Ухвала суду № 41625542, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

0,2

24.11.14

Справа № 910/25853/14.

Суддя Господарського суду міста Києва Ярмак О.М., розглянувши позовну заяву Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, 2) Державного підприємства "Інвестжитло" до 1) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега", 3) Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" про визнання необ'єктивним та скасування звітута рецензії

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, 2) Державного підприємства "Інвестжитло" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" та 1) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега", 3) Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" про

- визнання необ'єктивним та скасування Звіту з незалежної оцінки майна та висновку до нього від 01.06.2014р., проведеного ТОВ Оціночна компанія "Вега";

- визнання необ'єктивною та скасування Рецензії № 29 відповідача 3 від 05.09.2014р., проведеною Приватним підприємством "Консалтингова група "Арго-Експерт";

- зупинити зведене виконавче провадження № 38285976 (з виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення з Державного підприємства "ІНВЕСТЖИТЛО" на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму 2 002 039,62 грн.) до вирішення судом даної позовної заяви по суті.

Заявник вважає, що звіт підлягає визнанню необ'єктивним та скасуванню, оскільки виконано з порушенням норм чинного законодавства про оціночну діяльність, і отримані результати є необ'єктивними, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, зокрема, містять недоліки, що вплинули на достовірність висновків оцінки та призвели до зниження реальної вартості об'єкта оцінки.

Дослідивши матеріали переданої на розгляд суду позовної заяви на предмет наявності правових підстав для прийняття її до провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Вимога прокурора про визнання необ'єктивним та скасування Звіту з незалежної оцінки майна та висновку до нього від 01.06.2014р., проведеного ТОВ Оціночна компанія "Вега" виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 ЦК України.

Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) в свою чергу, це форма оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. (ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Отже, спірний звіт є результатами практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатися юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Не є зазначений звіт і нормативно правовим актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов’язки позивача та йому не адресовані.

Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 24.12.2009 у справі № 05-6-6/575, постанові від 14.06.2011 у справі № 2/5/2011/5003 та інших.

Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.

До того ж суд відзначає, що статтею 58 Закону України “Про виконавче провадження”, яка зазначена заступником прокурора як правова підстава для звернення до суду з даним позовом, визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Однак, відповідно до положень зазначеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, а відтак приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст.58 Закону України "Про виконавче провадження " державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Як зазначено в п. 28 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" № 01-8/675 від 14.08.2007, частиною четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити до суду здійснену державним виконавцем оцінку арештованого майна. Відповідна скарга має розглядатися господарським судом на підставі та в порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК, у разі, якщо оцінка здійснена у виконавчому провадженні за виданим даним судом виконавчим документом. (як свідчать матеріали позовної заяви, оспорювана прокурором оцінка здійснена під час примусового виконання виконавчого листа № 2а-11423/12/2670, виданого 24.09.2012р. Окружним адміністративним судом м. Києва .

Визначення вартості майна боржника та призначення рецензування звіту (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.

Таким чином, враховуючи, що оцінка майна в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі учасника виконавчого провадження до суб'єктів оціночної діяльності, залучених державним виконавцем в межах виконавчого провадження, щодо оскарження здійсненої оцінки та рецензування, не підлягають розгляду у господарських судах.

(Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.09.2012 у справі № 5011-38/4624-2012).

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відмовити.

Суддя О.М. Ярмак