Постанова № 41630267, 14.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2014 року 15:35 № 826/14954/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві, відповідач 1), за участю третьої особи - державного реєстратора прав на нерухоме майно Снецар Ірини Анатоліївни (надалі - державний реєстратор Снецар І.А.) про визнання протиправними дій державного реєстратора Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Снецар І.А. щодо відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 434289480000; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Снецар І.А. від 19.08.2014р. індексний номер 15232592; зобов'язання Реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві закрити відкритий 19.08.2014р. розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно є протиправними, оскільки відповідач здійснив державну реєстрацію права власності без наявних на те підстав.

Зокрема, позивач зазначає, що у державного реєстратора була інформація, щодо зареєстрованих прав в інформаційних системах (БТІ) на заявлений об'єкт нерухомості в таких частинах: 68/100 за ОСОБА_3 (частка не перереєстрована) та 88/100 за ОСОБА_1, тобто, у сукупності частка в праві на об'єкт є більше одиниці, що є недопустимим при відкритті розділу та реєстрації права власності на об'єкт.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що державний реєстратор діяв у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки вказана реєстрація права власності була проведена на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

В судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014р., у зв'язку із викладеними позовними вимогами позивача, які заявлені до державного реєстратора Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Снецар І.А., суд залучив в якості другого відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2).

Відповідач 2 у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень чи пояснень суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як зазначив позивач, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування від 30.12.2005р., за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 88/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.2. цього договору дарування, відчужувана 88/100 частина домоволодіння складається з: житлового будинку, зазначеного на поетажному плані під літерою «Б», житловою площею 69,90 кв.м. та 32/100 частини від житлового будинку, зазначеного на поетажному плані під літерою «А», житловою площею 50,40 кв.м.

ОСОБА_1 08.05.2013р. звернулася до державної реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану частину домоволодіння.

Рішенням від 31.05.2013р. позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В подальшому, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу: 27162522, позивач дізналась, що державним реєстратором Снецар І.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15232592 від 19.08.2014р. (з відкриттям розділу), в який внесено житловий будинок літ. «А», загальною площею 94 кв.м.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої заяви та доданих документів (постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013р. та виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2014р. по справі № 826/14800/13-а) 19.08.2014р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Снецар І.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності №15232592 на 68/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 з відкриттям відповідного розділу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013р. № 868 (надалі - Порядок № 868).

Пунктом 1 Порядку № 868 передбачено, що цей порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна

Пунктом 67 вищевказаного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Пункт 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має діяти виключно у межах повноважень, наданих йому законодавством України, та, у разі відсутності підстав для відмови у державній реєстрації - провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В той же час, стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, державним реєстратором прав на нерухоме майно Криловою Г.А. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.04.2013р. № 1904042 на підставі заяви про державну реєстрацію права власності на 68/100 частини житлового будинку, яку подав ОСОБА_3.

Підставою для відмови зазначені п.4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують та ч. 2 ст. 5 вказаного Закону, в саме: якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3, не погоджуючись із зазначеним рішенням реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про витання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013р. по справі № 826/14800/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, зобов'язано реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві зареєструвати за ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 28.02.1995р. право власності на 68/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2013р. зазначено, що на запит реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна надана інформаційна довідка ПБ-2013 № 629 від 18.04.2013р., згідно якої житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на праві власності та зареєстрований: 68/100 ч. за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 14-ю Київською державною нотаріальною контрою 28.02.1995р. №5-1466 (частка не перереєстрована); 88/100 ч. за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.12.2005р. № 6223.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013р. видано виконавчий лист від 10.01.2014р. по справі № 826/14800/13-а.

На підставі зазначеної постанови суду та виконавчого листа ОСОБА_3 30.07.2014р. звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на 68/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

За результатом розгляду поданої заяви та доданих документів 19.08.2014р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Снецар І.А. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності №15232592 на 68/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 з відкриттям відповідного розділу.

Таким чином, оскільки законодавством чітко визначені конкретні підстави, за яких у державній реєстрації прав може бути відмовлено, суд вважає, що державний реєстратор Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Снецар І.А. при відкритті відповідного розділу та прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 19.08.2014р. індексний номер 15232592, діяв у межах повноважень та з підстав, передбачених чинним законодавством України, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко