Постанова № 41631158, 20.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року №810/5675/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Герц» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Герц» (далі – позивач, ПП «Герц», Підприємство) до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004861501 від 23.05.2014.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту №1257/15-1/19416973 від 07.05.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПП «Герц» код за ЄДРПОУ 19416973 від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року» (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та зазначив, що правомірність відповідних господарських операцій підтверджується первинними та іншими документами.

Також позивач звернув увагу на те, що Податковий орган, обґрунтовуючи наявність порушень та визначаючи податкові зобов’язання з ПДВ за червень-вересень, грудень 2013 року посилається на висновки актів Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2541/15-2/19416973 від 30.12.2013 та №742/15-1/19416973 від 27.03.2014, тоді як висновки цих актів та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Герц», код ЄДРПОУ 19416973, зареєстроване як юридична особа 26.10.1993, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Основний вид діяльності Підприємства за КВЕД - будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

16.01.2014 Податковим органом на підставі акту перевірки №2541/15-2/19416973 від 30.12.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» №0000041502, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 294248,00 грн. (в розрізі декларацій: за червень 2013 року – 127499,00 грн., за липень 2013 року – 62241,00 грн., за серпень 2013 року – 8407,00 грн., за вересень 2013 року – 96101,00 грн.);

- форми «Р» №0000101502, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на 101,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 81,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 20,00 грн.

В подальшому, 16.04.2014 Податковим органом на підставі акту перевірки №742/15-1/19416973 від 27.03.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0003581501, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2013 року на суму 13201,00 грн.

Судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №810/4178/14 за позовом ПП «Герц» до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, предметом розгляду якої є приведені податкові повідомлення-рішення №0000041502 від 16.01.2014, №0000101502 від 16.01.2014 та №0003581501 від 16.04.2014.

Станом на момент судового розгляду даної справи рішення за результатом розгляду справи №810/4178/14 не прийнято.

З 14.04.2014 по 07.05.2014 посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку нарахування ПП «Герц» код за ЄДРПОУ 19416973 від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в сумі 322 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року (вх. №9008240879), за наслідками якої складено акт №1257/15-1/19416973 від 07.05.2014.

Відповідно до висновків Акту перевірки Податковим органом встановлено порушення з боку Підприємства п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме безпідставне завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 322 грн.; завищення значення рядка 24 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за січень 2014 року в сумі 307245 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2014 року в розмірі 307245 грн.

До вказаних висновків Податковий орган дійшов на підставі наступних викладених у Акті перевірки обставин:

«Згідно з поданими ПП «Герц» податковими деклараціями з ПДВ з додатками: - за січень 2014 року причину виникнення від’ємного значення встановити неможливо в зв’язку з ненаданням підприємством підтверджуючих документів.

Станом на 07.05.2014 серед постачальників не виявлено платників, яким надано ризиковий кредит.

Аналіз опрацювання результатів податкової декларації за звітний період, за наслідками якої виникло від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту або опрацювання податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, починаючи з періоду за наслідками якого виникло від’ємне значення до періоду, у якому заявлене бюджетне відшкодування ПДВ включено згідно додатку 2 (Д2) до декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов’язань у вищевказаній декларації зафіксовано порушення п.187.1 ст.187 ПК України - не надані оригінали податкових накладних, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують податкові зобов’язання з ПДВ за січень 2014 року.

Під час проведення перевірки не надані оригінали податкових накладних, які підтверджують податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 322,00 грн.

За результатами проведених попередніх документальних позапланових виїзних перевірок правомірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, оформлених актами від 30.12.2013 №2541/15-2/19416973 та від 27.03.2014 №742/15-1/19416973 встановлені порушення п.187.1 ст.187 Кодексу - підприємством завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року в розмірі 127499 грн., за липень 2013 року – 62241 грн., за серпень 2013 року - 8407 грн., за вересень 2013 року - 96101 грн., за грудень 2013 року - 13201 грн., та відповідно завищено значення рядка 24 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», що призвело до заниження суми ПДВ, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду за жовтень 2013 року у розмірі 81 грн.

Враховуючи вищевикладене, підприємством завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року в розмірі 322 грн., що призвело до завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового звітного періоду за січень 2014 року у розмірі 307245 грн. та до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного (звітного) податкового періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2014 року у розмірі 307245 грн.».

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004861501 від 23.05.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 460867,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 307245,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 153623,00 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Як пояснив позивач, з метою здійснення основного виду діяльності (будівництво житлових і нежитлових будівель) за договором підряду, ним придбавалися необхідні матеріали.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за січень 2014 року внаслідок придання вказаних матеріалів позивачем надані копії наступних документів:

- рахунку-фактури ТОВ «Карат ЛТД» №КТ-0001244 від 14.01.2014 (номенклатура кабель, планка кронштейну, провід ПВ1 та ін.);

- податкової накладної ТОВ «Карат ЛТД» №4481 від 14.01.2014 на суму 2695,86 грн., у т.ч. ПДВ 449,31 грн. (номенклатура кабель, планка кронштейну, провід ПВ1 та ін.);

- податкової накладної ТОВ «Карат ЛТД» №5847 від 14.01.2014 на суму 121,08 грн., у т.ч. ПДВ 20,18 грн. (номенклатура кабель);

- платіжного доручення №181 від 14.01.2014 на суму 2816,89 грн., у т.ч. ПДВ 469,48 грн., з відміткою банківської установи про проведення платежу, призначення платежу «оплата за кабель зг рах КТ-1244 від 14.01.14»;

- видаткової накладної №КТ-0000769 від 14.01.2014.

Позивачем також надані копії договору підряду №08/05 від 08.05.2013, укладеного між ТОВ «Істейт Інвест Компані» (замовник) та ПП «Герц» (підрядник), та складених під час виконання сторонами його умов: договірної ціни на роботи, що виконуються у 2014 році; локального кошторису №2-1-1 форми 4; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, у т.ч. за лютий 2014 року; довідок форми КБ-3 за лютий 2014 року та інше.

З наданих позивачем копій датованих 15.01.2014 розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виписаних контрагентом-продавцем у попередніх податкових періодах (жовтень та грудень 2013 року) вбачається, що сума ПДВ за такими розрахунками у ці періоди скоригована у бік зменшення на загальну суму 147,17 грн. Так, розрахунком №21 від 15.01.2014 до податкової накладної №5097 від 23.10.2013 скориговано суму ПДВ у бік зменшення на 108,59 грн., розрахунком №22 від 15.01.2014 до податкової накладної №11524 від 19.11.2013 скориговано суму ПДВ у бік зменшення на 17,03 грн., розрахунком №24 від 15.01.2014 до податкової накладної №11524 від 19.11.2013 скориговано суму ПДВ у бік зменшення на 21,55 грн. Відповідно, приведене вплинуло на показники суми податкового кредиту за ці періоди.

Також з метою спростування висновків актів Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2541/15-2/19416973 від 30.12.2013 та №742/15-1/19416973 від 27.03.2014 позивачем надані копії відповідних угод, а також первинних та інших документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за червень-вересень, грудень 2013 року.

Оцінка доводам позивача про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за червень-вересень, грудень 2013 року судом при розгляді даної справи не надається, адже, як було зазначено вище, прийняті на підставі висновків актів Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2541/15-2/19416973 від 30.12.2013 та №742/15-1/19416973 від 27.03.2014 податкові повідомлення-рішення №0000041502 від 16.01.2014, №0000101502 від 16.01.2014 та №0003581501 від 16.04.2014 є предметом розгляду в адміністративній справі №810/4178/14.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, серед іншого, закріплено обов’язок контролюючого органу визначити суму грошових зобов'язань у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення, а у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як було зазначено вище, за результатом проведених відповідачем перевірок, оформлених актами №2541/15-2/19416973 від 30.12.2013 та №742/15-1/19416973 від 27.03.2014, встановлено завищення позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року – 127499 грн., за липень 2013 року – 62241 грн., за серпень 2013 року - 8407 грн., за вересень 2013 року - 96101 грн., за грудень 2013 року - 13201 грн., та завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року у розмірі 81 грн.

На підставі вказаних актів Податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» №0000041502, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 294248,00 грн. (в розрізі декларацій: за червень 2013 року – 127499,00 грн., за липень 2013 року – 62241,00 грн., за серпень 2013 року – 8407,00 грн., за вересень 2013 року – 96101,00 грн.);

- форми «Р» №0000101502, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на 101,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 81,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 20,00 грн.

- форми «В4» №0003581501, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2013 року на суму 13201,00 грн.

Загальна сума визначеного зобов’язання (зменшення суми від’ємного значення) без урахування штрафних санкцій складає 307530 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом розгляду в адміністративній справі №810/4178/14, рішення у якій станом на момент судового розгляду не прийнято, а отже в силу приведених вище норм податкового законодавства визначення вказаних податкових зобов’язань (зменшення суми від’ємного значення), та відповідних штрафних санкцій, є неузгодженими.

Суд наголошує на тому, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду до моменту її узгодження, тобто, неузгоджена сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваним податковим повідомленнями-рішеннями, не повинна відображатися позивачем у податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Аналогічні висновки викладені в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 у справі №К/800/29931/13, від 06.03.2014 у справі №К/800/31086/13, від 07.07.2014 у справі №К/800/26201/13, від 01.04.2014 у справі №К/9991/39325/12 та від 06.03.2014 у справі №К/800/30782/13.

Попре це, Податковий орган спірним податковим повідомленням-рішенням №0004861501 від 23.05.2014 повторно визначив позивачеві податкові зобов’язання з ПДВ, які ґрунтуються на порушеннях останнім вимог податкового законодавства за червень-вересень, грудень 2013 року, фактично вдвічі збільшивши податкове навантаження за цей період, що є неприпустимим.

Враховуючи вкладене, суд дійшов висновку про те, що повторно визначаючи позивачеві податкові зобов’язання з ПДВ за червень-вересень, грудень 2013 року, Податковий орган діяв необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо висновку Податкового органу про завищення суми податкового кредиту за січень 2014 року на 322 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо неправомірності операцій між позивачем та контрагентами-продавцями у січні 2014 року, правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Карат ЛТД» підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

При цьому, різниця між сумою віднесеного до податкового кредиту ПДВ (469,49) у січні 2014 року та коригуванням контрагентом-продавцем суми ПДВ за попередні періоди (147,17) дорівнює 322,32 грн., що відповідає встановленому відповідачем завищенню позивачем податкового кредиту за січень 2014 року (з урахуванням округлення).

Таким чином, позивач підтвердив доводи про правомірність господарських операцій у січні 2014 року вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит у даний період є безпідставним.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач у Акті перевірки зазначив, що під час її проведення не встановлено розбіжностей у податковій звітності позивача; як і не виявлено серед постачальників суб’єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов’язання, чи здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

В свою чергу, позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із контрагентом-продавцем у січні 2014 року суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв’язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту у січні 2014 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень обов’язку щодо доказування оспорюваного податкового повідомлення-рішення не виконано, належних та достатніх доказів фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги безпідставність повторного нарахування позивачеві податкових зобов’язань, доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від контрагента-продавця первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0004861501 від 23 травня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Герц» (код ЄДРПОУ 19416973) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.