Рішення № 41630712, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22971/14 26.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 47 988,66 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Супрун Т.В. - представник за довіреністю № 390-ЮР від 08.01.2014

від відповідача Мельник О.П. - представник за довіреністю № 201/2014 від 20.05.14

В судовому засіданні 26.11.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди в порядку регресу 47 988,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «ХДІ страхування» на підставі договору добровільного страхування № 06-000117-49 від 14.11.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН, а тому, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Ford» державний номер АА 7231 ІН, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 47 988,66 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22971/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.11.2014.

У судовому засіданні 19.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, проти позову заперечував частково, зокрема зазначив, що відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Оскільки, в позовній заяві зазначено, що страхове відшкодування виплачено страхувальнику та вимога позивача ґрунтується на положеннях полісу ОСАГО, отже, необхідно відняти ПДВ.

Крім іншого, відповідач зазначає, що відповідно до звіту 27/12 СЕ вартість збитку складає 38 454,19 грн, франшиза за полісом страхування становить 510,00 грн, а відтак відповідач визнає борг у сумі 31535,16 грн (38 454,19 - 6409,03 - 510,00).

У судовому засіданні 19.11.2014 оголошувалась перерва до 26.11.2014 за клопотанням представника позивача щодо надання часу для долучення додаткових доказів по справі.

У судове засідання 26.11.2014 з'явилися представник сторін.

Представник позивача надала письмові пояснення на відзив, відповідно до яких зазначає, що відповідач посилається на звіт 27/12 СЕ, відповідно до якого вартість збитку складає 38454,19грн., проте, в матеріалах страхової справи позивача, відсутній такий звіт, як і не наданий відповідачем в якості додатку до відзиву. Щодо доводів відповідача про виплату страхове відшкодування страхувальнику, позивач зазначає, що у платіжних дорученнях № 4250 та 4541 та в страхових актах зазначено в якості отримувача ФОП Сімановський Ярослав Михайлович, який є особою, що проводить ремонтні роботи, а не Страхувальником та який є платником податків, згідно зі свідоцтва, що долучене до матеріалів справи.

Також позивач звертає увагу на ту обставину, що відповідачем в якості обґрунтування утримання суми ПДВ посилається на п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 05.07.2012 року, яка не діяла на дату ДТП - 09.01.2012 р.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 05.07.2012р. № 5090-VI, яким було внесено зміни, щодо утримання суми ПДВ із суми страхового відшкодування, а саме, в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» визначено п. 2 норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Зміни, щодо утримання суми ПДВ набрали чинності 04.02.2013р., в той час як поліс АА/4138575 укладений 06.06.2011р., а відтак, на даний поліс норми вищезазначеного Закону щодо утримання суми ПДВ не розповсюджуються, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував з підстав наведених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 листопада 2011 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-000117-49 ПАТ «ХДІ страхування» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН, страхувальник та вигодонабувач - Рудковська Світлана Дмитрівна, строк дії договору 15.11.2011 по 14.11.2012.

З Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8941694 вбачається, що 09.01.2012 р. на просп. Перемоги, 49 в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: ЗАЗ 21013 державний номер АА 3234 СЕ, що належить Попельнюк Ю.В., під його керування, «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН,, що належить Рудковській С.Д., під керуванням Козлюка В.С., та «Ford» державний номер АА 7231 ІН, що належить Білецькому Роману Сергійовичу, під його керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Білецьким Романон Сергійовичем вимог п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2012р. справа № 3-504/12.

10.01.12 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування.

Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до висновків про вартості № 009/12 від 30.01.2012 та № 009/1/12 від 21.02.2012 складає 50 866,14 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 09.01.2012р. за участю застрахованого автомобіля на підставі страхових актів № 085-06/12-49 від 07.03.12 та № 085.1-06/12-49 від 28.03.2012 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 48 498,66 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 42 50 від 13.03.12. та № 4541 від 28.03.2012.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Білецького Р.С., який керував автомобілем «Ford» державний номер АА 7231 ІН, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2012р. справа № 3-504/12.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Білецьким Романом Сергійовичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 08.07.2011 по 07.06.2012 (Поліс АА/4138575), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Ford» державний номер АА 7231 ІН, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-000117-49 від 14.11.11р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Lexus GS 350» державний номер АА 7007 НН.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/4138575) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи (48 498,66 грн. - 510 грн. = 47 988,66 грн.), що відповідає розміру заявлених позовних вимог.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 19-юр від 22.06.2012 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем. Проте станом на момент вирішення спору вказана заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, стосовно зменшення суми боргу згідно зі звіту та за вируванням суми ПДВ не беруться судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідач посилається на звіт 27/12 СЕ, відповідно до якого вартість збитку складає 38454,19 грн. Проте, в матеріалах справи, відсутній такий звіт та відповідачем не наданий суду, а відтак посилання на звіт 27/12 СЕ є необґрунтованим.

Щодо заперечень відповідача з тих підстав, що страхове відшкодування виплачено страхувальнику, а тому відповідно до ст.. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість а отже, необхідно відняти ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, в платіжних дорученнях № 4250 та 4541 та в страхових актах зазначено в якості отримувача є ФОП Сімановський Ярослав Михайлович, який є особою, що проводить ремонтні роботи.

Крім іншого слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 05.07.2012р. № 5090-VI, яким було внесено зміни, щодо утримання суми ПДВ із суми страхового відшкодування, а саме, в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» визначено п. 2 норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Зміни, щодо утримання суми ПДВ набрали чинності 04.02.2013р., в той час як поліс АА/4138575 укладений 06.06.2011р., а відтак, на даний поліс норми вищезазначеного Закону щодо утримання суми ПДВ не розповсюджуються.

Відтак, враховуючи те, що страхове відшкодування позивачем було виплачено особі, що здійснює господарську діяльність з ремонту транспортних засобів та є платником податку на додану вартість, суд приходить до висновку про виникнення податкових зобов'язань та правомірного врахування суми ПДВ до страхового відшкодування, що підлягає виплаті в порядку регресу.

Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, буд. 102, ідентифікаційний код 22868348) відшкодування шкоди в порядку регресу 47 988 (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Л.Г.Пукшин