Постанова № 41629538, 25.11.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2554/14-a

25 листопада 2014 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Жук А.В.

при секретарі судового засідання Порплиця Т.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Світлика О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про скасування рішення "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованими страхувальниками або органами Пенсійного фонду" №47 від 20.10.2014 року.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням №47 від 20.10.2014 року ОСОБА_3 нараховано пеню у розмірі 790,52 грн. Однак таке рішення є незаконними з огляду на те, що органи Пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить ст.58 Конституції України незважаючи на зміст п.7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Вказав, що така правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду від 04.06.2013 року, згідно якої, наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону N 1058-IV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні заявленого позову, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, проаналізувавши матеріали справи встановив наступні обставини:

20 жовтня 2014 року управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області винесено рішення №47 "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованими страхувальниками або органами Пенсійного фонду", яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несвоєчасну сплату фінансових санкцій на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачу було нараховано пеню в сумі 790,52 грн.

Вказана пеня була нарахована за несвоєчасну сплату позивачем заборгованості зі сплати штрафних санкцій, яка виникла у позивача 16.10.2008 та вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень якого, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до І січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 Розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-1V (у редакції, що була чинною на час виникнення заборгованості) передбачені випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, зокрема у вигляді нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка суми недоїмки і фінансових санкцій.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків (сум штрафних санкцій), які виникли у позивача з 16.10.2008, а відтак і накладені фінансові санкції, відповідно до вимог абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені фінансові санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-1V, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 03.12.2013 року (справа№21-157а12), від 26.03.2013 року (справа №21-71а13) та від 03.12.2013.

В свою чергу судом критично оцінюються та не беруться до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного суду України висвітлену в постанові 04.06.2013, оскільки в даній адміністративній справі судом досліджувалось питання правомірності застосування після 01.01.2011 штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності на підставі п. 5 частини девятої ст. 106 Закону України №1058-VI.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі 20.10.2014 року правомірно прийнято рішення "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованими страхувальниками або органами Пенсійного фонду", згідно якого ОСОБА_3 нараховано пеню в розмірі 790,52 гривень.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що рішення управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» №47 від 20 жовтня 2014 року прийнято на підставі та в межах повноважень визначених конституцією та законами України, а доводи позивача наведені в позовній заяві не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

(в повному обсязі постанова складена та підписана 28.11.2014)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна:

Суддя Жук А.В.