Ухвала суду № 416307, 26.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

   26  жовтня 2006 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2005 року по справі № 2/72 за позовом Малого підприємства «Атмос» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Мале підприємство «Атмос» звернулося з позовом до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2004р. № 0003632341/0 2662/484/23-4/13594277/1850, від 10.12.2004р. № 0003632341/1 3509/484/23-4/10/13594237/22727, від 16.02.2005р. № 0003632341/2 102/484/23-4/13594277/3036, від 14.05.2005р. № 0003632341/3 953/484/23-4/10/13594277/11063, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2877 грн., в тому числі основний платіж - 1918 грн., штрафні санкції - 959 грн. та податкових повідомлень-рішень від 12.10.2004р. № 0003642341/0 2663/484/23- 4/13594277/18051, від 10.12.2004р. № 0003642341/1 3510/484/23-4/10/13594277/22726, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9804 грн., в тому числі основний платіж - 6536 грн., штрафні санкції – 3268 грн., від 16.02.2005р. №0003642341/2 101/484/23-4/13594277/3037, від 14.05.2005р. № 0003642341/3 954/484/23-4/10/13594277/11064, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3720,26 грн., в тому числі основний платіж – 2480,17 грн., штрафні санкції – 1240,09 грн.

Посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2005 року, позовні вимоги МП «Атмос» до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.10.2004р. № 0003632341/0 2662/484/23-4/13594277/1850, від 10.12.2004р. № 0003632341/1 3509/484/23-4/10/13594277/22727, від 16.02.2005р. № 0003632341/2 102/484/23-4/13594277/3036, від 14.05.2005р. № 0003632341/3 953/484/23-4/10/13594277/11063 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток повністю, та від 12.10.2004р. № 0003642341/0 2663/484/23-4/13594277/18051, від 10.12.2004р. № 0003642341/1 3510/484/23-4/10/13594277/22726, від 16.02.2005р. № 0003642341/2 101/484/23-4/13594277/3037, від 14.05.2005р. № 0003642341/3 954/484/23-4/10/13594277/11064 в частині визначення 3351 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі 2234 грн. основного платежу та 1117 грн. штрафних санкцій за ним; у визнанні недійсними вище перерахованих податкових повідомлень-рішень в частині визначення 574 грн. податкового зобов’язання з ПДВ, в тому числі 192 грн. штрафних санкцій за ним, відмовлено; решту позовних вимог залишено без розгляду.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Ужгороді  21 січня 2006 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.

В касаційній скарзі ДПІу м. Ужгороді Закарпатської областіпросить скасувати рішення судів та постановити нове – про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга ДПІу м. Ужгороді підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Судами було встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства МП «Атмос» за період з 01.07.2001р. по 01.04.2004р., за результатами якої складено акт від 11.10.2004р. № 484/23-4/10/13594277.

Перевіркою встановлено заниження позивачем валових доходів за 2003р. в сумі 5170 грн. та за І кв. 2004р. в сумі 1473 грн. в зв’язку з продажем пов’язаній особі – ПП «Аналізер» продукції за цінами, нижчими за звичайні, а саме: клапанів 3/4 дюйма по ціні 142,95 грн. – 170,83 грн., клапанів 1/2 дюйма і 1 дюйм по ціні 135,37 – 180 грн., 1 дюймових звукових сигналізаторів «Ельф» по ціні 52,66 грн., в той час як іншим споживачам ця продукція відпускалась за наступними цінами: клапани 3/4 дюйма по ціні 230 грн.; клапани 1/2 дюйма по ціні 210 грн.; клапани 1 дюйм по ціні 250 грн., звукові сигналізатори «Ельф» по ціні 70 грн.

На підставі припису пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем самостійно збільшено валовий дохід МП «Атмос» від операцій з ПП «Аналізер» за період 2003р. на суму 5180 грн. та І кв. 2004р. на суму 1470 грн. і донараховано 2877 грн. податкового зобов’язання по податку на прибуток, в тому числі 1918 грн. основного платежу та 959 грн. штрафних санкцій, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2004р. №0003632341/0/2662/484/23-4/13594277/1850.

Згідно з приписами п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та з огляду на збільшення за наслідками перевірки валового доходу від операцій з ПП «Аналізер», відповідачем збільшено також суму податкового зобов’язання позивача з ПДВ за відповідний період на 1109 грн.

З підстав оформлення податкових накладних з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу податковою інспекцією зменшено податковий кредит МП «Атмос» за період 2001-2004рр. на суму 6252 грн.

За наведеними обставинами прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2004р. № 0003642341/0/2663/484/23-4/13594277/18051, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9804 грн., в тому числі 6536 грн. основного платежу  та  3268  грн.  штрафних  санкцій.

В результаті оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 12.10.2004р. № 0003632341/0/2662/484/23-4/13594277/1850 та № 0003642341/0/2663/484/23-4/13594277/18051, відповідачем для визначення граничного терміну сплати податкового зобов’язання складено нові податкові повідомлення-рішення від 10.12.2004р. № 0003632341/1 3509/484/23-4/10/13594277/22727, від 16.02.2005р. № 0003632341/2 102/484/23-4/13594277/3 036, від 14.05.2005р. № 0003632341/3 953/484/23-4/10/13594277/11063 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2877 грн., в тому числі 1918 грн. основного платежу та 959 грн. штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення від 12.10.2004р. № 0003642341/0 2663/484/23-4/13594277/18051, від 10.12.2004р. № 0003642341/1 3510/484/23-4/10/13594277/22726 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9804 грн., в тому числі основний платіж – 6536 грн., штрафні санкції – 3268 грн.

За наслідками подальшого адміністративного оскарження сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість була часткового скасована та відповідачем складено нові податкові повідомлення-рішення від 16.02.2005р. № 0003642341/2   101/484/23-4/13594277/3 037, від 14.05.2005р. № 0003642341/3 954/484/23-4/10/13594277/110 64, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3720,26 грн., в тому числі основний платіж – 2480,17 грн., штрафні санкції – 1240,09  грн.

В акті перевірки від 11.10.2004р. № 484/23-4/10/13594277 зазначається, що ПП «Аналізер» та МП «Атмос» зареєстровані за однією юридичною адресою, директор МП «Атмос» та директор ПП «Аналізер» є батьком  та  сином.

Відповідно до п.1.2 6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов’язана особа – це особа, що відповідає одній з таких  ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем  з таким  платником  податку;

-  фізична особа або член сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку.

Таким чином, в розумінні зазначеної норми Закону МП «Атмос» та ПП «Аналізер» є пов’язаними особами.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги),   що  діяли  на  дату  такого  продажу.

Відповідно до п.1.20 ст.1 зазначеного Закону, звичайною є ціна продажу товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари та ціни на них. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов’язань та умови платежів, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути  на  ціну.

Згідно з Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цій реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України (крім випадків відсутності статистичних  даних  про  рівень  цін).

Відповідачем було прийнято за звичайні ціни, за якими позивач проводив реалізацію продукції іншим споживачам (непов’язаним особам) у відповідних періодах («Хмельницькгаз», «Екомедтех», «Волиньгаз», «Рівнегаз», тощо).

Згідно з накладною № РП-000906 від 26.11.2003р. позивач придбав у ТОВ «Ультрадент», газові сигналізатори «Ельф» за ціною 63,22 грн. за штуку (з ПДВ), згідно з накладною № РН-000126 від 26.02.2003р. – ОСЗ «Ельф-4» за аналогічною ціною, сигналізатор Гном-1 за ціною 62,7 грн. за штуку, сигналізатор С-ОЗС-12 за ціною 46,2 грн. за штуку.

Обсяги придбання газових сигналізаторів позивачем у власних постачальників відповідають масштабам роздрібних операцій; спосіб виконання зобов’язань та розрахунків за договором з пов’язаною особою є співставними з умовами придбання ідентичних товарів, позивачем у власних постачальників.

Наявні в матеріалах справи документальні докази щодо здійснення позивачем господарських операцій з іншими контрагентами підтверджують обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанції про те, що всупереч нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем не були досліджені звичайні (ринкові) ціни, що склались на аналогічну продукцію, тому висновок відповідача про невідповідності цін реалізації продукції пов’язаній особі звичайним ґрунтується лише на вищих цінах на аналогічну продукцію для інших споживачів – непов’язаних осіб, при цьому доводів щодо того, яка ціна (менша чи більша) є звичайною, відповідачем не наведено.

Позивачем були представлені належні та допустимі докази в підтвердження відповідності цін, за якими реалізовувалась продукція пов’язаній особі, ринковим цінам, зокрема, цінам, за якими придбано відповідну продукцію позивачем у власних постачальників. Реалізація окремим споживачам продукції за вищими цінами відноситься до питань внутрігосподарської діяльності позивача і сама по собі не означає, що саме  вища, а  не  нижча, ціна  на  ідентичну  продукцію  є  ринковою.

Виходячи з викладеного, не можна вважати правомірним нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з огляду на застосування звичайних  цін.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов’язаний надати порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи з наведеної норми та припису п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна, в якій відсутні зазначені обов’язкові реквізити, не є належним доказом у підтвердження права платника податку на податковий кредит.

Відповідачем, в зв’язку з належним оформленням податкових накладних з податкового кредиту позивача виключно 6251,71 грн., про що зазначено в акті перевірки від 11.10.2004 року № 484/23-4/10/13594277.

Разом з тим, податкові накладні № 416 від 26.10.2001р., № 188 від 30.11.2001р., № 18 від 16.01.2002р., № 1349 від 06.11.2002р., № 357/79 від 29.11.2002р., № 155 від 11.03.2003р., № 1809 від 23.09.2002р., № 881 від 27.10.2003р., № 936 від 31.10.2003р., № 554 від 10.11.2003р., № 582 від 17.11.2003р., № 981 від 19.03.2004р. на загальну суму ПДВ 1958,57 грн. містять усі передбачені Законом обов’язкові реквізити, тому суди прийшли до правильного висновку про те, що зазначені наклані є належними доказами у підтвердження права позивача на податковий кредит.

В той же час, податкові накладні № 224 від 26.02.2002р. та № 388 від 05.04.2002р. не містять номенклатури (опису) товарів, робіт послуг, на податковій накладній № 77 від 06.02.2003р. відсутня печатка продавця (є лише відтиск кутового штампу), тому зазначена в них сума ПДВ у загальному обсязі 382,6 грн. не підлягає включенню до податкового кредиту позивача.

Враховуючи наведене, суди прийшли до правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог МП «Атмос» та визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.10.2004р. № 0003632341/0 2662/484/23-4/13594277/1850, від 10.12.2004р. № 0003632341/1 3509/484/23-4/10/13594277/22727, від 16.02.2005р. № 0003632341/2 102/484/23-4/13594277/3036, від 14.05.2005р. № 0003632341/3 953/484/23-4/10/13594277/11063 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток повністю, та від 12.10.2004р. № 0003642341/0 2663/484/23-4/13594277/18051, від 10.12.2004р. № 0003642341/1 3510/484/23-4/10/13594277/22726, від 16.02.2005р. № 0003642341/2 101/484/23-4/13594277/3037, від 14.05.2005р. № 0003642341/3 954/484/23-4/10/13594277/11064 в частині визначення 3351 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в тому числі 2234 грн. основного платежу та 1117 грн. штрафних санкцій за ним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/

________

Шипуліна Т.М.

Судді:  /підписи/

________

Карась О.В.

________

Маринчак Н.Є.

________

Сергейчук О.А.

________

Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

                                            Суддя:                                         Т.М.Шипуліна