Ухвала суду № 41631763, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1959/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ) Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2014 року №0001051702 та №0001041702.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій одностороннього та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товарів (послуг), невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Відповідач позовне визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року позов - задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №0001051702, №0001041702 від 25 лютого 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 182,70 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням Херсонського міськвиконкому від 07 серпня 2001 року за №5274, Свідоцтво про державну реєстрацію від 07 серпня 2001 року НОМЕР_2. Взято на податковий облік в органах податкової служби 17 серпня 2001 року за №12408. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 від 24 січня 2012 року.

У період з 29 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Островок» за липень, серпень, вересень 2012 року та з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» за травень 2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 12 грудня 2013 року №1784/21-03-17-02/НОМЕР_1, з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 17, п.177.2 ст. 172 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 включено до складу валових витрат за 2012 рік вартість придбання товарно-матеріальних цінностей без належно документально підтверджених витрат у сумі 165 916,70 грн., що призвело до завищення валових витрат, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 24 887,51 грн.

Також, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» у травні 2012 року, ПП «Островок» у липні, серпні, вересні 2012 року платнику податків ФОП ОСОБА_2 на суму ПДВ 33 183,34 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 185, ст. 186 Податкового кодексу України, не підтверджено правомірність включення ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту суми ПДВ за травень 2012 року - 6 333,33 грн., за липень 2012 року - 7 233,34 грн., за серпень 2012 року - 11 666,67 грн., за вересень 2012 року - 7 950 грн. Та перевіркою встановлено відсутність поставок ФЛП ОСОБА_2 товарів (робіт, послуг), умовно придбаних у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» платникам податків - покупцям: ТОВ «Абрикос Груп» на суму 26 484,48 грн. (в т.ч. ПДВ 4 414,08 грн.) у травні 2012 року; у ПП «Остравок» платникам податків - покупцям: ДПІ МОУ «ЦВС» Ялтинський» на суму 30 600 грн. ( у т.ч. ПДВ 5 100 грн.) у липні 2012 року та на суму 20 400 грн. (в т.ч. ПДВ 3 400 грн. у серпні 2012 року, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, відповідно до ст.ст.185, 186, 188 Податкового кодексу України.

Крім цього, перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 2 137,85 грн., за серпень 2012 року на суму 11 666,67 грн., за вересень 2012 року на суму 7 950 грн., на загальну суму ПДВ 21 754,52 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товарно-матеріальних цінностей, поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ФОП ОСОБА_2 по господарським операціям з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ПП «Островок», з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності .

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року: №0001041702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 27 193,12 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 21 754,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 438,60 грн.; №0001051702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 31 109,31 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 24 887,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6 221,80 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року №0001051702 та №0001041702 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки ФОП ОСОБА_2 використовувала лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагентів-постачальників ТОВ «Фірма Радіус Інвест» та ПП «Островок», тому апелянт вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» було укладений договір №1005-1 від 10 травня 2012 року про поставку текстильної продукції, відповідно до якого ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (продавець) зобов'язується передати належний йому товар (тканину), у власність ФОП ОСОБА_2 (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

З матеріалів справи також вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Островок» укладено договір №9/7 від 07 липня 2012 року про поставку текстильної продукції, відповідно до якого ПП «Островок» (продавець) зобов'язується передати належний йому товар (текстильні вироби), у власність ФОП ОСОБА_2 (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За рахунок вищевказаних договорів від 10 травня 2012 року та 07 липня 2012 року ФОП ОСОБА_2 сформовано податок на додану вартість та податковий кредит.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору №1005-1 від 10 травня 2012 року позивачем надано суду чином складені та підписані первинні та інші бухгалтерські документи, а саме: видаткову накладну №РН-210504 від 21 травня 2012 року на загальну суму 38 000 грн. у т.ч. ПДВ 6 333,33 грн.; податкову накладну №98 від 21 травня 2012 року на загальну суму 38 000 грн. у т.ч. ПДВ 6 333,33 грн.

Факт оплати за отримані ТМЦ здійснювалась по безготівковому розрахунку через «клієнт-банк», що підтверджується наданою суду випискою банківських звітів про дебіторські та кредиторські операції по рахунках позивача за 30 травня 2012 року.

Крім того, транспортування товару по вказаному договору проводилось ПП «Графіт» на підставі договору перевезення від 21 травня 2012 року за №30/05, що підтверджується актом №Г-00000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21 травня 2012 року, товарно-транспортною накладною 48/475 від 21 травня 2012 року.

Слід зазначити, що отриманий товар за договором №1005-1 від 10 травня 2012 року позивачем було використано у власному виробництві і в подальшому реалізовано, що підтверджується наданими суду видатковою накладною №Ш-00000024 від 29 травня .2012 року на загальну суму 3 4081,56 грн. у т.ч. ПДВ 5 680,26 грн. Продукція власного виробництва (постільні комплекти) була реалізована позивачем ТОВ «Компанія дабл В», товар (Бязь БН 146*220 та Бязь БО 125*220) був реалізований ТОВ «Абрікос Груп», що підтверджується видатковою накладною №Ш -00000031 від 01 червня 2012 року на загальну суму 26 484,50 грн. у т.ч. ПДВ 4 414,08 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання договору №9/7 від 07 липня 2012 року позивачем надано суду чином складені та підписані первинні та інші бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні №РН-090701 від 09 липня 2012 року на загальну суму 33 400 грн. у т.ч. ПДВ 5 566,67 грн., №РН-230704 від 23 липня 2012 року на загальну суму 10 000 грн. у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн., №РН-060803 від 06 серпня 2012 року на загальну суму 25 000 грн. у т.ч. ПДВ 4 166,67 грн., №РН-210801 від 21 серпня 2012 року на загальну суму 45 000 грн. у т.ч. ПДВ 7 500 грн., №РН-280906 від 28 вересня 2012 року на загальну суму 47 700 грн. у т.ч. ПДВ 7 950 грн.; податкові накладні №21 від 09 липня 2012 року на загальну суму 33 400 грн. у т.ч. ПДВ 5 566,67 грн., №63 від 23 липня 2012 року на загальну суму 10 000 грн. у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн., №12 від 06 серпня 2012 року на загальну суму 25 000 грн. у т.ч. ПДВ 4 166,67 грн., №54 від 21 серпня 2012 року на загальну суму 45 000 грн. у т.ч. ПДВ 7 500 грн., №123 від 28 вересня 2012 року на загальну суму 47 700 грн. у т.ч. ПДВ 7 950 грн.

Факт оплати за отримані ТМЦ здійснювалась по безготівковому розрахунку через «клієнт-банк», що підтверджується наданою суду випискою банківських звітів про дебіторські та кредиторські операції по рахунках позивача за 09 липня 2012 року, 23 липня 2012 року, 06 серпня 2012 року, 21 серпня 2012 року, 28 вересня 2012 року.

Крім того, транспортування товару по вказаному договору проводилось зі складу ПП «Островок», який останній орендував відповідно до договору оренди №07-1 від 02 липня 2012 року (загальною площею 120 кв.м.), здійснював ФОП ОСОБА_3 а/м МАЗ (держ.номер. НОМЕР_4) на підставі договору перевезення від 01 червня 2012 року ОСОБА_3

Також в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 09 липня 2012 року, №4 від 06 серпня 2012 року, №5 від 21 серпня 2012 року, №6 від 28 вересня 2012 року; товарно-транспортні накладні №003 від 09 липня 2012 року, №004 від 06 серпня 2012 року, №005 від 21 серпня 2012 року, №006 від 28 вересня 2012 року.

Слід зазначити, що отриманий товар за договором №9/7 від 07 липня 2012 року позивачем було використано у власному виробництві і в подальшому реалізовано, що підтверджується наданими суду видатковою накладною №Ш-00000036 від 09 липня 2012 року на загальну суму 30 600 грн. у т.ч. ПДВ 5 100 грн., реалізацію продукції Оздоровчому комплексу «Семидвір'я» підтверджується наданою видатковою накладною №Ш-00000043 від 01 серпня 2012 року на загальну суму 129 521,40 грн. у т.ч. ПДВ 21 586,90 грн., реалізація продукції ТОВ «Творча хвиля» підтверджується наданою видатковою накладною №Ш-00000044 від 03 червня 2012 року на загальну суму 10 000 грн. у т.ч. ПДВ 1666,67 грн., реалізація продукції ДП мін.об. України «ЦВС «Ялтинський» підтверджується наданими суду видатковою накладною №Ш-00000048 від 27 серпня 2012 року на загальну суму 74 400 грн. у т.ч. ПДВ 12 400 грн., реалізація продукції ТОВ «Абрікос Груп», що підтверджується видатковою накладною №Ш-00000052 від 24 вересня 2012 року на загальну суму 35 850 грн. у т.ч. ПДВ 5 975 грн.

Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що дані первинні документи підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по операціям позивача з його вищезазначеним контрагентом, а також реальність здійснення вказаних операцій.

Що стосується посилань апелянта на порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 17, п.177.2 ст.172 Податкового кодексу України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 12 грудня 2013 року №1784/21-03-17-02/НОМЕР_1 про порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 17, п.177.2 ст.172 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки правильність включення позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» та ПП «Островок» підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2014 року №0001051702 та №0001041702 прийняті протиправно та підлягають скасуванню.

Тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв