Ухвала суду № 41629073, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/75745/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А.,Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салді-сервіс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а-3264/11/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салді-сервіс»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 01.07.2011 № 000093230 та № 0000942300/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Салді-сервіс» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.06.2011 № 744/23-2/33415524. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення суми валових витрат у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на загальну суму 208333,33 грн. та податковий кредит у податковому обліку за грудень 2010 року на 41666,67 грн., сформованих за наслідками нікчемного правочину з поставки позивачу ПП «УПТК-Агро» тканини ПВХ, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 52083,34 грн. та з податку на додану вартість на 41666,67 грн. у податковому обліку за грудень 2010 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011: № 000093230 - про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 52083,33 грн. основного платежу та 13020,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000942300/0 - про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 41667,67 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на господарську операцію з поставки позивачу тканини ПВХ загальною вартістю 250000,00 грн. Приватне підприємство «УПТК-Агро» виписало на адресу ТОВ «Салді-сервіс» видаткову та податкову накладну, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року 208333,33 грн. та до складу податкового кредиту за грудень 2010 року - 41666,67 грн.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2011 у кримінальній справі по обвинуваченню громадянина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частини 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, останнього було визнано винним у скоєнні вказаного злочину та призначено покарання у вигляді штрафу у сумі 5100,00 грн. Вироком встановлено, що 15.11.2010 були вчинені дії щодо реєстрації ОСОБА_4 власником та керівником ПП «УПТК-Агро», при цьому він не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність, підприємство зареєстрував за винагороду, не здійснював господарської діяльності як і не підписував, не укладав договорів та документів за їх наслідками (а.с. 216-219).

Пунктом 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справі про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З врахуванням факту фіктивності господарської діяльності ПП «УПТК-Агро», що встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2011, апеляційний суд правильно застосував норму частини 4 ст. 72 КАС України, дав оцінку встановленим вироком обставин, як підтвердженню відсутності реального характеру поставок між ПП «УПТК-Агро» та позивачем, а також зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані на оформлення господарських операцій позивача з ПП «УПТК-Агро», не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту. Оцінка доказів судом першої інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 86 КАС України.

Таке правозастосування суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салді-сервіс» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев