Постанова № 41631525, 25.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року № 813/2722/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов»язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, та після збільшення позовних вимог, просить:

1. визнати неправомірним дії щодо надання на інформаційних стендах інформації про необхідні документи та платежі для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

2. визнати неправомірні дії щодо вимоги до громадян надати довідку про несудимість;

3. повернути неправомірно витребувані та затрачені кошти в сумі - 634,67 грн;

4. зобов'язати відповідача належним чином розглянути звернення щодо надання копії договору між Державною міграційною службою України та Державним підприємством "Документ";

5. зобов'язати відповідача розмістити у своїх приміщеннях достовірну інформацію про необхідні документи та платежі для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

6. зобов'язати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон надав документи, які перелічені на інформаційному стенді Личаківського районного відділу ДМС України у м.Львові, постановою Верховного Суду України від 03.12.2013 року встановлено, що вимоги Державної міграційної служби надати документи та сплатити платежі за оформлення та видачу паспорта не передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення». Крім того, відповідач неправомірно вимагає довідку про несудимість. На звернення щодо надання договору з ДП «Документ» позивачу відмовлено. Вважає, що неправомірним діями позивачу завдана моральна шкода, яку просить стягнути.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому зазначив, що видача паспорта є результатом надання адміністративної послуги територіальними підрозділами Державної міграційної служби України. Порядок та умови надання послуг регулюється постановами КМ України від 04.06.2007 р. № 795 та від 26.10.2011 р. № 1098. Адміністративна послуга з оформлення та видачі паспорта є платною та передбачає видачу бланка, а тому позивач зобов'язаний сплатити не тільки вартість послуги в розмірі 87,15 коп., а й вартість бланка паспорта у розмірі 120 грн. Щодо позовної вимоги про надання копії договору про співпрацю, укладеного між Державною міграційною службою України ДП «Документ» вважає, що така вимога не підлягає до задоволення оскільки відповідач не є стороною у договорі та не володіє його примірником, про що повідомлено позивача. Щодо позовної вимоги про надання довідки про несудимість, то працівники міграційної служби самостійно здійснюють перевірку відсутності (наявності) у суб»єктів звернення обставин, що обмежують право на виїзд за кордон шляхом отримання від громадян заяви-доручення на проведення такої перевірки ( доступ до персональних даних). Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов, просив задоволити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 в червні 2013 року звернувся у Личаківський відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області з документами для оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно довідки №22-43/1 від 02.01.2014 року Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» позивачем 07.06.2013 року сплачено:

- 170 грн. на користь бюджету Личаківського р-ну, призначення платежу - державне мито, пов»язане з видачею та оформленням закордонного паспорта,

- 120 грн. на користь ГУ ДМС України у Львівській області, призначення платежу - паспорт гр. України для виїзду за кордон;

- 87,15 грн. на користь ГУ ДМС України у Львівській області, призначення платежу - оформлення та видача паспорта гр. України для виїзду за кордон.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" ( далі Законом № 3857-XII).

Відповідно до ст. 7 даного Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

Пунктом 9 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231, передбачено, що за видачу або продовження строку дії паспорта справляється державне мито (консульський збір).

У пункті 10 Правил наведено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється, зокрема, за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон або обміну цього паспорта на території України у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (статті 2, 3 Декрету).

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон, у тому числі й вартість бланка. Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 та 26 жовтня 2011 року № 1098, якими затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання та Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом № 3857-XII та Правилами - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини, а тому суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 207,15 грн. ( 120 грн., 87,15 грн.) підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним дій щодо надання на інформаційних стендах інформації про необхідні документи та платежі для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язання відповідача розмістити у своїх приміщеннях достовірну інформацію про необхідні документи та платежі для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то суд зазначає наступне.

За змістом частин першої та другої статті 6 КАС України кожній особі надається право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 КАС України, в своїй постанові від 10.04.2012р. висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

Так як, дії відповідача щодо розміщення інформації на стендах не порушують прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що у задоволенні позову в частині визнання неправомірним дій щодо надання на інформаційних стендах інформації про необхідні документи та платежі для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язання відповідача розмістити у своїх приміщеннях достовірну інформацію про необхідні документи та платежі для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій щодо вимоги до громадян надати довідку про несудимість суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі

паспорта у випадках, якщо стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним

процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за

умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення

кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.

Закон України «Про захист персональних даних» регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Частинами 1 та 2 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Суд вважає обґрунтованими пояснення представника відповідача про те, що на виконання ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» головне управління та територіальні підрозділи рекомендують громадянам при оформленні паспорта для виїзду за кордон в загальному порядку, самостійно звернутись в Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області з метою отримання довідки перевірки наявності чи відсутності у громадян тимчасових обмежень у праві виїзду за кордон або подати до підрозділу міграційної служби заяву про доступ до персональних даних з метою підготовки відповідного запиту працівниками ДМС.

Так як, інформація про судимість чи несудимість відноситься до конфіденційної інформації про фізичну особу, для отримання якої необхідна згода громадянина, суд вважає, що відповідачем правомірно при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон вчиняються дії щодо отримання такої інформації, а тому підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій щодо вимоги до громадян надати довідку про несудимість суд не знаходить.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача належним чином розглянути звернення щодо надання копії договору між Державною міграційною службою України та Державним підприємством "Документ" суд зазначає наступне.

12.02.2014 року позивач звернувся з заявою до відповідача щодо надання копії договору між Державною міграційною службою України та Державним підприємством «Документ».

06.03.2014 року відповідачем скерована відповідь позивачу, у якій повідомлено, що Головне управління не володіє примірниками договорів, укладених ДМС України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не скеровано заяву позивачу в Держану міграційну службу України для розгляду в частині надання договору, укладеного з ДП «Документ», чим порушено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», а тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення моральної шкоди безпідставною, так як позивачем не надано доказів, що можуть бути підставою для стягнення такої.

Відповідно до ст.94 КАС України суд стягує з державного бюджету документально підтверджені судові витрати в сумі 369,08 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.02.2014 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».

Стягнути з Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 207,15 ( двіста сім грн..15 коп) грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 369,08 (триста шістдесят дев»ять грн..08 коп) грн. судового збору та документально підтверджених судових витрат.

В решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2014 року.