Ухвала суду № 41630545, 20.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4897/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення №0006551701 від 12 серпня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 171 177 грн. за порушення ст. 22, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань правових відносин з ТОВ "Аксон-Групп" за січень 2014 року, з питань правових відносин з ТОВ "Транс-інвестгрупп" за березень та квітень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт №1731/17-01/НОМЕР_1 від 16 липня 2014 року та зроблений висновок про порушення ОСОБА_2 ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем під час придбання товарів (послуг) та відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203, ст. 228 ЦК України правочини є нікчемними.

Також встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України, яке виразилося у занижені позивачем податку на додану вартість.

Відповідач на підставі акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення №0006551701 від 12 серпня 2014 року, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 114 118 грн., за штрафними санкціями - 57 059 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище норм законів при формуванні податкового кредиту останній не може бути позбавлений такого права.

Основним видом діяльності підприємця у перевіряємий період була оптова торгівля товарами господарчого призначення, оптова торгівля текстильними товарами та оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2013 року ТОВ "Аксон-Групп" було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу товарів №31102013, факт виконання якого підтверджено рахунком-фактурою №СФ-6018 від 31 січня 2014 року, податковою накладною №6018 від 31 січня 2014 року та видатковою накладною №РН-6018 від 31 січня 2014 року.

Також, 31 березня 2014 року ТОВ "Транс-інвестгруп" було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу товарів №132014, виконання якого підтверджено, зокрема, рахунками-фактурами (№СФ-1053 від 31 березня 2014 року, №СФ-2901 від 30 квітня 2014 року), податковими накладними (№1053 від 31 березня 2014 року, №2901 від 30 квітня 2014 року) та видатковими накладними (№РН-1053 від 31 березня 2014 року, №РН-2901 від 30 квітня 2014 року).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що податковим органом не були надані докази того, що на момент укладення позивачем договорів з вказаними контрагентами та отримання податкових накладних, останні не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не мали діючих свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Доводи апелянта щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Судова колегія не приймає до уваги посилання податкового органу стосовно відсутності доказів перевезення товарів, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною транспортною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

При цьому, п.2.4 вказаних договорів визначено, що товар доставляється (перевозиться) силами та засобами продавця, тобто ТОВ "Аксон-Групп" та ТОВ "Транс-інвестгруп", а вартість доставки (перевезення) товару включається у ціну (вартість) такого товару.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №1812/15-53-22-3/38295684 від 01 квітня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксон-Групп" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року по лютий 2014 року" та акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №442/26-57-22-04-10/38506872 від 06 червня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Транс-Інвестгруп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки актів жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товарів у вказаних контрагентів, оскільки можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про дотримання підприємцем необхідних умов реалізації права на формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: В.О. Алєксєєв

Суддя: М.М. Милосердний

Суддя: І.Г. Ступакова