Рішення № 41631253, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21088/14 24.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "С К С"до Фізичної особи-підприємця Федорової Ірини Василівнипростягнення 134,61 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Лелюх О.О. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 24.11.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Федорової Ірини Василівни про стягнення заборгованості у розмірі 3 254,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21088/14, розгляд справи призначений на 27.10.2014.

Ухвалою від 27.10.2014 розгляд справи відкладено на 24.11.2014.

У відзиві на позов відповідач повідомив про погашення суми основного боргу.

Позивач звернувся до суду із клопотанням про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 134,61 грн.

Враховуючи, що положення ст. 22 ГПК України, не передбачають уточнення позовних вимог, виходячи зі змісту самого клопотання, суд розцінює його як зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

В судовому засіданні 24.11.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.04.2014 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладений договір поставки №3906, за умовами якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати та оплачувати його в порядку та на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та (або) пошкодження товару переходить покупцеві у момент підписання ним товаро-транспортної накладної.

Оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю, згідно п. 4.1 Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар згідно товаро-транспортних накладних від 11.06.2014 на суму 2 362,60 грн., від 24.06.2014 на суму 373,22 грн., від 26.06.2014 на суму 186,60 грн., від 15.07.2014 на суму 197,10 грн., на загальну суму 3 119,52 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи відповідач здійснив оплату товару згідно платіжного доручення №1027 від 02.10.2014, однак із простроченням строку встановленим п. 4.1 Договору.

Враховуючи клопотання позивача про уточнення позовних вимог (зменшення), суд розглядає спір з новою ціною позову в межах пені - 134,61 грн.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язання з оплати товару, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 134,61 грн. за період з 30.07.2014 по 30.09.2014.

Відповідно до п. 6.1 Договору, у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ він неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, починаючи з дати коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд перевірив розрахунок пені та періоди її нарахування та визнав розрахунок позивача вірним і обґрунтованим. Тому пеня підлягає задоволенню у розмірі 134,61 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абзац 5 п. 4.6 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорової Ірини Василівни (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7, кв. 4, код 2506913567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04112, м. Київ, вул. Гонти, 3-А, код 36088095) пеню - 134,61 грн. (сто тридцять чотири гривні 61 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.11.2014.

Суддя М.Є. Літвінова