Рішення № 41631288, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20433/14 26.11.14

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області

до Головного управління юстиції у Київській області

про стягнення 4 140,33 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Лабутіна О.А. - представник за довіреністю № 13/1-1-8 від 08.01.14

від відповідача Косяк О.В. - представник за довіреністю № 7.1-6/6537 від 20.10.14

В судовому засіданні 26.11.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області про стягнення з Головного управління юстиції у Київській області заборгованості за надані послуги у розмірі 4 140,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області та Головним Управлінням юстиції у Київській області був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти від 16.07.2013 р. № 640. Додатковою угодою № 1 від 01.01.2014 до договору сторони продовжено строк дії Договору до 12.02.2014 на підставі п.6. ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», зазначивши у п. 2. Угоди, що разі продовження строку надання послуг додаткова вартість договору розраховується у розмірі 20% від ціни, передбаченої п. 3.1 Договору та становить 4 140,33 грн. Дія даного договору була припинена з 12.02.2014, що підтверджується наказом УДСО при ГУМВС України в Київській області від 28.02.2012 №911. За доводами позивача, виконавцем було належним чином виконані роботи за договором та додатковою угодою до неї та надано послуги охорони відповідачу, проте відповідачем не здійснено оплати за вказані послуги, а тому у відповідача існує борг у розмірі 4 140,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20433/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.10.2014.

У судовому засіданні 29.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву, зокрема, відповідачем визнається факт укладення договору від 16.07.2013 р. № 640 строком дії до 31.12.2013 р. та виконання з боку відповідача його умов. За доводами відповідача для укладання додаткової угоди до договору про закупівлю послуг за державні кошти необхідна певна процедура, а саме реєстрація тимчасового кошторису та річного плану закупівель. Тимчасовий кошторис на 1 квартал 2014 рік був розроблений та підписаний відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зареєстрований Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області 17.01.2014. Даний тимчасовий кошторис діяв до 31.03.2014. Проте, як зазначає, відповідач, за обставинами, які не залежали від нього, річний план закупівель та додаток до нього, відповідно до тимчасового кошторису був затверджений та підписаний тільки 07.03.2014.

Після реєстрації річного плану закупівлі та додатку до нього в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області, позивачу було направлено додаткову угоду на зміну строку дії договорів, в тому числі № 640 від 16.07.2013 та додаткову угоду на зміну реквізитів до цього договору на електрону адресу 21.03. 2014 .

Постійний кошторис на 2014 рік був затверджений Міністерством юстиції України в березні 2014 року та зареєстрований Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області.

Додаткова угода, позивача, яка надійшла на електронну адресу відповідача 21.03.2014, була підписана керівником відповідача та направлена для підписання позивачу.

Підписаний екземпляр угоди надійшов до Головного управління юстиції у Київській області вже після 25.03.2014 і з вищевикладених обставин не був зареєстрований у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області. Таким чином, з обставин які не залежали від відповідача, а саме те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області припинило реєстрацію додаткових угод на продовження договорів, додаткова угода не була зареєстрована та введена в дію. За переконанням відповідача, не зважаючи на підписання додаткової угоди сторонами, вона не могла бути реалізованою - підписати акт виконаних робіт та оплатити послуги не було можливим.

Також відповідача вважає, що для укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору № 640 від 16.07.2014 необхідно було крім підписання сторонами додаткової угоди, провести процедуру реєстрації договору в органах державного казначейства, що встановлено наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 р. за № 419/20732, що не було здійснено. А тому, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю

У судових засіданнях 29.10.2014 та 12.11.2014 оголошувалися перерви відповідно до 12.11.2014 та 26.11.2014.

У судовому засіданні 26.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримала, зазначивши при цьому про надання послуг відповідачу у повному обсязі докази чого містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 липня 2013 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (надалі - позивач, виконавець) та Головним Управлінням юстиції у Київській області (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти від № 640 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовнику послуги з технічної охорони об'єктів Головного управління юстиції у Київської області (районні управління юстиції та відділи (сектори) державної реєстрації).

У п. 1.3. договору сторони визначили найменування (номенклатура) послуги: 80.20.1 - послуги систем безпеки.

Згідно з п. 1.4. договору замовник доручає, а виконавець бере під охорону об'єкт, згідно з дислокацією розташування об'єктів (додаток 1).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість послуг систем безпеки за цим, договором визначається розрахунком вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщеннях (додаток № 2) та становить за рік 2 0701,66 грн.

Оплата здійснюється прямим перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт після отримання послуг (п. 4.1. договору).

За доводами позивача, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.01.2014 до договору, якою продовжено строк дії договору до 12.02.2014 на підставі п.6. ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

У п. 2 додаткової угоди № 1 зазначено, що сторони домовилися доповнили договір про закупівлю послуг за державні кошти пунктом 3.3 наступного змісту: «у разі продовження строку надання послуг додаткова вартість договору розраховується у розмірі 20% від ціни, передбаченої п. 3.1 договору та становить 4 140,33 грн.

Дія договору була припинена з 12.02.2014, що підтверджується наказом УДСО при ГУМВС України в Київській області від 28.02.2012 № 911.

За як зазначає позивач виконавцем на підставі договору та додаткової угоди надано послуги охорони відповідачу на суму 4 140,33 грн., проте відповідачем не здійснено оплати за вказані послуги.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу претензію № 13/1-1-1430 від 04.09.2014 та акти виконаних робіт для підписання з боку відповідача, проте акти не були підписані з боку відповідача та борг не погашено

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 4.1. договору оплата за охорону здійснюється на підставі актів виконаних робіт після отримання послуг.

Як зазначено позивачем, останнім надано відповідачу два примірники актів прийому-здачі робіт/послуг за січень та лютий 2014 року на суму 4 140,33 грн. для підписання, проте відповідач не повернув підписані акти та не надав обґрунтовані заперечення в письмовій формі щодо обсягу наданих послуг.

Факт надання послуг відповідачу згідно з договором за січень-лютий 2014 року на суму 4 140,33 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, відповідач отримав послуги, однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 4 140,33 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача щодо не виникнення зобов'язань між сторонами, та не укладення додаткової угоди через не реєстрацію її в органах державного казначейства, в порядку передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія додаткової угоди № 1, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками. Обов'язок проведення процедури реєстрації додаткової угоди в органах державного казначейства, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 лежить саме на відповідачі.

Крім цього, у п. 1.3. договору сторонами передбачено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені від реального фінансування видатків.

Також, згідно з п. 6.2.3. договору відповідач має право зменшувати обсяг та номенклатуру послуг та загальну вартість договору в залежності від реального фінансування видатків (у такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору).

Відповідачем не надано доказів, звернення до позивача про зменшення обсягу послуг та/або їх вартості, як і не надано доказів, щодо відмови від таких послуг у період січень-лютий 2014 року.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та зі справи «Бакалов проти України» від 30.11.04.

Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.12. № 01-06/908/2012.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 4 140,33 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 5/2, ідентифікаційний код 34481907) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (01033, м.Київ, вул. Гайдара, будинок 8 ідентифікаційний код 08596914) заборгованості за надані послуги у розмірі 4 140 (чотири тисячі сто сорок) грн 33 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Л.Г.Пукшин