Ухвала суду № 41631732, 19.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/5141/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1185,80 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року податковий орган звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та у розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого (рухомого) майна та /або від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) та/або в результаті прийняття у спадщину чи дарунок майна, але дану суму податкового зобов'язання не було сплачено, тому податковий борг в сумі 1185,80 грн. підлягає стягненню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1185,80 грн. на користь місцевого бюджету Заводського району м. Миколаєва на рахунок р/р 33217801700003, код платежу 11010500, ГУДКСУ у Миколаївські області, МФО 826013, ОКПО 37992781.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08.07.2013 року подано до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ у Миколаївській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого (рухомого) майна та /або від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) та/або в результаті прийняття у спадщину чи дарунок майна.

В податковій декларації ОСОБА_1 вказано доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, а саме, доходи отримані від вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна. Визначивши цим суму податкового зобов'язання, яке підлягає самостійній сплаті у розмірі 1 185,80 грн., строк сплати якої настав 31.07.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідачем заборгованість зі сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1185,80 грн. не сплачено.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом пункту 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755/УІ платник податку на доходи з фізичних осіб зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доході: (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

До того ж, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків відповідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.

Проте, в порушення вимог чинного податкового законодавства, ОСОБА_1 не сплатила в установлені строки суму податкового зобов'язання самостійно визначеного в податковій декларації, в результаті чого заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом по сплаті податку на доходи з фізичних осіб, нарахованого на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 08.07.2013 № 593/НОМЕР_1, складає 1185,80 грн.

Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що на час розгляду справи відповідачем заборгованість зі сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1185,80 грн. не сплачено.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі № 814/5141/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян