Ухвала суду № 41629009, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/3761/12

№ К/9991/3761/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011

у справі № 2а-1297/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2010 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2009 № 0001152303.

У касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2010, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Порзивач не скористався своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12192,54 грн. згідно з рішенням від 20.08.2009 № 0001152303, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 09.06.2009 № 0274/08/29/23/13622234, про порушення позивачем пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), а саме: не забезпечено відповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів у денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій (РРО) на суму 31,37 грн.; встановлено нестачу пального (бензин А 92, А 95) на загальну суму 5196,97 грн.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР cуб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН) та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС повинен оприбуткувати прийняті нафтопродукти за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), зробивши при цьому відповідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані щодо оприбуткованих нафтопродуктів відображаються у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Пунктом 10.3.1.1 цієї Інструкції визначено, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1315 від 29.08.2002 року. Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

При цьому, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП (пункт 10.3.1.3 Інструкції).

Порядок обліку нафтопродуктів на АЗС визначено пунктом 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яким передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою N17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

У судовому процесі встановлено, що всі операції з відпуску нафтопродуктів проводилися позивачем із використанням належним чином зареєстрованого РРО.

Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблено податковим органом з посиланням на невідповідність між залишками запасів за даними обліку та фактичними залишками запасів.

При цьому розбіжностей між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку на початок звітної дати та залишками запасів за даними обліку за вирахуванням вибуття запасів за цей період (відповідно до контрольної стрічки та звіту по товарах 04.06.09), а також розбіжностей між обсягом реалізації, що були зафіксовані лічильниками поливано-роздавальної колонки та відображені в звітних документах реєстратора розрахункових операцій, не виявлено.

Правильними є доводи суду апеляційної інстанції, що сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Зокрема, відповідно до п.17.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, загальні фактичні втрати нафти та нафтопродуктів уключають: природні втрати під час транспортування, приймання, зберігання та відпуску; разові втрати під час проведення планових робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів; разові втрати під час пошкоджень, аварій, порушень правил та технологій обслуговування обладнання та виконання робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом технологічного обладнання, зачищенням резервуарів і трубопроводів та від стихійного лиха (землетрусу, повені тощо).

Відповідно до пункту 14.7 вказаної Інструкції для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.

Якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.

Крім того, відповідно до листа ДПА України №28896/7/23-7017/14591 від 25.12.2009 порушенням установленого порядку ведення обліку нафтопродуктів є встановлення при проведенні перевірки факту не зберігання (відсутності) другого примірника змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Проте, під час проведення перевірки факту такого порушення податковим органом зафіксовано не було.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції, що оспорюванне позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, як такого, що прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягає скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев