Рішення № 4163034, 01.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2009 р.

Справа № 17/321-06-11334

За позовом: ДК „УКРТРАНСГАЗ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів

філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”

до відповідача: Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району

Одеської області;

про визнання права власності.

та за позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави

в особі Міністерства палива та енергетики України в особі

ДК „УКРТРАНСГАЗ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз

України” в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних

Газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”

до відповідача: Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району

Одеської області;

про визнання права власності.

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Висоцький С.О. –на підставі довіреності від 12.01.2009р.;

від відповідача: не з’явився;

від прокуратури: Форманюк В.В. –на підставі посвідчення №287 від 26.08.2008р.

Суть спору: Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” звернулась до господарського суду з позовом до Таїровської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно - житлові будинки операторів №1, №3, №5 по вул. Горіхова в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

Відповідач в судове засідання з’явився, письмовий відзив на позов надав, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Розглядом справи встановлено:

Згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом пускового комплексу № 12 газопроводу Ананьев-Тирасполь-Ізмаїл був зданий в експлуатацію вказаний об'єкт, до складу якого входили три двохквартирних житлових будинки операторів газорозподільної станції № 3, розташовані в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

За наказом № 6 від 11.01.1993 р., виданим як вбачається зі змісту позовної заяви -Виробничим об'єднання "Укргазпром", внаслідок розподілу майна між Тираспольським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз" і Одеським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз" позивачеві був переданий цілісний об'єкт - ГРС-3 з належними до неї трьома

двохквартирними житловими будинками в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

На підставі спільного наказу № 234 від 06.11.1998 р. та 68/234 від 06.11.1998 р. НАК "Нафтогаз" та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України "Про реорганізацію Акціонерного товариства "Укргазпром" АТ "Укргазпром" було реорганізовано шляхом приєднання до дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України", зокрема Дочірню компанію "УМГ "Прикарпатрансгаз" АТ "Укргазпром" приєднано до ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ, позивач подав на ім'я голови Таїровської селищної ради заяву № 05-486 від 24.03.2004 р. про оформлення права власності та видачу ДК "Укртрансгаз" свідоцтва про право власності службові житлові на будинки операторів в с. Мізікевича, вул. Горохова, 1, 3, 5 Овідіопольського району Одеської області, яка зареєстрована за вхід. № 197 від 30.03.2004 р.

Крім того, позивач зазначає, що на виконання пунктів 1.3.-1.6., 2.1. та 2.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ним були подані заяви за № 2566 від 04.12.2003 р. і за № 05-518 від 29.03.2004 р. на відновлення технічних паспортів та реєстрацію права власності на житлові будинки операторів с. Мізікевича, вул. Горіхова, №№ 1, 3, 5, Овідіопольського району Одеської області, але за цей час БТІ виготовило лише один технічний паспорт —на будинок оператора № 5 по вул. Горіхова в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що незважаючи на його звернення із заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, в порушення вимог чинного законодавства відповідач не прийняв рішення про видачу свідоцтва про право власності на будинки операторів в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області по вул.Горіхова, 1, 3, 5, в чому позивач вбачає невизнання за ним Таїровською селищною радою права власності на вказані житлові будинки.

Зазначені обставини спонукали Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно - житлові будинки операторів №1, №3, №5 по вул. Горіхова в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2006р. порушено провадження у справі №17/321-06-11334 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності.

Ухвалою суду від 24.01.2007р. задоволено клопотання ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.06.2006р. по справі №22-3858/2006 та зупинено провадження у справі №17/321-06-11334 до розгляду касаційної скарги ВСУ по справі №22-3858/2006.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18.10.2007р., колегією суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області, касаційну скаргу ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” відхилено, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23.06.2006р. –залишено без змін.

28.01.2008р. з клопотанням про поновлення провадження у справі звернулася ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, посилаючись на прийняття касаційною інстанцією рішення по розгляду касаційної скарги по справі 22-3858/2006.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2008р. - провадження у справі поновлено.

У ході розгляду справи було позивачем були надані копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з яких вбачається, що право власності на будиночок, житловий з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Горіхова,3 зареєстроване за гр. Тодощак О.В., на будиночок, який розташований за по вул. Горіхова, 5 за гр. Пантелєєвим В.П., а на будиночок по вул. Горіхова, 3 за гр. Колван О.О.

13.10.2008р. ДК „Укртнарнсгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі Одеського ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” звернулося до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, згідно якого просило припинити провадження по справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності за ДК „УКртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” на два 2-х квартирні будинки операторів, які розташовані по вул. Горіхова, 3 та вул. Горіхова, 5.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2009р. провадження у справі в частині визнання права власності за ДП „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” на будинки операторів розташовані по вул. Горіхова, 3 та вул. Горіхова, 5 в с. Мізікевича Овідіопільського району Одеської області припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

26.02.2009р. прокуратура Овідіопольського району Одеської області звернулася до господарського суду з заявою про вступ у справу з метою представництва інтересів та захисту прав держави в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

20.03.2009р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати право власності на нерухоме майно –2-х квартирний будинок оператора, що знаходиться за адресою: с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, вул.Горіхова, 1 за державою в особі НАК „Нафтогаз України”, що знаходиться в повному господарському віданні ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”.

17.06.2009р. до господарського суду Одеської області з позовною заявою звернувся прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтобаз України” в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз” до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно –2х квартирний будинок оператора, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Горіхова, 1 за Державою в особі Міністерства палива та енергетики України в особі Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, що знаходиться в повному господарському віданні ДК „Укратрансгаз” НАК „Нафтогаз України”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2009р. позов прокурора Овідіпольського району Одеської області прийнято до розгляду та заявлені ним позовні вимоги об’єднанні разом зі справою №17/321-06-11334.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” слід відмовити, а позов прокурора Овідіопольського району Одеської області з урахуванням наданих уточнень слід задовольнити, з наступних правових підстав.

Згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом пускового комплексу № 12 газопроводу Ананьев-Тирасполь-Ізмаїл від 02.11.1988 року був зданий в експлуатацію вказаний об'єкт, до складу якого входили три двохквартирних житлових будинки операторів газорозподільної станції № 3, розташовані в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

За наказом № 6 від 11.01.1993 р., виданим Виробничим об'єднання "Укргазпром", внаслідок розподілу майна між Тираспольським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз" і Одеським ЛВУМГ УМГ "Прикарпаттрансгаз" позивачеві був переданий цілісний об'єкт - ГРС-3 з належними до неї трьома двохквартирними житловими будинками в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області.

Таким чином з 1993 року спірне майно знаходилось на балансі Одеського лінейного-виробничого управління магістральніх газопроводів. Згідно довідки Одеського ЛВУМГ №04-1433 від 28.07.2006р. будинок оператора за адресою Одеська область, с.Мізікевича, вул..Горіхова,1 знаходиться на балансі Одеського ЛВУМГ ДК „Укртрансгаз”, а дата ведення в експлуатацію - 01.12.1988р.

24 липня 1996р., відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №445 від 05.07.1996р. Овідіопольською районною радою ДП „Прикарпаттрансгаз” було видано Державний акт на право постійного користування, згідно якого ДП „Прикарпаттрансгаз” у постійне користування надано 3,1га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва об'єктів газопроводу –відводу до смт.Овідіополя і м.Одеси.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. №1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно вимог ст.11 Конституції СРСР 1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань , що стоять перед державою.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з’явилися нові об’єкти та суб’єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України „Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна , колективна , державна. Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб’єкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України „Про власність” визначає суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.2 цієї ж статті суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю України.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном , що є у загальнодержавній власності „ покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Матеріалами справи встановлено, що Міністерство палива та енергетики України відповідно до покладених на нього повноважень контролює цільове, економічне та ефективне використання виділених підприємствам паливно-енергетичного комплексу бюджетних коштів; забезпечує реалізацію державної політики щодо соціального захисту працівників паливно-енергетичного комплексу; здійснює відповідно до законодавства функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства та ін..

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про утворення Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”” № 747 від 25 травня 1998 року та п. 1.1. Статуту Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (надалі Статут), в яких зазначено, що Кабінет Міністрів України постановляє утворити Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України” у формі відкритого акціонерного товариства, та установлено, що статутний фонд НАК „Нафтогаз України” формується шляхом передачі до нього 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Статуту акціонером НАК „Нафтогаз України” є держава в особі Мінпаливенерго, що має право брати участь в розподілі прибутку Компанії та отримувати його частку (дивіденти). П. 6 Статуту зазначено, що майно НАК „Нафтогаз України” також формується за рахунок надходжень від діяльності підприємств, заснованих компанією і НАК „Нафтогаз України” є власником цього майна.

Предметом діяльності НАК „Нафтогаз України” є здійснення контролю за діяльністю підприємств, що входять до її складу, а також за ефективністю використання закріпленого за ними майна; формування соціальної інфраструктури; експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу; підвищення надійності, ефективності та безпеки функціонування об'єктів нафтогазового комплексу та ін.

На виконання покладених на НАК „Нафтогаз України” завдань та для досягнення мети її створення, нею було створено дочірню компанію „Укртрансгаз”. Мета та предмет діяльності, встановлених НАК „Нафтогаз України” у статуті, співпадає із метою та інтересами дочірньої компанії (далі ДК) „Укртрансгаз” - забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових та побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і одержання прибутку шляхом здійснення цієї та іншої господарської діяльності. Майно, передане засновником - НАК „Нафтогаз України” до статутного фонду ДК „Укртрансгаз” у вигляді основних фондів, оборотних засобів, активів а також інших цінностей, закріплено за ДК „Укртрансгаз” на праві господарського відання. Юридична особа ДК „Укртрансгаз” володіє, користується та розпоряджається належним її майном на свій розсуд, здійснюючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать діючому законодавству та Статуту.

ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” відкрила філію „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз””, до структури якої входить на правах відділення Одеське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів.

УМГ „Прикарпаттрансгаз” діє на підставі Положення про філію „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”” дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, затвердженого 15 грудня 1998 року, згідно якого наділена та користується майном ДК „Укртрансгаз”.

Відповідно до цього Положення УМГ „Прикарпаттрансгаз” не є юридичною особою і має право від імені та за дорученням укладати договори (угоди, контракти) з підприємствами, організаціями, установами відповідно до головних завдань Управління.

Одеське ЛВУМГ діє на підставі Положення про Одеське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, затвердженого 12.01.1999 року, згідно якого являється відділенням УМГ „Прикарпаттрансгаз” без права юридичної особи, має основними фондами та обіговим коштами на правах повного господарського відання.

Статтею 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

У відповідності до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

НАК „Нафтогаз України” є державним акціонерним товариством, утворена відповідно до Указу Президента України №151 від 25.02.1998р. „Про реформування нафтогазового комплексу України”, засновником є Держава в особі Кабінету міністрів акціонером - Міністерство палива та енергетики, яке й сформувало статутний капітал.

Відповідно до п. 6.3 Статуту НАК „Нафтогаз України” здійснюючи право власності, НАК „Нафтогаз України” володіє, користується та розпоряджається належним майном на свій розсуд, за виключенням майна, яке передано до статутного фонду засновником.

Відповідно до п. 1.1, 1.3 Статуту єдиним засновником ДК „Укртрансгаз” є НАК „Нафтогаз України”, який й наділяє ДК „Укртрансгаз” майном та контролює його використання.

На нас розгляду справи у суді спірний будинок, а саме 2-х квартирний будинок операторів, що розташований за адресою: с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області по вул. Горіхова, 1 знаходяться на балансі Одеського ЛВУМГ „Укртрансгаз”, яке його фактично використовує та обслуговує, оскільки майно ДК „Укртрансгаз”, відповідно до п. 4.2 Статут , закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” вих.№3036 від 26.11.2008р., в якої зазначається, що на домобудівлю, що розташована за адресою: с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області по вул. Горіхова, 1, первинна інвентаризація та реєстрація права власності нерухомого майна не проводилась.

Таким чином, власником нерухомого майна - 2-х квартирного будинку оператора, що знаходиться за адресою с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, вул. Горіхова, 1 - є Держава в особі Міністерства палива та енергетики України в особі НАК Нафтогаз України”, що знаходиться у повному господарському віданні ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, пов’язаними з охороною права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи відповідач в супереч названим нормам закону створила реальні умови, які обмежують права держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі НАК Нафтогаз України” у здійсненні ними своїх прав на спірне майно .

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

Крім того, суд вважає за необхідне, при вирішенні даного спору, звернутися до приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Положення). Відповідно до п. 1.3 Положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно з пунктом 1.1 це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Приписами п. 1.2 Положення встановлено, що воно діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання документів на реєстрацію прав власності врегульований п. 2.1 Положення, яким встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Враховуючи обов’язковість дотримання суб’єктами цивільного обігу зазначеного Положення, яким встановлено, що державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомості є обов’язковим елементом при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов’язаних з реалізацією права власності, суд звертає увагу відповідача, що відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство палива та енергетики України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання приведених вище законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об’єкту, на який просить визнати право власності Міністерство палива та енергетики України, до комунальної власності суду надано не було.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

У ст. 16 ЦК викладені засоби захисту ци вільних прав, які тією чи іншою мірою стосу ються і захисту права власності. В главі 3 пе редбачається можливість захисту цивільних прав осіб, крім суду, Президентом України, дер жавними органами або органами місцевого са моврядування шляхом скасування актів дер жавних органів чи органів місцевого самовря дування нижчого рівня, а також нотаріусами шляхом вчинення виконавчого напису на бор говому документі. Цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосуван ня. У залежності від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надаєть ся власнику, виділяють такі цивільно-правові засоби захисту: речові та зобов'язально-право ві. Речові засоби захисту права власності засто совуються при безпосередньому порушенні пра ва власності, зв'язаному з протиправними діями третіх осіб, що виключають чи обмежують здій снення власником своїх правомочностей. В та кому випадку вступає в дію їхній абсолютний захист, спрямований на усунення перешкод у здійсненні права власності. Він орієнтований на захист безпосередньо права власності і не зв'я заний будь-якими конкретними зобов'язання ми між власником і порушником.

До речових позовів відносяться: вимоги неволодіючого власника до незаконного володіль ця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення пору шень права власності, які не пов'язані з воло дінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов'язально-правові способи захисту засно вані на охороні майнових інтересів сторін у цивільній угоді, а також осіб, які зазнали шко ди в результаті позадоговірного заподіяння шкоди їхньому майну. Вимоги про захист цих інтересів безпосередньо не випливають з права власності. Позови власника до правопорушни ка, з яким він зв'язаний зобов'язальними правовідношеннями (договірними і позадоговірни ми), спрямовані як на усунення перешкод у здійсненні права власності (позови про повер нення речей, наданих у користування за дого вором; позови про повернення безпідставно отриманого майна), так і на відшкодування шкоди або збитків.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що судом встановлено, що власником нерухомого майна - 2-х квартирного будинку оператора, що знаходиться за адресою с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, вул. Горіхова, 1 - є Держава в особі Міністерства палива та енергетики України в особі НАК Нафтогаз України”, суд дійшов висновку, що ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі якою є Одеське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” НАК „Нафтогаз” не являється власником, а отже не може бути позивачем у даній справі про визнання за ним права власності на вищевказане нерухоме майно, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі якою є Одеське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” слід відмовити.

Разом з цим, з огляду на вищевикладене ,суд дійшов висновку, що позов прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України в особі НАК Нафтогаз України”, з урахуванням наданих уточнень обґрунтований та підтвердженний відповідними доказами, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по позову Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз” ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” покласти на позивача, а по заявленим прокурором позовним вимогам на відповідача, згідно вимог ст. 44- 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз” - відмовити.

2. Позов прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, в особі НАК „Нафтогаз України” особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” –задовольнити.

3. Визнати за державою Україна в особі Міністерство палива та енергетики в особі НАК „Нафтогаз України”, право власності на нерухоме майно –2-х квартирний будинок оператора, що знаходиться за адресою: с.Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, вул.Горіхова, 1 ,що пребуває в повному господарському віданні ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”в особі особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”.

3. Стягнути з виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольсокго району Одеської області /65496, Одеська область, Овідіопольський район, с. Інститут Таїрова/ користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200) 85 грн. 00 коп. /вісімдесят п’ять грн. 00 коп./ - державного мита.

4. Стягнути з виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольсокго району Одеської області /65496, Одеська область, Овідіопольський район, с. Інститут Таїрова/ до Державного бюджету /банк одержувача – ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р31217259700008, символ звітності 259, код бюджетної класифікації 22050000) 312 грн. 50 коп. /триста дванадцять грн. 50 коп./ - витрат на послуги ІТЗ судового процесу

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду є обов’язковим до виконання на усій території України відповідно до вимог ст. 45 ГПК України та підлягає державній реєстрації в органах МБТІ на підставі ст.182 ЦК України та ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, в порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2009р.

Суддя Зуєва Л.Є.