Постанова № 41630049, 12.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2014 року 13:16 № 803/1712/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України Генеральної прокуратури Українипровизнання протиправними та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньогомісячного заробітку за час вимущеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач-1), Генеральною прокуратури України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження СБУ № 131 від 23 липня 2014 року, наказу Генерального прокурора України № 1073к від 30 липня 2014 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року адміністративну справу № 803/1712/14 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 803/1712/14 передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року адміністративну справу № 803/1712/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 жовтня 2014 року, яке неодноразово відкладалось у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12 листопада 2014 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати розпорядження Центрального управління Служби безпеки України № 131д від 23 липня 2014 року, наказ Генерального прокурора України № 1073к від 30 липня 2014 року; поновити позивача на посаді прокурора Волинської області з 30 липня 2014 року; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 липня 2014 року та 73,05 грн. витрат, понесених на сплату судового збору.

Представники відповідачів заперечили проти позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що наказом Генеральної прокуратури України від 20 березня 2014 року № 210к ОСОБА_2 призначено на посаду прокурора Волинської області строком на 5 років та затверджено головою колегії прокуратури цієї області.

Розпорядженням Управління Служби Безпеки України у Волинській області від 15 травня 2014 року № 38д, відповідно до статті 27 частин 3 Закону України «Про державну таємницю», позивачу за посадою надано допуск до державної таємниці.

За наслідками проведеної Службою безпеки України у липні 2014 року позапланової перевірки, розпорядженням Центрального управління СБУ від 23 липня 2014 року № 131д позивачу скасовано допуск до державної таємниці.

В результаті скасування допуску до державної таємниці, у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці, наказом Генеральної прокуратури України від 30 липня 2014 року № 1073к ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора Волинської області на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із розпорядженням Центрального управління СБУ від 23 липня 2014 року № 131д та наказом про звільнення, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю» скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про державну таємницю» такими обставинами є:

відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;

сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;

відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;

наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;

наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України;

повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;

постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;

невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Відповідно до статті 24 цього Закону перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.

Судом встановлено, що відповідно до статті 37 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 748 і 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, комісією Служби безпеки України проведено комплексну перевірку стану охорони державної таємниці в Прокуратурі Волинської області, за результатом якої складено акт від 21 липня 2014 року № 26/1/2-8653.

Як висновок проведеної перевірки встановлено, що стан охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері; визначений положеннями статті 37 Закону України «Про державну таємницю», пункту 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в очолюваній прокуратурі та підпорядкованих прокуратурах у Волинській області керівником прокуратури не здійснюється.

Зокрема, у ході перевірки встановлено наступні порушення:

- порушення вимог пунктів 50, 93, 116, 153, 206, 211, 234, 240, 244, 255, 262, 255, 262, 341, 349, 360, 361, 362, 363, 364, 434, 696, 713, 716, 720, 728 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в частині організації пропускного та внутрішньо об'єктового режимів, ведення секретного діловодства, порядку виїзду за кордон працівників, яким надано допуск та доступ до державної таємниці, прийому та роботи з іноземцями тощо;

- порушенням зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці виїжджали за кордон у приватних справах без письмового повідомлення Прокурора Волинської області та проведення відповідного інструктажу начальник відділу Остапчук С.О., старші прокурори відділу ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокурор відділу ОСОБА_6, Волинський регіональний прокурор Хвищук В.О., яким надано допуск до державної таємниці;

- невиконання правил пропускного та внутрішньо об'єктового режимів, що призвело до безконтрольного доступу до режимних приміщень прокуратури області іноземної громадянки.

Також, у вищевказаному акті зазначено, у зв'язку з виявленими обставинами, передбаченими статтею 2 Закону України «Про державну таємницю» які виявились у невиконанні, серед іншого, ОСОБА_2, обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка їм була довірена або довірялася раніше, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю» розглянути питання про скасування наданого йому допуску до державної таємниці.

На підставі вищевикладених обставин, складено висновок про скасування ОСОБА_2 допуску до державної таємниці від 23 липня 2014 року, затверджений головою Служби безпеки України, у якому зазначено, що результати проведених СБ України перевірок стану охорони державної таємниці в підпорядкованих прокуратурах Волинської області засвідчили, до ОСОБА_2 не здійснено постійного контролю за забезпеченням стану охорони державної таємниці, внаслідок чого в прокуратурі Луцького району (акт № 26/1/2-8651) стан охорони державної таємниці не відповідає, а в прокуратурах м. Луцька (акт № 26/1/2-8652), Ковельській міжрайонній прокуратурі (акт № 26/1/2-8650) та Ківерцівській районній прокуратурі (акт № 26/1/2-8649) не в повній мірі відповідає вимогам законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Як зазначено у вищезазначеному акті, виявлені в ході комплексних перевірок обставини підпадають під визначення пункту 3 частини другої статті 23 і частини другої статті 26 Закону, що є підставою для скасування старшому раднику юстиції ОСОБА_2 допуску до державної таємниці.

Відтак, розпорядженням Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 23 липня 2014 року № 131д відповідно до пункту з частини другої статті 23 і частини другої статті 26 Закону України «Про державну таємницю», абзацу другого пункту 80 та абзацу першого пункту 81 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, пункту 2.5 Інструкції про організацію та здійснення заходів з надання, переоформлення, відмови у наданні та скасування громадянам допуску до державної таємниці, затвердженої наказом Служби безпеки України від 26 січня 2011 року № 25/ДСК, ОСОБА_2 скасовано допуск до державної таємниці за формою 2.

Слід звернути увагу, що позивачем не надано доказів на спростування порушень, встановлених за результатами вищезазначених перевірок.

При цьому, матеріали справи містять копію наказу Прокуратури Волинської області від 17 липня 2014 року № 377к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що потягнуло за собою порушення порядку допуску іноземних громадян та підтримання пропускного режиму на об'єктах охорони прокуратури Волинської області старшому раднику юстиції ОСОБА_5 оголошено догану. Зазначений наказ підписаний позивачем, як прокурором Волинської області.

Наведене свідчить, що порушення порядку допуску іноземних громадян та підтримання пропускного режиму на об'єктах охорони прокуратури Волинської області, а саме: самостійне пересування іноземної громадянки ОСОБА_7 по приміщенню прокуратури Волинської області та скерування до режимно-таємної частини, що встановлено перевірками, дійсно мало місце. Реагування позивача, як прокурора Волинської області, а саме оголошення догани не спростовує факту порушення.

Під час розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_8, яка не заперечила вищезазначену ситуацію та факти деяких порушень, які встановлені в ході перевірки. Як зазначено свідком, ОСОБА_8, остання комплексна перевірка стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області проводилась у 2010 році, під час якої порушень не встановлено.

Судом враховано, що наказом Генеральної прокуратури України від 20 березня 2014 року № 210к ОСОБА_2 призначено на посаду прокурора Волинської області, тобто, ймовірно деякі порушення мали місце до призначення позивача на посаду прокурора Волинської області, проте, перевірка стану охорони державної таємниці проводилась у липні 2014 року, що в свою чергу свідчить про існування часу для усунення недоліків у сфері охорони державної таємниці у Волинській області.

Також, у якості свідка допитано позивача, який зазначив, що дійсно порушення були допущені, проте, з одного боку - перевіряючими працівниками СБУ не відображено жодних конкретних дій чи бездіяльності з боку позивача, які потягнули б за собою створення передумов для можливого витоку секретної інформації а розголошення державної таємниці; з другого - усі порушення, які виявлені і використані як підстава для позбавлення позивача допуску до державної таємниці, вчинені працівниками прокуратури, котрі були належним чином обізнані зі своїми обов'язками. За фактами виявлених недоліків та упущень з боку таких працівників прокуратури за дорученням позивача проводилось службове розслідування для притягнення винних осіб до відповідальності.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що вищезазначені порушення, встановлені в акті від 21 липня 2014 року № 26/1/2-8653 не спростовані під час розгляду справи, що свідчить про існування обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», а тому розпорядження Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 23 липня 2014 року № 131д є правомірним та скасуванню не підлягає.

Матеріали справи свідчать, що листом Генеральної прокуратури України від 25 липня 2014 року № 11/1-1614вих-14 позивача повідомлено, що у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці, останній підлягає звільненню. З метою подальшого працевлаштування позивачу запропоновано наступні посади, зайняття яких не потребують оформлення допуску до державної таємниці: старший прокурор та прокурор відділу захисту конституційних прав і свобод громадян; старший прокурор відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави; старший прокурор та прокурор відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав; старший прокурор та прокурор організаційно-методичного відділу; старший прокурор та прокурор відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сері транспорту.

Від вище перелічених посад позивач відмовився, що підтвердив у судовому засіданні.

Відповідно до номенклатури посад працівників прокуратури, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, посада прокурора Волинської області передбачає допуск до державної таємниці.

Відтак, враховуючи встановлену в даному провадженні правомірність розпорядження Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 23 липня 2014 року № 131д, яким скасовано позивачу допуск до державної таємниці за формою 2, та відмову позивача від обіймання іншої посади, зайняття яких не потребують оформлення допуску до державної таємниці, наказ Генерального прокурора України № 1073к від 30 липня 2014 року не підлягає скасуванню.

Таким чином, досліджуючи матеріали адміністративної справи, судом не встановлено порушення правової процедури проведення перевірок та звільнення позивача, відтак спірний наказ та розпорядження є правомірними та скасуванню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки лише в разі прийняття рішення про поновлення на посаді та скасування оскаржуваного наказу, суд стягує з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами по справі доведено правомірність оскаржуваних наказу та розпорядження.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено протиправність наказу відповідача та не підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник