Рішення № 41625559, 11.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа № 914/3425/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Д. Зубкович, розглянув матеріали

за позовом: Приватного підприємства "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С., м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест", с. Жирівка, Пустомитівський район, Львівська область;

про: стягнення 3 659 грн. 66 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 29.09.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест" про стягнення 3 659 грн. 66 коп. Розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про відстрочення сплати судового збору. Представник відповідача проти заяви про уточнення позовних вимог в частині стягнення 956 грн. 05 коп. 3 % річних і 2 703 грн. 61 коп. інфляційних втрат усно заперечив. Судом прийнято до розгляду подану заяву. Забезпечуючи сторонам можливість подати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 28.10.2014 року.

У судове засідання 28.10.2014 року сторони явки представників не забезпечили, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача причини неявки не повідомив. Судом відкладено розгляд справи на 11.11.2014 року.

У судове засідання 11.11.2014 року сторони явки представників не забезпечили. Ухвалою суду від 11.11.2014 року виправлено описки в найменуванні відповідача, допущені в попередніх ухвалах.

У судовому засіданні 11.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань. Приватне підприємство "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С. (надалі по тексту рішення - позивач, генпідрядник відповідно до договору) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник відповідно до договору) про стягнення 18 925 грн. 76 коп., з яких 16 000 грн. основний борг, 898 грн. 19 коп. 3% річних, 2 027 грн. 57 коп. інфляційних втрат. У процесі розгляду справи у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на суму 16 000 грн., а також збільшив розмір решти позовних вимог та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, розраховані станом на вересень 2014 року включно, в результаті чого змінилася ціна позову і суд вирішує спір з урахуванням нової ціни позову (3 659 грн. 66 коп.).

У порядку та на умовах, визначених договором, генпідрядник виконав роботи, обумовлені сторонами, однак, відповідач необхідної оплати за виконані роботи не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 000 грн.

Відповідач наявність заборгованості не заперечив, у процесі розгляду справи сплатив суму основного боргу, внаслідок чого позивач просить стягнути 956 грн. 05 коп. 3% річних та 2 703 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 03.09.2012 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 2012/6 (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язався своїми силами і засобами виконати роботи по улаштуванню технологічних бетонних площадок на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест" в с. Жирівка, вул. Центральна, 81, відповідно до затвердженої кошторисної документації та обумовлений договором строк. Замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію у 3-х денний строк після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування будівництва на виконання будівельних робіт, погодження у відповідних інстанціях на заборону руху транспорту по вулиці, на якій пропонується виконувати роботи, та інші дозволи, передбачені законодавством, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт (п. 2.2).

П. 2.1 договору сторони визначили вартість робіт, а сааме договірна ціна робіт, що доручені підряднику по цьому договору, складає 86 863 грн. 20 коп. Відповідно до п. 2.2 договору договірна ціна динамічна і моде переглядатися сторонами за наступними умовами : зміна обсягів і складу робіт.

На виконання умов договору сторони погодили договірну ціну (копія долучена до матеріалів справи) та встановили її розмір - 86 863 грн 20 коп.

Як підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, підписаного представниками сторін (І.М.Бойко та В.В.Роюк), копія якого долучена до матеріалів справи, підрядник виконав роботи по улаштуванню технологічних бетонних площадок на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест" в с. Жирівка, вул. Центральна, 81 на суму 86 863 грн. 20 коп.

Станом на момент звернення з позовом до суду неоплаченими залишились виконані роботи на суму 16 000 грн., однак, на момент прийняття рішення судом сума основного боргу в розмірі 16 000 грн. сплачена відповідачем, підтвердженням чого є платіжне доручення № 630 від 10.10.2014 року на суму 16 000 грн. (копія якого долучена до мтеріалів справи), у зв'язку з чим розмір позовних вимог зменшився.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, сторони уклали договір по улаштуванню технологічних бетонних площадок на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інвест", яким визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зі змісту укладеного договору вбачається, що такий є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (актом приймання виконаних будівельних робіт) підтверджено належне виконання умов договору підряду замовником та неналежне виконання умов договору в частині здійснення оплати відповідачем. Як встановлено судом вище, відповідач оплатив усю вартість виконаних робіт лише 10.10.2014 року, хоча строк оплати згідно з договором (п. 4.2) визначений як десять днів після підписання акту виконаних робіт, тобто до 11.10.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з 12.10.2012 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Суд звертає увагу, що у поданій представником позивача заяві 21.10.2014 року зазначається про збільшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вказано, що такі розраховані станом на вересень 2014 року включно, тоді як у позовні заяві вони розраховувались станом на дату складення позову (серпень 2014 року).

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих станом на вересень 2014 року включно, однак, відповідно до здійсненого судом перерахунку стягненню підлягають 945 грн. 53 коп. 3% річних за період з жовтня 2012 року по вересень 2014 року включно та 2 368 грн. 80 коп. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по вересень 2014 року.

При зверненні з позовом до суду позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі. На виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі представником позивача подано обґрунтоване клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

На підтвердження поданого клопотання представник позивача зазначив, що підставою такого є неплатоспроможність позивача, підтвердженням чого є постанова господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року у справі № 914/4801/13, якою Приватне підприємство "Мірт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На даний час грошові кошти, необхідні для сплати судового збору, у підприємства відсутні, що підтверджується довідкою банківської установи про стан ліквідаційного рахунку, долученою до позовної заяви; важкий фінансовий стан позивача також підтверджується довідкою Франківського відділення ПАТ «Оксі Банк» № 515 від 03.10.2014 року, долученої до поданого представником позивача клопотання. Суд вважає зазначені обставини підтвердженими, а клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України (п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно, суд покладає витрати по сплаті судового спору за вирішення даного спору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Пласт-Інвест" (81138, Львівська обл., Пустомитівський район, село Жирівка, вул. Центральна, будинок 81, код ЄДРПОУ 32819022) на користь Приватного підприємства "Мірт" (79038, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДРОПУ 22396799) 2 368 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 945 грн. 53 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Пласт-Інвест" (81138, Львівська обл., Пустомитівський район, село Жирівка, вул. Центральна, будинок 81, код ЄДРПОУ 32819022) в дохід державного бюджету 1 662 грн. 57 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 335 грн. 61 коп. інфляційних втрат і 10 грн. 52 коп. 3% річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.11.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.