Постанова № 41628834, 13.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2014 року 14:35 № 826/15088/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:

від позивача1. Гончарова М.В. (довіреність) 2. Буленок В.Ю. (довіреність)від відповідачаЦюрупа Д.А. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» (надалі - Позивач/ТОВ «Інтерстарч Україна») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 р. №0002582203;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 р. №0003262204;

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 24262621) на користь ТОВ «Інтерстарч Україна» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 38307757) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн., сплаченого платіжним дорученням №4062305/1 від 23.06.2014 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначали про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України) під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0002582203 від 17.06.2014 р. та №0003262204 від 18.07.2014 р.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ.

Крім того, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_4 (директор ТОВ «Інтерстарч Україна») та ОСОБА_5 (директор ТОВ фірма «Колос ЛТД»), які повідомили про порядок укладення договорів, а також надали пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 20.11.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРОПУ 38307757) зареєстроване 26.07.2012 р. Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 27.07.2012 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АБ №629973 є виробництво крохмалів та крохмальних продуктів.

Поряд із цим, у період з 03.06.2014 р. по 04.06.2014 р. на підставі направлення від 03.06.2014 р. №831 та наказу від 02.06.2014 р. №998, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з питань взаємовідносин з СФГ «Агросвіт» за грудень 2013 р., за результатами якої був складений акт від 05.06.2014 р. №1128/26-53-22-03-21/38307757 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРОПУ 38307757) щодо документального підтвердження господарських відносин з питань взаємовідносин з СФГ «Агросвіт» (код ЄДРОПУ 31373048) за грудень 2013 р.» (надалі - Акт перевірки №1128), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема:

ь п.187.1 ст.187 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 698 974,00 грн., а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за грудень 2013 р. на суму 698 974,00 грн.

Проте, не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Інтерстарч Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №1070 від 12.06.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідачем було надане рішення від 16.06.2014 р. №13477/10/26-53-22-03-11 «Відповідь на заперечення», яким залишено без змін викладені в Акті перевірки №1128 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1128 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0002582203 від 17.06.2014 р., яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 698 974,00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9029103986 від 20.05.2014 р.) за звітний період травень 2014 р.

Крім того, у період з 29.05.2014 р. по 04.06.2014 р. на підставі направлення від 28.05.2014 р. №794 та наказу від 28.05.2014 р. №966, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» з питань формування від'ємного значення з ПДВ за період з моменту виникнення по 20.05.2014 р., за результатами якої був складений акт від 19.06.2014 р. №1348/26-53-22-04-21/38307757 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРОПУ 38307757) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з моменту виникнення по 20.05.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №1348), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

ь п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 та п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації), на суму 4 804 650,00 грн.

Однак, вважаючи вказані вище висновки податкового органу безпідставними, ТОВ «Інтерстарч Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №1118 від 07.07.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідачем була надана відповідь №144873/10/26-53-22-04-10 про залишення без змін викладені в Акті перевірки №1348 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Разом із тим, на підставі Акту перевірки №1348 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0003262204 від 18.07.2014 р., яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 4 804 650,00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9029103984 від 20.05.2014 р.) за звітний період листопад 2013 р.

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Інтерстарч Україна» під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення взаємовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерстарч Україна» (Покупець) у період виникнення від'ємного значення здійснювало господарські операції із контрагентами-продавцями на підставі укладених тотожних Договорів поставки, згідно із якими Продавець зобов'язується поставити і передати у власність товар (сільськогосподарську продукцію), яка вироблена Продавцем на власних або орендованих основних фондах, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з Покупцем та у Додатках (Специфікаціях) до Договорів, а Покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Водночас, були укладені Договори поставки з наступними контрагентами, а саме:

ь із С(Ф)Г «Агросвіт» були укладені Договори поставки (додаток до справи №1, стор.61-114), за умовами яких Продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 р.) на склад Покупця - ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у Додатках (Специфікаціях), а саме: у листопаді 2013 р. на загальну вартість 16 807 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 801 250,00 грн.); у грудні 2013 р. на загальну суму 2 819 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 469 950,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів поставки суду були надані протоколи узгодження ціни за відповідними Договорами, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури (додатки до справи №1-№3 та №4, стор.1-91): за листопад 2013 р. - на загальну суму 10 406 566,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 734 427,81 грн.); за грудень 2013 р. - на загальну суму 4 193 841,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 698 974,00 грн.).

ь із ПСПзОВ «Старосільське» у жовтні 2013 р. були укладені Договори поставки (додаток до справи №4, стор.93-129), за умовами яких Продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 р.) на склади Покупця - ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) та ПАТ «Дніпровський крохматепатоковий комбінат» (Дніпропетровська обл., с. Дніпровське, вул. Островського, 11) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у Додатках (Специфікаціях), а саме: за жовтень 2013 р. на загальну суму 24 597 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 099 600,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів поставки суду були надані протоколи узгодження ціни за відповідними Договорами, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури на загальну суму 15 952 057,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 658 676,24 грн.) за жовтень 2013 р. (додатки до справи №5-№7).

Крім того, у перевіряємий період ТОВ «Інтерстарч Україна» (Замовник) мало господарські взаємовідносини із контрагентом-перевізником ТОВ «Колос ЛТД» (Перевізник) на підставі укладеного договору №02ИС/13 від 14.01.2013 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському повідомленні (надалі - Договір перевезення), згідно із яким Перевізник зобов'язується перевезти, а Замовник сплатити за перевезений вантаж в узгодженій сторонами кількості. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною даного Договору.

На підтвердження надання ТОВ «Колос ЛТД» транспортних послуг по перевезенню вантажів (зерна кукурудзи) Позивачем надані товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання транспортних послуг), рахунки на загальну суму - 8 241 818,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 373 636,40 грн.) (додатки до справи №7-№10), зокрема: за квітень 2013 р. - на загальну суму 5 203 083,43 грн. (в т.ч. ПДВ - 169 408,00 грн.); за травень 2013 р. - на загальну суму 1 027 832,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 75 547,00 грн.); за червень 2013 р. - на загальну суму 1 742 636,47 грн. (в т.ч. ПДВ - 121 880,00 грн.); за липень 2013 р. - на загальну суму 268 266,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 711,00 грн.).

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Інтерстарч Україна» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ та включення їх до складу податкового кредиту у перевіряємі періоди на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме:

ь за грудень 2013 р. на загальну суму 698 974,00 грн., зокрема: від С(Ф)Г «Агросвіт» - на суму 698 974,00 грн. (додаток до справи №1, стор.143-151);

ь за квітень-листопад 2013 р. на загальну суму 4 804 650,00 грн., зокрема: від С(Ф)Г «Агросвіт» - суму ПДВ у розмірі 1 734 427,81 грн. за листопад 2013 р. (додаток до справи №1, стор.115-142); від ПСПзОВ «Старосільське» - суму ПДВ у розмірі 2 658 676,84 грн. за жовтень 2013 р. (додаток до справи №4, стор.159-192); від ТОВ «Колос ЛТД» - суму ПДВ у розмірі 1 373 636,40 грн. за квітень-липень 2013 р. (додаток до справи №7 стор.35-87).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1128, що також підтверджується представниками сторін, ТОВ «Інтерстарч Україна» за грудень 2013 р. задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 27 314 623,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 698 974,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 698 974,00 грн., а також до зменшення ряд.19 уточнюючого розрахунку №9029103986 від 20.05.2014 р., поданого Позивачем до податкового органу до податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 р. (№9088048385 від 19.01.2014 р.).

В той же час, відповідно до змісту Акту перевірки №1348, що не заперечується представниками Позивача, ТОВ «Інтерстарч Україна» у поданій до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 р. (вх. №9029106482 від 21.05.2014 р.) (надалі - Декларація за квітень 2014 р.) разом із Додатком №2 до неї у ряд.22 Декларації (залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) визначено суму розміром 41 215 023,00 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: з серпня 2013 р. по січень 2014 р.

Поряд із цим, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Поряд із цим, відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно із п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума ПДВ має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Крім того, згідно із пп.4.6.2 п.4 розд.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за №1490/20228 (який був чинний на момент виникнення правовідносин/надалі - Порядок №1492) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При цьому, відповідно до пп.4.6.3 п.4 розд.V Порядку №1492 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено ряд.19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у ряд.20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у ряд.20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до ряд.21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Водночас, у пп.4.6.3 п.4 розд. V Порядку №1492 передбачено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (ряд.22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

У пп.4.6.5 п.4 розд.V Порядку №1492 вказано, що платники, які відповідно до ст.200 розд. V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування ПДВ та заповнили ряд.22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Поряд із цим, відповідно до пп.4.6.6 п.4 розд.V Порядку №1492 залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у ряд.24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до ряд.21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, платник податків має право включити суму від'ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому, залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в Додатку №2, до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в ряд.22 декларації та Додатку №3 до неї.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1348, що також не заперечується представниками Позивача, у ряд.24 Декларації за квітень 2014 р. (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), а також у поданому до неї уточнюючому розрахунку №9029101984 від 21.05.2014 р. до податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 р. ТОВ «Інтерстарч Україна» відображено суму 23 811 961,00 грн.

Проте перевіркою визначення Позивачем податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у Декларації за квітень 2014 р., Відповідачем було встановлено завищення ТОВ «Інтерстарч Україна» ряд.24 Декларації за квітень 2014 р. на суму ПДВ у розмірі 4 804 650,00 грн. у зв'язку із завищенням останнім податкового кредиту з ПДВ за період квітень-листопад 2013 р. на загальну суму 4 804 650,00 грн.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 03.10.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів та послуг із господарською діяльністю ТОВ «Інтерстарч Україна», зокрема: належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують оприбуткування, зберігання на балансі Позивача та подальше списання з балансу отриманих в 2013-2014 рр. товарів та послуг згідно укладених із контрагентами ПСПзОВ «Старосільське», ТОВ фірма «Колос ЛТД» та С(Ф)Г «Агросвіт» Договорами; податкові декларації за перевіряємий період з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» та всіма Додатками до них; витяги з реєстру отриманих податкових накладних; оборотно-сальдові відомості; картки балансового рахунку; витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарів (послуг); довіреності уповноважених представників Позивача, які отримували ТМЦ; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості придбаних товарів (послуг); документи за укладеними договорами із контрагентами ПСПзОВ «Старосільське», ТОВ фірма «Колос ЛТД» та СФГ «Агросвіт», а також ПрАТ «ІНТЕРКОРН» та ПАТ «ДКПК», зокрема (але не виключно): рахунки-фактури; видаткові накладні; заявки на перевезення вантажу; транспортні заявки; інструкції Замовника щодо маршруту проходження; узгоджені сторонами договорів графіки поставок на кожен день (повідомлення контрагентів про порушення графіку поставки); карантинні сертифікати; розрахунки «Протокол узгодження ціни»; копії документів (згідно переліку), зазначених у п.10.8 укладених договорів із СФГ «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське»; завдання Позивача на надання послуг ПрАТ «ІНТЕРКОРН» та ПАТ «ДКПК»; інформація щодо використаних як допоміжних матеріалів Позивача та виконавця, з якими надавались послуги; додаткові угоди до договорів із ПрАТ «ІНТЕРКОРН»; акти прийому-передачі залишків сировини та матеріалів Замовника; укладені договори між Позивачем та перевізниками, що здійснювали транспортування придбаного товару до ПрАТ «ІНТЕРКОРН» та ПАТ «ДКПК»; товарно-транспортні накладні; акти приймання-передачі, якими оформлюється рух давальницької сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції; документи, що засвідчують якість придбаних товарів (сертифікат якості - декларації виробників), якісні посвідчення виробників, сертифікати відповідності УКРСЕПРО, а також гігієнічний висновок на кожен вид продукції; розрахунки вартості фактично наданих послуг з переробки давальницької сировини; копії додаткових угод до укладених договорів штатний розпис Позивача; список працівників Позивача та контрагентів, які навантажували та розвантажували товар; акти здачі-прийняття наданих послуг; акти передачі на зберігання; заявки Позивача; довідки про передачу товарної продукції; комплект перевізних документів на кожну партію товару (сировини, зерна), що поставляється за договорами із ПрАТ «ІНТЕРКОРН» та ПАТ «ДКПК»; протоколи про вміст пестицидів, токсичних речовин, інших елементів та генетично-модифікованих організмів; фітосанітарні сертифікати; акти передачі готової продукції; рознарядки Позивача; довідки про санітарну обробку транспортних засобів разом із санітарними паспортами транспортних засобів, які здійснювали перевезення продукції/письмові відповіді Позивача до ПрАТ «ІНТЕРКОРН» та ПАТ «ДКПК» зі згодою на завантаження готової продукції в транспортний засіб, на який відсутня відповідна довідка; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів на перевезення придбаних товарів, приміщень, складів; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за укладеними Договорами.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Інтерстарч Україна» з контрагентами ПСПзОВ «Старосільське», ТОВ фірма «Колос ЛТД» та С(Ф)Г «Агросвіт» представниками Позивача були надані документи, які, на їх думку, в повному обсязі посвідчують реальність спірних господарських взаємовідносин, з огляду на які суд прийшов висновку про наступне.

Відповідно до укладеного між Позивачем та ТОВ фірма «Колос ЛТД» Договору перевезення конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються сторонами в транспортній заявці, що є невід'ємною частиною даного Договору. Більше того, Перевізник зобов'язаний підписати отримані від Замовника заявки, або відмовитись від їх підписання протягом одного дня.

Проте, жодної обов'язкової транспортної заявки, підписаної сторонами, або відмови Перевізника від підписання такої заявки суд не отримав.

Разом із тим, за поясненнями свідка ОСОБА_5 письмові заявки Замовником не надавались, всі умови щодо перевезень узгоджувались в телефонному режимі із представником ТОВ «Інтерстарч Україна» ОСОБА_9, однак на підтвердження відповідних пояснень свідка представниками Позивача не було надано жодних документально підтверджених доказів (довіреностей на гр. ОСОБА_9 або наказу про призначення на посаду).

Крім того, з огляду на надані Позивачем товарно-транспортні накладні судом встановлено, що послуги з перевезення товару від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» до ТОВ «Інтерстарч Україна» надавались також контрагентам-постачальникам автопідприємством ТОВ фірма «Колос ЛТД», що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5

В той же час, згідно із вимогами п.4.1, п.5.1.1 та п.5.2.1 Договорів поставки, укладених Позивачем із С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське», поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом відповідно до узгодженого сторонами графіку поставки на кожен день, який сторони зобов'язані узгодити між собою та отримати/надати номер умови поставки товару. Номер умови поставки в обов'язковому порядку вказується Продавцем у графі «Номер маршруту» товарно-транспортної накладної.

При цьому, суд звертає увагу, що за умовами укладених Договорів поставки всі умови, відомості, обставини та зобов'язання щодо кожної конкретної поставки товару вказуються в підписаних сторонами Додатках (Специфікаціях) до них, де визначені терміни відповідних поставок також згідно графіку та номеру поставки.

Проте, на підтвердження фактичного узгодження сторонами необхідних для здійснення поставки графіків із визначенням номерів умови поставок на кожен день Позивачем не було надано будь-яких доказів.

Між тим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

При цьому, згідно із ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.5-11.7 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Водночас, п.11.8 р.11 Правил №363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і 8.26 цих Правил.

При цьому, відповідно до п.8.25 р.8 Правил №363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 р.8 Правил №363).

Водночас, за умовами п.4.3 укладених Договорів поставки кожна транспортна одиниця товару повинна супроводжуватись, зокрема: карантинним сертифікатом; товарно-транспортною накладною встановленого зразка та оформленою відповідно до вимог чинних законодавчих та інших нормативних актів України з обов'язковим заповненням всіх необхідних реквізитів, враховуючи дані в графі «Номер маршруту» - номер умови поставки.

Разом із тим, на підтвердження реальності здійснення господарських операції з поставки товару між Позивачем та його контрагентами-постачальниками суду надані товарно-транспортні накладні, в яких Замовниками/Вантажовідправниками визначені С(Ф)Г «Агросвіт» (додатки до справи №1-№4) та ПСПзОВ «Старосільське» (додатки до справи №5-№6), а Вантажоодержувачем - ТОВ «Інтерстарч Україна», з огляду на які судом встановлено ряд порушень Правил №363.

Так, у наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних до Договорів поставки не зазначені, окрім назви товару, обов'язкові відомості про вантаж (вага, вид пакування тощо), не вказано час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження (наявні лише дати). У більшості з таких товарино-транспортних накладних відсутні обов'язкові підписи водія-експедитора, Замовників (Вантажовідправників) та особи, якою приймався товар, а решта, яка містить підписи водіїв, не містить розшифрування підписантів. Крім того, всупереч визначеним Договорами поставки вимогам - відсутні дані в графі «Номер маршруту» - номер умови поставки.

Аналогічні порушення Правил №363 судом також встановлені і у наданих Позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження надання ТОВ фірма «Колос ЛТД» послуг з перевезення товарів ТОВ «Інтерстарч Україна» за укладеним Договором перевезення (додатки до справи №7-№10).

В той же час, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_5 послуги з перевезення зерна надавались ТОВ фірма «Колос ЛТД» як власним транспортними засобами, які знаходяться на балансі підприємства, так і орендованими виключно у фізичних осіб з м. Дніпропетровська, на підтвердження чого представниками Позивача були надані суду довідки ТОВ фірма «Колос ЛТД» про стан матеріально-технічної бази, де зазначається про те, що станом на 01.01.2013 р. та 31.10.2014 р. на балансі товариства обліковувалися транспортні засоби (10 машин та 6 причепів) згідно із викладеним переліком.

Проте, суд вважає за належне зазначити, що з огляду на вказані у довідках номерні знаки машин судом встановлено їх відповідність до номерних знаків, зазначених лише у деяких товарно-транспортних накладних, наданих суду на підтвердження фактичного здійснення ТОВ фірма «Колос ЛТД» перевезень товарів Позивача, а також здійснення транспортування товарів від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» до ТОВ «Інтерстарч Україна», в той час як більшість транспортних засобів за вказаними у товарно-транспортних накладних державними номерними знаками не зареєстровані ані за ТОВ фірма «Колос ЛТД», ані за фізичними особами м. Дніпропетровська.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до отриманої судом відповіді ЦБДРтаАС за дорученням ДДАІ МВС України від 17.10.2014 р. №45/5451 (вх. 01-5/77884/14 від 20.10.2014 р.) на судовий запит щодо зазначених у товарно-транспортних накладних номерів транспортних засобів, якими здійснювались перевезення товарів від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» до Позивача, за більшістю номерів транспортних засобів зареєстровані легкові автомобілі, мотоцикли, а за вказаними номерами причепів - автомобілі або спецтехніка (протравитель зерна, катер тощо), що не є рухомими складами із бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами, призначеними для перевезення зерна тарним або безтарним способом.

Разом із тим, за умовами укладеного Договору на перевезення із ТОВ фірма «Колос ЛТД» обов'язком Замовника є здійснення навантаження і вивантаження товару із транспортного засобу Перевізника, однак пояснень щодо відповідних працівників Позивача, якими забезпечувалось навантаження та розвантаження товару суду не надавались.

Також, судом була встановлена невідповідність зазначених у протоколах узгодження ціни до Договорів поставки дат із датами наданих до цих Договорів товарно-транспортних накладних, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити фактичну кількість та якість прийнятого Позивачем товару, а також фактичну дату виконання Продавцями своїх зобов'язань за укладеними Договорами.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Так, відповідно до п.4.4 укладених Позивачем із С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» Договорів поставки постачання товару здійснюється Продавцями на склад ТОВ «Інтерстарч Україна» - ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (надалі - ПрАТ «Інтеркорн») (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120).

При цьому, лише за двома укладеними Договорами поставки із ПСПзОВ «Старосільське» (Договір №ІІ-3775 та Договір №ІІ-3834) постачання товару останнім у періоди з 21.10.2013 р. по 27.10.2013 р. та з 29.10.2013 р. по 03.11.2013 р. здійснюється на склад Покупця - ПАТ «Дніпровський крохматепатоковий комбінат» (надалі - ПАТ «ДКПК») (Дніпропетровська обл., с. Дніпровське, вул. Островського, 11).

Між тим, суд звертає увагу, що з огляду на надані Позивачем протоколи узгодження цін та товарно-транспортні накладні до укладених Договорів поставки із ПСПзОВ «Старосільське» судом встановлено, що вказаним контрагентом постачання товару на склад ПАТ «ДКПК» почало здійснюватись вже з 13.10.2013 р. за укладеними Договорами поставки, якими не передбачається постачання на вказаний склад, а визначено склад Покупця - ПрАТ «Інтеркорн». Разом із тим, ані пояснень, ані документально підтверджених доказів узгодження між сторонами (додаткові угоди) відповідних змін або доповнень до умов таких Договорів поставки щодо місця поставки товару на вимогу суду не надавались.

В той же час, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_5 перевезення товару ТОВ фірма «Колос ЛТД» на замовлення ТОВ «Інтерстарч Україна» за укладеним Договором на перевезення здійснювалось із різних місць на склад Замовника - ПАТ «ДКПК», де, в свою чергу, знаходилось представництво Позивача.

Поряд із цим, на підтвердження наявності у Позивача вказаних вище складів суду надані укладені ТОВ «Інтерстарч Україна» договори, а саме: договір №2 від 01.10.2012 р. про переробку давальницької сировини, укладений із ПрАТ «Інтеркорн»; договір №ОСБ-000001 від 02.01.2013 р. на давальницьку переробку зерна кукурудзи, укладений із ПАТ «ДКПК», а також акти прийому-передачі зерна на переробку, журнали приймання кукурудзи ПрАТ «Інтеркорн», журнали зважування кукурудзи в зерні на автомобільних вагах ПАТ «ДКПК» та журнал реєстрації лабораторних аналізів при прийманні зерна ПАТ «ДКПК» (додатки до справи №11-№13).

Проте, суд не може прийняти до уваги вказані докази, оскільки такі докази не посвідчують фактичного постачання зерна від ТОВ фірма «Колос ЛТД», С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» на вказані склади саме для ТОВ «Інтерстарч Україна», також не посвідчуютьсь зберігання поставленого Позивачу контрагентами зерна, як і не посвідчують виготовлення ПрАТ «Інтеркорн» та ПАТ «ДКПК» із такого зерна продукції для Позивача та її зберігання, що дає суду підстави для висновку щодо відсутності факту реального використання Позивачем складів ПрАТ «Інтеркорн» та ПАТ «ДКПК» у своїй господарській діяльності у період здійснення спірних господарських операцій.

Крім того, відповідних висновків суду не спростовують наявні в матеріалах справи довідки зі складів Позивача щодо виробленої продукції (додаток до справи №14, стор.8-38), оскільки такі довідки не містять жодної інформації, яка б дала суду можливість встановити зв'язок між придбанням Позивачем зерна у С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» та виробленням ПрАТ «Інтеркорн» та ПАТ «ДКПК» продукції для ТОВ «Інтерстарч Україна» саме із цього зерна, поставленого за укладеними Договорами поставки.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення та їх документальне підтвердження щодо місць вантажовідправлення товару від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське», які б дали суду змогу встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку його перевезення - місцезнаходження складів (основних фондів) контрагентів-постачальників, оскільки згідно із наданими товарно-транспортними накладними (де вантажовідправником вказано С(Ф)Г «Агросвіт») пунктами навантаження зазначено адресу м. Кіровоград, вул. Мурманська, 6, в той час як місцем складення видаткових накладних зазначено с. Родніківка, Кіровоградська область.

Більше того, суд не отримав жодних пояснень із їх документальним підтвердженням щодо первинних продавців кукурудзи, від яких ТОВ фірма «Колос ЛТД» здійснювало перевезення до ТОВ «Інтерстарч Україна» за укладеним між ними Договором перевезення, як і відсутні докази реалізації Позивачем виробленої ПАТ «ДКПК» та ПрАТ «Інтеркорн» продукції кінцевим покупцям, такі як: укладені договори, замовлення тощо.

Таким чином, під час розгляду даної справи у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів суд був позбавлений можливості встановити зв'язок між фактом придбання Позивачем товарів та послуг за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, імпортом/реалізацією таких товарів та послуг, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Інтерстарч Україна»

Разом із тим, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Поряд із цим, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_4, який повідомив, що Договори поставки із контрагентами С(Ф)Г «Агросвіт», ПСПзОВ «Старосільське» та Договір перевезення із ТОВ фірма «Колос ЛТД» укладались та підписувались довіреними ТОВ «Інтерстарч Україна» особами на підставі довіреностей, зокрема: гр. ОСОБА_10 (довіреність №17/09-13 від 02.09.2013 р.), гр. ОСОБА_11 (довіреність №11/09-13 від 02.09.2013 р.) та гр. ОСОБА_12 (довіреність №14/09-13 від 02.09.2013 р.).

При цьому, з огляду на всі похідні від таких Договорів документи (протоколи узгодження цін, рахунки-фактури, видаткові накладні) судом встановлено, що вони також підписані представниками Позивача, а саме: гр. ОСОБА_7 (довіреності №369 від 04.11.2013 р., №383 від 25.11.2013 р. та інші) та гр. ОСОБА_13 (довіреності №309 від 14.10.2013 р., №331 від 21.10.2013 р. та інші).

В той же час, на підтвердження повноважень вказаних вище представників ТОВ «Інтерстарч Україна» суду надані довіреності (додаток до справи №14, стор.3-7), лише у двох із яких номер та дата довіреностей співпадають із номером й датою, зазначеними у Договорах поставки щодо уповноважених осіб гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_12 При цьому, інші надані довіреності на гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_13 не відповідають за номерами та датами у підписаних ними документах, а тому до уваги суду не приймаються. Між тим, докази видання будь-яких довіреностей або їх копій від ТОВ «Інтерстарч Україна», які б посвідчували право вказаних осіб на отримання придбаних товарів від С(Ф)Г «Агросвіт», ПСПзОВ «Старосільське» та право підписання ними Договорів поставки чи видаткових накладних в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим, в матеріалах справи відсутні будь-які довіреності, які б посвідчували право водіїв-експедиторів ТОВ фірма «Колос ЛТД» на отримання від контрагентів-продавців товару або на право перевезення товарів ТОВ «Інтерстарч Україна», а також матеріали справи не містять довіреностей, виписаних контрагентами-постачальниками С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське», на водіїв-експедиторів, які здійснювали перевезення до Позивача.

Більше того, надані Позивачем протоколи узгодження цін, рахунки-фактури, акти до укладених Договорів не містять розшифровок підписантів від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське», в той час як товарно-транспортні накладні взагалі не містять будь-яких підписів, прізвищ як водіїв, так і осіб, які надали дозвіл на відпуск товарів у пункті навантаження та якими відповідні товари приймались у пункті розвантаження.

Крім того, ігноруючи вимоги ухвали суду, Позивачем не було надано ані журналів реєстрації виданих та отриманих довіреностей, ані витягів із таких журналів.

З огляду на вищевикладене, Позивачем не надано на вимогу суду належних доказів перевезення товару ТОВ фірма «Колос ЛТД», зазначеного у видаткових та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку на складі, руху та використання товару, придбаного від С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» у власній господарській діяльності у взаємозв'язку з фактом придбання такого товару, а більшість наявних у справі документів (видаткові накладні, акти, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, протоколи узгодження цін) не містять ні прізвищ, ні посади особи, або взагалі без підписів відповідальних за здійснення господарських операцій від імені Продавців - С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське», так і від імені Покупця - ТОВ «Інтерстарч Україна», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка фактично брала участь у здійсненні вказаних операцій, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договорів поставки, видаткових та податкових накладних, підписаних з боку Продавців невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13.

Таким чином, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, оскільки суду не надано жодних належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення транспортування С(Ф)Г «Агросвіт», ПСПзОВ «Старосільське» та надання послуг з перевезення ТОВ фірма «Колос ЛТД» на виконання укладених ТОВ «Інтерстарч Україна» Договорів.

При цьому, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача (акти Знам'янської ОДПІ від 14.01.2014 р. №000001/11-22-22/31373048 та від 14.03.2014 р. №000014/11-22-22/31373048 «Про неможливість проведення зустрічної звірки С(Ф)Г «Агросвіт»; акт Лугинської ОДПІ від 05.03.2014 р. №33/22-16/05418649 щодо документальної перевірки ПСПзОВ «Старосільське»), якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами С(Ф)Г «Агросвіт», ПСПзОВ «Старосільське» та ТОВ фірма «Колос ЛТД» за період формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального їх вчинення, що не дозволяє формувати дані податкового обліку. Згідно із цим, у перевіряємому періоді ТОВ «Інтерстарч Україна» було завищено податковий кредит на загальну суму 698 974,00 грн. за грудень 2013 р., що призвело до завищення залишку від'ємного значення за цей період, а також завищено податковий кредит за період з квітня по листопад 2013 р. на загальну суму 4 804 650,00 грн., результатом чого стало завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за вказаний період.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Більше того, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом із тим, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, суд не може прийняти до уваги такі твердження, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних документів, які б свідчили про фактичне здійснення ТОВ фірма «Колос ЛТД» транспортних перевезень товарів до Позивача у період з квітня по липень 2013 р. на виконання вимог Договору на перевезення, а також посвідчували факт придбання Позивачем товарів у С(Ф)Г «Агросвіт» та ПСПзОВ «Старосільське» у період з жовтня по грудень 2013 р. за укладеними Договорами поставки, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2013 р. у розмірі 698 974,00 грн. та за квітень-листопад 2013 р. у розмірі 4 804 650,00 грн., та погоджується із висновками податкового органу щодо завищення Позивачем залишку від'ємного значення з ПДВ за вказані періоди.

Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості та картки рахунку 631 за 2013 р. (додаток до справи №14, стор.86-115), карантинні сертифікати (додатки до справи №14-№15), оскільки спірні господарські операції між ТОВ «Інтерстарч Україна» та зазначеними контрагентами не містять правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання зерна кукурудзи та надання послуг з перевезення фактично не мали реального характеру, факти поставок та надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки та Договором перевезення за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Інтерстарч Україна» із відповідними контрагентами.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірних сум ПДВ розміром 698 974,00 грн. за грудень 2013 р. та суми ПДВ розміром 4 804 650,00 грн. за квітень-листопад 2013 р. до складу податкового кредиту, що призвело до завищення ТОВ «Інтерстарч Україна» залишків від'ємного значення з ПДВ за вказані періоди, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 р. №0002582203 та від 18.07.2014 р. №0003262204, як наслідок, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Інтерстарч Україна» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» (адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 а, код ЄДРПОУ 38307757) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/15088/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін