Постанова № 41630370, 24.11.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2014 р. Справа № 802/3799/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Болховітіна В.М., Сологуба М.Ф.

представника відповідача: Островерха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк"

до: Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання неправомірним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Спайк" (далі - ТОВ "ВКФ Спайк", позивач) з адміністративним позовом до Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Бершадська ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірним та скасування наказу.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2014р. Бершадською ОДПІ вручено ліквідатору ТОВ "ВКФ Спайк" наказ № 396 від 10.10.2014р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКФ Спайк", код ЄДРПОУ 20102046».

Однак позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав та обставин для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому звернувся до суду з позовною заявою про визнання неправомірним та скасування вказаного наказу.

В додаткових письмових поясненнях, позивач вказує на те, що наказ про проведення перевірки винесено на підставі п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно норм якого, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

В той же час, як зазначає позивач, надаючи наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідач не ознайомив ліквідатора ТОВ «ВКФ Спайк» з документом, який став підставою для його оформлення.

При цьому, з наданого під час судового розгляду документу, який став підставою для прийняття наказу про проведення перевірки слідує, що останній направлений відповідачу в електронному виді без додержання вимог щодо його оформлення та направлення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях від 04.11.2014р. № 3202 (Вхід.№22957/14 від 04.11.2014р.), в яких зазначено, що начальник Бершадської ОДПІ, приймаючи рішення про проведення перевірки, оформлене наказом № 396 від 10.10.2014р., діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані по справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 10 жовтня 2014 року начальником Бершадської ОДПІ, керуючись п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, видано наказ № 396 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКФ Спайк", код ЄДРПОУ 20102046». При цьому, зобов`язано перевірку здійснити з 13.10.2014р. в термін 5 робочих днів.

Копію вказаного наказу, разом з направленнями на проведення перевірки, 13.10.2014р. вручено арбітражному керуючому - ліквідатору ТОВ "ВКФ Спайк" під розписку.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу про призначення перевірки слугував п.п. 78.1.13. п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, а саме перевірка інформації, викладеної в листі Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 08.10.2014р. № 15433/7/02-32-17-03-99 «Про вжиття заходів».

Позивач категорично не погоджується з правомірністю наказу від 10 жовтня 2014 року № 396 та відповідно звернувся до суду з вимогою визнати його неправомірним та скасувати

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 81 ПК України визначені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки.

З приводу встановлених під час розгляду справи обставин суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови пред`явлення або надіслання платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як вже зазначалось вище, оскаржуваний наказ про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки були врученні представнику позивача 13.10.2014р. до початку проведення перевірки. В той же час вищевказані норми не зобов'язують посадових осіб податкового органу ознайомлювати платника податків із інформацією, яка стала підставою для проведення перевірки та винесення відповідного наказу.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа: Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, судом встановлено, що станом на час розгляду справи, перевірка позивача вже відбулася, за результатами якої було складено акт від 24.10.2014р. № 100/17/20102046 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКФ Спайк" (код за ЄДРПОУ 20102046) з питань дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року».

В тому разі, коли платник податків не скористався правом недопущення до перевірки і вона була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності саме цього рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.09.2009 р. (справа № К-2433/07).

Отже визначальне значення має питання щодо прийняття рішення за результатами перевірки, для визначення правильності обраного позивачем способу захисту.

Зважаючи на вищевикладене, обумовлюється висновок про те, що правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Що стосується посилань представника позивача на те, що лист Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 08.10.2014р. № 15433/7/02-32-17-03-99 «Про вжиття заходів», який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу, направлений відповідачу в електронному виді без додержання вимог щодо його оформлення та направлення у відповідності до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", то в даному випадку варто зазначити, що норми ПК України не містять вимог щодо порядку надіслання та оформлення інформації, передбаченої п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яка є підставю для призначення перевірки.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірним та скасування наказу № 396 від 10.10.2014р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКФ Спайк", код ЄДРПОУ 20102046», а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович