Рішення № 41628730, 18.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 р. Справа № 914/3682/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д. Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до відповідача: Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго", м. Старий Самбір, Львівська область;

про: стягнення 87 052 грн. 80 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Данилевський О.М. - представник на підставі довіреності №14-89 від 18.04.2014 року;

відповідача: Клибаник Т.М. - представник на підставі довіреності б/н від 31.10.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 20.10.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" про стягнення 87 052 грн. 80 коп. Розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.

У судовому засіданні 04.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2014 року.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

У судовому засіданні 18.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту рішення - позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) з вимогою про стягнення 87 052 грн. 80 коп. заборгованості, з яких 65 191 грн. 29 коп. сума основного боргу, 8 184 грн. 90 коп. пені, 9 594 грн. 84 коп. інфляційних втрат і 3 981 грн. 77 коп. 3% річних.

Спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу, а саме в частині оплати отриманого товару.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, зазначив про погашення 28.10.2014 року всієї суми заборгованості згідно з договором № 13/2906-БО-21 від 28.12.2012 року, а стосовно штрафних санкцій зазначив, що їх сплата є неможливою у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 28.12.2012 року сторони уклали договір № 13/2906-БО-21 купівлі-продажу природного газу (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ, обсягом до 167 тис. куб. м.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 18.07.2013 року сторони узгодили, що ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3 823 грн. 78 коп., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588 грн. 54 коп. Загальна сума вартості вартості природного газу за цим договором складається із місячних поставок газу.

Як підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року, 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, підписаними представниками сторін, копії яких долучені до матеріалів справи, продавцем було передано покупцю природний газ на загальну суму 175 826 грн. 69 коп.

У відповідності до умов договору (п. 6.1) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом січня 2013 року-квітня 2014 року покупець здійснив часткову оплату отриманого природного газу, зокрема, на суму 110 635 грн. 40 коп., що визнає позивач та підтверджується відомостями, зазначеними в операціях по рахунку Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" за період 01.01.2013 року-31.07.2014 року, копія якого долучена до позовної заяви.

У зв'язку з наведеним станом на момент звернення з позовом до суду кошти в розмірі 65 191 грн. 29 коп. залишалися неоплаченими.

Відповідно до поданих представником відповідача документів, а саме договорів № 543/30 від 02.10.2104 року та № 243/30 від 17.02.2014 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік), вбачається, що сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору, зокрема, казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики на підставі рішення Мінфіну. Як підтверджено платіжним дорученням № 1 від 13.10.2014 року, поданим у матеріали справи, із зазначенням призначення платежу «погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію за спожитий природний газ у 2013 року згідно з дог. № 13/2906-БО-21 від 28.12.2012 року, п. 24 ст. 14 та п. 2 ст.16 ЗУ «Про ДБУ на 2014 рік», 28.10.2014 року управлінням Державної казначейської служби України у Старосамбірському районі здійснено оплату в розмірі 65 191 грн. 29 коп. Також у матеріали справи подано.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, відносини, що існують між сторонами, виникли на підставі договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в договорі купівлі-продажу (п. 6.1), оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами не заперечено того факту, що станом на момент прийняття рішення спору між сторонами щодо стягнення 65 191 грн. 29 коп. як основного боргу за поставлений природний газ немає.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи наведені положення та встановлені вище обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження в частині стягнення основного боргу.

Крім суми основного боргу у розмірі стягнення 65 191 грн. 29 коп., позивач заявляв до стягнення 8 184 грн. 90 коп. пені, 9 594 грн. 84 коп. інфляційних втрат і 3 981 грн. 77 коп. 3% річних, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем умови договору по оплаті виконувались неналежним чином, з порушенням строків, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Однак, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Договором (п. 7.2) сторони встановили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Договором сторони не передбачили період нарахування пені інший, ніж встановлено законом, відтак, застосовуються положення ст. 232 Господарського кодексу України, що правильно враховано позивачем при розрахунку розміру пені.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд зазначає, що позивачем правомірно та математично правильно розраховано суму пені, відтак, стягненню за прострочення виконання зобов'язання підлягає 8 284 грн. 90 коп. пені.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Стосовно стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до здійснених судом перерахунків встановлено, що стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання підлягають 3 981 грн. 77 коп. 3 % річних та 9 290 грн. 57 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Старий Самбіртеплокомуненерго" (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Галицького, 98, код ЄДРПОУ 30171004) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 8 284 грн. 90 коп. пені, 3 981 грн. 77 коп. 3 % річних та 9 290 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 1 808 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги у частині стягнення 304 грн. 27 коп. інфляційних втрат відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 65 191 грн. 29 коп. основного боргу припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.11.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.