІ № 819/15-209/36857716 від 13.11.2012; ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області складено акт № 164 /22-2/38182778 від 22.03.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» (код за ЄДРПОУ 38182778) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 по 31.12.2012 року».

Враховуючи відсутність ТОВ «БК «Підземшляхбуд» (код за ЄДРПОУ 37892442) за податковою адресою, що підтверджується висновками ГВПМ Броварської ОДПІ Київської області ДПС щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «БК «Підземшляхбуд» (код за ЄДРПОУ 37892442), відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Престиж Строй 2012» (код за ЄДРПОУ 38182778) та по взаємовідносинам з ПП «Воз'єднання» (код за ЄДРПОУ 36396494) по якому встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області складено акт № 164 /22-2/38182778 від 22.03.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» (код за ЄДРПОУ 38182778) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 по 31.12.2012 року», в якому зазначено, відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 188 Податкового Кодексу України.

Податковою інспекцією були дослідженні первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БК «Підземшляхбуд» та ТОВ «Бідальянс», що підтверджується актом перевірки №292/26-55-22-01/37241512 від 29.08.2013р.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено суму податку на додану вартість в розмірі 881 828, 00 грн.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, слід зазначити, що наявна в матеріалах справи копія висновку експертного економічного дослідження від 14 березня 2014 року № 2/14-ЕЕД, в межах якого, судовим експертом Пилипенком В.В. встановлено, зокрема, що: надані позивачем первинні документи підтверджують фінансово-господарські операції ТОВ «Білтіко» з TOB «БК ПІДЗЕМШЛЯХБУД», ТОВ «ПРЕСТИЖ СТРОЙ 2012» та TOB «БІЛДАЛЬЯНС»; надані первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Між тим, суд критично ставиться до встановлених таким експертним висновком обставин, оскільки, як вбачається з його змісту, для дослідження експерту були надані не всі первинні документи з переліку тих, що були долучені позивачем до матеріалів даної адміністративної справи, а тому експерт був позбавлений можливості повно та всебічно дослідити поставлені перед ним питання.

Крім того, та обставина, що акт перевірки має № 292/26-55-22-01/37241512, в той час як в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано, що воно складено на підставі акту перевірки № 292/26-55-22-01/34529414, на думку суду, свідчить лише про допущення податковим органом описки в номері такого акту перевірки та не може бути підставою для висновку про порушення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012р., яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013р. у справі №2а-14029/11/2670 за позовом ТОВ «Білтіко» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, оскільки дане рішення стосувалось періоду - січня 2012 року.

У даній справі №826/1478/14 періодом діяльності позивача з ТОВ «Білдальянс» є - лютий 2012 року.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. у справі №810/2749/13-а про визнання протиправними дії Броварської ОДПІ Київської області ДПС щодо складання акту зустрічної звірки від 20.03.2013р. №127/15-209/37892442, також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки як вбачається з даного судового рішення, судом не були досліджені взаємовідносини ТОВ «Білтіко» з ТОВ «БК «Підземшляхбуд».

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції відповідача робити в акті податкової перевірки висновки про нікчемність правочинів та господарських операцій, вчинених ТОВ «Білтіко», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 3 ч. 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчих колізій, а також, усунення наслідків дублювання повноважень суб'єктів владних повноважень.

Як наслідок, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Таким чином, спори, визначені п. 3 ч. 2 статті 17 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.

Пунктом 6 ч. 4 статті 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, така вимога може мати місце лише у спорі між близькими за функціями суб'єктами владних повноважень, що виник з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Оскільки, у даній позовній вимозі відсутній спір про розподіл повноважень між суб'єктами владних повноважень, позовна вимога ТОВ «Білтіко» про визнання відсутності компетенції, як спосіб захисту порушеного права (інтересу), не відповідає змісту цього права (інтересу), а отже, вищевказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що на під час податкової перевірки ТОВ «Білтіко» податковою інспекцією були дослідженні первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БК «Підземшляхбуд» та ТОВ «Бідальянс», що підтверджується актом перевірки №292/26-55-22-01/37241512 від 29.08.2013р.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Білтіко» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.11.2014р.

Суддя В.В. Амельохін