Постанова № 41631500, 18.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року Справа № 813/6144/14 Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Ларіонова О.Р

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Буд Сервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр Буд Сервіс» (надалі - ТзОВ «Кедр Буд Сервіс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002972204 від 29.08.2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» правомірно, на підставі первинних документів, сформовано податковий кредит, а наявні у податкового органу відомості про неможливість проведення зустрічної звірки із контрагентом позивача - ПП «Гарант Сервіс Плюс», при фактичному здійсненні господарських операцій, не впливають на податковий кредит позивача.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні до викладених у запереченнях, додатково пояснив наступне.

В ході проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт № 1861/13-03-22-04/38456886 від 15.08.2014 р. року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області встановлено порушення ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» вимог податкового законодавства, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій за вересень 2013 року із ПП «Гарант Сервіс Плюс» на загальну суму 213941 грн. Зазначає, що розбіжність по завищенню податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Гарант Сервіс Плюс», виникла у зв'язку із складанням ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Відпочинок-Сервіс» та ТзОВ «Експерт-Софт Копірайт» за вересень 2013 р.». При цьому, перевіркою контрагента позивача встановлено відсутність ПП «Гарант Сервіс Плюс» за місцезнаходженням, а також відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши надані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення № 1037 від 04.08.2014 року та відповідно до наказу № 914 від 04.08.2014 року, у період з 04.08.2014 року по 08.08.2014 року, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Гарант Сервіс Плюс» (ЄДРПОУ 37801554) за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р. За результатами якої складено Акт перевірки 1861/13-03-22-04/38456886 від 15.08.2014 року (надалі - Акт перевірки). Відповідно до висновків Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» вимог п. 187.1 ст. 187, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за вересень 2013 року в сумі 213941 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2013 р. в сумі 213941 грн. На підставі зазначеного акту перевірки винесено відповідне податкове повідомлення-рішення за № 0002972204 від 29.08.2014 р.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся, ПП «Гарант Сервіс Плюс» (субпідрядник) на підставі укладеного договору підряду № 09/1 від 02.09.2014 р. виконувало для ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» (генпідрядник) будівельні роботи.

У зв'язку з цим, між сторонами виникли господарські зобов'язання, зміст яких полягав в обов'язку субпідрядника виконати роботи, та обов'язку генпідрядника прийняти їх та оплатити вартість на умовах договору. Зобов'язання з виконання робіт ПП «Гарант Сервіс Плюс» виконало, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року на загальну суму 1283645,19 грн., у т.ч. ПДВ 213940,87 грн. У свою чергу, платіжними дорученнями № 1005 від 14.11.2013 р., № 1006 від 14.11.2013 р. та № 1114 від 23.12.2013 р. ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» було частково оплачено виконані роботи в сумі 688462,36 грн. Також 30.12.2013 року сторонами було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № Ц1 щодо залишку оплати в розмірі 59182,83 грн.

Крім того, акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяги господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також в матеріалах справи наявні докази використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача. Зокрема залучення ПП «Гарант Сервіс Плюс» в якості субпідрядника відбувалось на тих будівельних об'єктах, на яких позивач виконував функції генпідрядника. Вказане, підтверджується договорами № 09-01-13/01 від 09.01.2013 (по будівництву монолітно-бетонного складу безтарного зберігання цукру силосного типу місткістю 50 тис. тон в межах виробничої території ТзОВ «Радехівський цукор») та № 01-02-13/04 від 01.02.2013 року (на виконання будівельних робіт, відповідно до погоджених сторонами кошторисів), замовниками робіт яких виступало ТзОВ «Радехівський цукор». В матеріалах справи також наявні акти приймання виконаних будівельних робіт ТзОВ «Радехівський цукор» (замовник) у ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» (субпідрядник).

З матеріалів справи вбачається, що роботи, які були прийняті ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» (генпідрядник) у ПП «Гарант Сервіс Плюс» (субпідрядник), відповідають роботам, які були прийняті ТзОВ «Радехівський цукор» (замовник) у ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» (субпідрядник).

Окрім того, для підтвердження факту реальності залучення ПП «Гарант Сервіс Плюс» до виконання робіт для ТзОВ «Радехівський цукор», 01.10.2014 року відповідачем було направлено на адресу ТзОВ «Радехівський цукор» запит про надання інформації № 23179/10/13-01-10-02-10/2284. На який отримано відповідь № 1049 від 05.11.2014 р., де ТзОВ «Радехівський цукор» підтвердило факт надання своєї згоди на залучення ПП «Гарант Сервіс Плюс» в якості субпідрядника та факт виконання ним робіт, на зазначених об'єктах будівництва.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, реальність господарських правовідносин позивача із ПП «Гарант Сервіс Плюс», а також використання отриманих робіт у господарській діяльності позивача, повністю підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій ТзОВ «Кедр Буд Сервіс» з ПП «Гарант Сервіс Плюс» здійснено виключно на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Відпочинок-Сервіс» та ТзОВ «Експерт-Софт Копірайт» за вересень 2013 р.», без врахування обставин його складання.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12 викладена позиція щодо зустрічної звірки, яка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При цьому, Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що доводи відповідача на обґрунтування висновків щодо заниження податку на додану вартість в сумі 213941 грн. в контексті правовідносин позивача з ПП «Гарант Сервіс Плюс» зводяться до суб'єктивного твердження про неможливість виконання робіт. Будь-яких доказів цього, а так само доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податку на додану вартість за охоплений перевіркою період по відносинах з вищезазначеним контрагентом відповідач не зазначив і не надав.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зважаючи на викладене вище податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області за № 0002972204 від 29.08.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Отже, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 82, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002972204 від 29.08.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Буд Сервіс» сплачену суму судового збору в розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови суду виготовлений 24.11.2014 року.

Суддя Мричко Н.І.