Рішення № 41625548, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19488/14 24.11.14

За позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 45 517,33 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Сербулов О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. у розмірі 17 455,25 грн., 1 930, 56 грн. - інфляційних втрат, 446, 68 грн. - 3 % річних та пені у розмірі 2 458, 62 грн.;, а також заборгованості за договором № 01/04-254 від 26.04.2013 р. у розмірі 18 300, 73 грн., 2 424, 78 грн. - інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 547, 52 грн. та пені у розмірі 3 953, 19 грн.; розірвати договір про надання послуг № 01/04-200 від 27.04.2012 р. укладений між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати послуг за вищевказаними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/19488/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2014р. визначено колегіальний склад суді для розгляду справи № 910/19753/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О. прийнято справу № 910/19753/14 до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та зазначив, що відповідач істотно порушує умови договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р., внаслідок чого Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» не отримує грошові кошти, на які розраховувало, укладаючи вказаний договір.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2014 р. між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № 01-04-200, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги плавзасобам, які належать або експлуатуються відповідачем біля пасажирської набережної (між причалом № 14 річкового вокзалу та пішохідним мостом) на АДРЕСА_2 у місті Києві.

Відповідно до п. 2.1. договір укладено на навігаційний період з 27.04.2012 р. до 31.10.2012 р. та може бути продовжений за письмовою заявкою відповідача за умови належного виконання ним умов цього договору, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору позивач зобов'язаний надавати послуги по швартуванню та стоянці плавзасобу відповідача, а відповідач - сплачувати вартість наданих послуг відповідно до виставлених рахунків.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. договору плата за надані послуги сплачується щомісячно, відповідно до виставлених рахунків у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача до 7-го числа поточного місяця, в якому налаються послуги. Здавання послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який відповідач зобов'язаний отримати у позивача до 5-го числа місяця, який іде за звітним.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі неотримання відповідачем акту здавання-приймання наданих послуг акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписання його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

У відповідності до п.п. 4.5., 4.6. договору відповідач протягом 3-х днів зобов'язаний вручити позивачу підписаний акт здавання-приймання наданих послуг або мотивовану відмову у їх підписанні. У разі неотримання позивачем підписаного акту здавання-приймання наданих послуг або обґрунтованих заперечень, акт підписується позивачем та вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку прострочення відповідачем оплати послуг, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою від 01.06.2012 р. встановлено термін дії договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р. з 27.04.2012 р. до 27.04.2017 р.; вартість послуг встановлено у розмірі 14 186, 00 грн. на місяць та щомісячно коригується на офіційно встановлений індекс інфляцій.

Додатковою угодою від 01.07.2012 р. до договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р. встановлено, що позивач зобов'язується надавати послуги на платній основі плавзасобам, які належать або експлуатуються відповідачем біля пасажирської набережної (між причалом № 14 річкового вокзалу та пішохідним мостом, навпроти пішохідного переходу) на АДРЕСА_2 у місті Києві.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 01.07.2012 р. плата за надання послуг сплачується протягом навігаційного періоду - з 01 квітня до 31 жовтня кожного календарного року на весь термін дії договору.

За умовами додаткової угоди від 01.08.2012 р. до договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р. вартість послуг становить 14 186, 00 грн. на місяць.

Додатковою угодою від 14.09.2012 р. зупинено дію договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р.

Додатковою угодою від 27.07.2013 р. поновлено дію договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р.

26.04.2013 р. між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № 01-04-254, за умовами якого позивач зобов'язався надавати на платній основі послуги стоянки та швартування плавзасобам т/х «Киевская ласточка», т/х «Шалена ластівка» та плавучий понтон, які експлуатуються відповідачем біля набережної пасажирських причалів ст.м. «Дніпро» 162, 0 м. вгору проти течії від осі моста «Метро» на АДРЕСА_2 у місті Києві.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договір укладено на період з 26.04.2013 р. до 30.10.2012 р. та може бути змінений шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.7. договору вартість послуг складає 18 300, 73 грн. на місць та сплачується щомісячно, відповідно до виставлених рахунків у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача до 5-го числа поточного місяця, в якому налаються послуги. Здавання послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який відповідач зобов'язаний отримати у позивача до 5-го числа місяця, який іде за звітним. У разі неотримання відповідачем акту здавання-приймання наданих послуг акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписання його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. Відповідач протягом 3-х днів зобов'язаний вручити позивачу підписаний акт здавання-приймання наданих послуг або мотивовану відмову у їх підписанні. У разі неотримання позивачем підписаного акту здавання-приймання наданих послуг або обґрунтованих заперечень, акт підписується позивачем та вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку прострочення відповідачем оплати послуг, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У листі № 17\08 від 01.09.2013 р., адресованому Державному підприємству «Адміністрація річкових портів», позивач повідомила про неодержання нею послуг швартування теплоходів за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. з 01.08.2013 р. та просила зарахувати сплачені раніше кошти за договором № 01/04-254 від 27.04.2012 р. у якості оплати послуг згідно договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р. в серпні та частково у вересні 2013 року та здійснити перерахунок суми договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. та № 01/04-254 від 27.04.2012 р. в частині розрахунків за послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 35 755, 98 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач стверджує, що, укладаючи договір № 01/04-200 від 27.04.2012 р., він розраховував на систематичне отримання від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів за надані послуги, в той час як відповідач не виконує договірних зобов'язань щодо оплати послуг, обумовлених договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р., що, на думку Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» є істотним порушенням умов вказаного договору та підставою для його розірвання в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Суд відзначає, що договором № 01/04-254 від 27.04.2012 р. та договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. встановлено фіксовану вартість послуг на місяць, що становить 18 300, 73 грн. та 14 186, 00 грн. відповідно.

При цьому, за умовами вказаних договорів саме на відповідача покладається обов'язок отримання у Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» рахунків на оплату послуг та актів про надання послуг та визначено граничний термін оплати послуг та надання мотивованої відмові від підписання відповідних актів.

Варто також відзначити, що суд приймає до уваги лист Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 17\08 від 01.09.2013 р., адресований Державному підприємству «Адміністрація річкових портів», однак за оцінкою суду останній фактично не є відмовою від підписання актів здавання-приймання наданих послуг у розмінні договорів № 01/04-254 від 27.04.2012 р. та договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р., з огляду на наступне.

За змістом договору № 01/04-254 від 27.04.2012 р. та договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. відповідач зобов'язаний здійснювати оплату послуг відповідно до 5-го та 7-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань або доказів їх фактичного виконання не надав.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язання в частині розрахунків за послуги, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 35 755, 98 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4 328, 34 грн. - інфляційних втрат, 994, 20 грн. - 3 % річних та 5 411, 81 грн. - пені.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення у мов договору в частині оплати послуг за договорами № 01/04-254 від 27.04.2012 р. та договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договорів, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В той же час, суд звертає вагу, що за приписами ст. ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суду, зробленого у відповідності до вимог чинного законодавства України, судом встановлено, що розмір пені за період з 06.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості за договором № 01/04-254 від 27.04.2012 р.) та з 08.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р.) виходячи із граничного періоду нарахування у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України становить 3 456, 79 грн.

Розмір 3 % річних за період з 06.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості за договором № 01/04-254 від 27.04.2012 р.) та з 08.09.2013 р. (дата виникнення заборгованості за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р.) до 04.09.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 991, 19 грн., інфляційні втрати - 4 355, 34 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 01/04-200 від 27.04.2012 р. фактично є істотним порушенням його умов у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, оскілки позбавляє позивача того, на що останній розраховував, укладаючи вказаний договір, а саме: одержання грошових коштів.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору № 01/04-200 від 27.04.2012 р. та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині розірвання вказаного договору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40, код ЄДРПОУ 33404067) заборгованість у розмірі 35 755, 98 (тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 98 коп.) грн., 4 355, 34 (чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять грн. 34 коп.) грн. - пені, 991, 19 (дев'ятсот дев'яносто одна грн. 19 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 4 355, 34 (чотири тисячі триста тридцять п'ять грн. 34 коп.) грн. та 1 823, 81 (одна тисяча вісімдесят три грн. 81 коп.) грн. - судового збору.

3. Розірвати договір № 01/04-200 від 27.04.2012 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40, код ЄДРПОУ 33404067).

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.