Рішення № 41624305, 25.11.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5236/14-ц

н/п 2/640/1678/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Мельник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко Ольга Леонідівна, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 06.06.2012 р. державним нотаріусом 6-ої ХДНК Головащенко О.Л. за реєстром №1-791, та договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р., та внесення змін та доповнень до нього, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 12.06.2012 р. державним нотаріусом 6-ої ХДНК Головащенко О.Л. за реєстром №1-842. Застосувати реституцію щодо зазначених договорів в якості наслідку недійсності правочину та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 06.06.2012 р. між нею та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, згідно якого квартира позивачки, розташована за адресою: АДРЕСА_1, переходить у власність ОСОБА_2, яка зобов'язалась утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах, визначених договором. Пізніше, 12.06.2012 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р., та внесення змін та доповнень до нього, згідно якого квартира позивачки, розташована за адресою: АДРЕСА_1, переходить у власність ОСОБА_3, взамін чого він зобов'язався утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах, визначених договором. Вищезазначені договори позивачка просить визнати недійсними, оскільки вони були укладені на вкрай невигідних для позивачки умовах за наявності тяжких обставини. В позові вказується, що тяжка обставина для позивачки складається з трьох взаємопов'язаних аспектів, які включають у себе стан здоров'я, оточення ОСОБА_1 та її можливість матеріально себе забезпечувати. В 2008 році помер чоловік позивачки. Враховуючи, що чоловік був єдиною близькою для неї людиною, якого вона кохала та з ким провела майже все життя, позивачка важко, болісно та довго переживала з приводу його смерті. Душевна травма та стрес призвели до поступового, але стабільного погіршення здоров'я, як фізичного, так і психічного. Погіршився психологічний та емоційний стан ОСОБА_1, вона стала самотньою, майже припинила спілкуватися з оточуючими, з великими труднощами йшла на контакт з людьми. Крім цього, позивачка почала байдуже ставитись до себе, припинила піклуватись за зовнішнім виглядом, харчуванням, здоров'ям. Таке погіршення її стану помітили колеги по роботі та сусіди, що підтверджується їх заявами, які надані до позову. Внаслідок перемін у психологічному стані та способі життя, погіршилось фізичне здоров'я позивачки: постійний головний біль, занадто часті крововиливи з носу, періодичний біль в області серця та прискорене серцебиття, інколи втрата свідомості, хронічне безсоння. Враховуючи такий загальний стан здоров'я, позивачці необхідні були піклування та допомога, які вона розраховувала отримати від набувачів - відповідачів по справі. Позивачка перестала спілкуватись зі знайомими, не йшла на контакт з оточуючими її людьми, друзів також відштовхнула. З того самого часу ніхто до неї не приходив, не піклувався. Оскільки дітей або інших родичів позивачка не має, то вона залишилась зовсім одна без будь-якого догляду та підтримки. Беручи до уваги те, що одним з пунктів договорів, укладених з відповідачами, п.7 передбачалось передача грошей особисто позивачці (готівкою під розписку), позивачка гадала, що хоча б іноді, раз або двічі на місяць її будуть провідувати, справлятись про стан здоров'я, допомагати, телефонувати та цікавитись, чи потрібна їй допомога та чи все у неї гаразд. Щодо матеріального становища позивачки в позові зазначається, що ОСОБА_1 працювала у ботанічному саду Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на посаді інженера, і отримувала практично мінімальну зарплату, а також найнижчу пенсію. З огляду на всі потреби та необхідні умови для нормального рівня життя: одяг, медикаменти, харчування, комунальні послуги, телефон, домофон та інше, стає зрозумілим, що за такі кошти позивачці було не те що важко, а й практично неможливо забезпечувати себе. Враховуючи те, що за договором (п. п. 7-9) усі ці послуги оплачував набувач (щомісячна допомога у розмірі 600 грн. з можливістю проведення індексації та сплата набувачем комунальних послуг), додатково була врахована можливість зміни тарифів на комунальні послуги, а також враховуючи те, що позивачці було надане одноразове грошове утримання у розмірі 50000 грн., а при заміни набувача ще 2500 грн., то позивач на той момент вважала, що для неї будуть створені набагато кращі умови для проживання у порівнянні з існуючим матеріальним становищем. За відсутності такої обставини або хоча б за відсутності деяких з її аспектів (якби не суттєве погіршення стану здоров'я або якби їй було з ким порадитись та проконсультуватись стосовно укладання угоди, або якщо б у неї хоча б були кошти для можливості забезпечення нормальних умов проживання), позивачка не уклала б такого правочину, а якщо б і уклала, то зовсім на інших умовах. Що стосується невигідності для позивачки умов, укладених в спірних договорах, ОСОБА_1 звертає увагу на нееквівалентність передачі майна. Квартира ОСОБА_1 на момент укладення правочину була оцінена у 547550 грн., проте грошове утримання, яке фактично отримувала позивачка від відповідачів складає 52500 грн. у якості одноразового грошового утримання плюс 600 грн. щомісячно. Таким чином, щоб загальна сума отриманих позивачкою коштів хоча б приблизно відповідала вартості квартири, що відчужувалась, позивачці необхідно б було прожити ще 68 років 9 місяців. Враховуючи те, що на момент укладення договору їй було 67 років, така можливість є неспроможною. Крім того, позивач лише отримувала кошти, фактичного догляду не було. З пункту 7 договору вбачається, що позивач лише забезпечувалась грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, а забезпечувати себе усім необхідним вона повинна самостійно. У декількох пунктах договору (абз. 2 п.7, п.8) зазначено, що розмір суми виплат залежить від письмового повідомлення набувача відчужувачем. Так, ОСОБА_1 повинна була письмово повідомляти відповідачів про зміну тарифів на комунальні послуги, а у випадку неповідомлення відчужувач несла відповідальність за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг. Також у п. 8 договору зазначено, що не проведення індексації у випадку, якщо про це не було заявлено відчужувачем не вважатиметься істотним порушення умов договору, хоча проведення індексації грошового утримання є імперативною нормою цивільного законодавства і не повинна залежати від заяви відчужувача. Зважаючи на те, що психологічний та емоційний стан позивачки погіршився, вона мала необхідність у поліпшенні умов свого життя та вважала, що за неї будуть сплачувати рахунки по комунальним послугам. Позивачка не дуже цікавилась та звертала увагу на тарифи, що, у свою чергу, ставить її у невигідне становище та ще більше доказує невигідність умов. Ще одною з невигідних умов є те, що позивачка, у випадку виникнення у майбутньому потреби забезпечення іншими видами матеріального забезпечення чи догляду повинна була самостійно, на свій розсуд, нести всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум. Таким чином, у випадку якщо з ОСОБА_1 що-небудь трапиться і їй буде необхідна якась додаткова допомога, лікування, нагляд тощо, вона повинна буде нести додаткові витрати з тих же 600 грн. У договорі зазначені вище невигідні для ОСОБА_1 обставини прописані доволі чітко, ніяким чином не завуальовані. У п. 4 відображена ціна квартири, у подальших пунктах вказані всі права та обов'язки Сторін, інші умови. У п. 10 зазначено, що відчужувач засвідчує, що обумовлене грошове утримання є достатнім, у п. 23 - те, що сторони прочитали текст договору та те, що його зміст відповідає їхнім намірам. Тобто саме через відсутність будь якої можливості отримувати якийсь догляд, спілкування та допомогу, у тому числі матеріальну, ОСОБА_1 погодилась на перелічені невигідні у договорі умови. Позивачка вважає, що наведені факти про наявність тяжких для позивачки обставин, під впливом яких були укладені спірні договори на вкрай невигідних для позивачки умовах, є цілком доведеними та обґрунтованими, і якби не тяжка обставина позивачка не уклала б таких договорів, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі та треті особи, будучи належним чином повідомлені про місце і час судового розгляду, в судове засідання повторно не з'явились, тому суд розглядає справу в їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивачці ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1.

Згідно ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

06.06.2012 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір довічного утримання, який був посвідчений 06.06.2012 р. державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-791.

Згідно умов договору довічного утримання відчужувач ОСОБА_1 передала у власність набувача ОСОБА_7 належну їй квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 зобов'язалась забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього договору, а саме: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_1 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання має грошовий еквівалент у розмірі 600 грн. на місяць. Крім вищезазначених сум, ОСОБА_7 зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру та здійснити поховання ОСОБА_1 після смерті. Одноразове грошове утримання визначене сторонами у розмірі 50000 грн., які ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_7 перед підписанням договору.

Договором передбачалось, що у разі неможливості подальшого виконання набувачем ОСОБА_7 своїх обов'язків за цим договором з підстав, що мають істотне значення, обв'язки набувача можуть бути передані по додатковій угоді за згодою відчужувача іншій особі за спільною згодою сторін.

12.06.2012 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р. державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-791, та внесення змін та доповнень до нього, який був посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-842.

Згідно умов цього договору було змінено набувача та замість ОСОБА_2 набувачем став ОСОБА_3, який отримав у власність належну позивачці квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язався забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього договору, взявши на себе зобов'язання забезпечувати грошовими ресурсам для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_1 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання має грошовий еквівалент у розмірі 600 грн. на місяць. Крім вищезазначених сум, ОСОБА_3 зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру та здійснити поховання ОСОБА_1 після смерті. До одноразового грошового утримання визначеного сторонами у розмірі 50000 грн., додано ще 2500 грн., які ОСОБА_1 отримала перед підписанням договору.

Позивачка просить визнати недійними договір довічного утримання від 06.06.2012 р., укладений між нею та ОСОБА_2, та договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р., та внесення змін та доповнень до нього, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 12.06.2012 р., посилаючись на те, що вказані правочини вчинено нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на врай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. тяжкими обставинами можуть бути визнані тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

01.05.2008 р. помер чоловік позивачки. В зв'язку з його смертю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у власність ОСОБА_1 перейшла ? частка квартири АДРЕСА_1. Дітей у позивачки не має, тому смерть єдиної близької для неї людини завдала їй душевну травму та стрес, оскільки вона стала самотньою, що призвели до поступового погіршення здоров'я: постійний головний біль, занадто часті крововиливи з носу, періодичний біль в області серця та прискорене серцебиття, інколи втрата свідомості, хронічне безсоння (а.с.15-16, 21-24). Наслідок погіршення стану здоров'я позивачка стало встановлення їй з 25.03.2014 р. другої групи інвалідності (а.с.26).

Як зазначається у зверненнях колег позивачки по роботі у ботанічному саду Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та сусідів, ОСОБА_1 стала байдуже ставитись до себе: припинила піклуватись за зовнішній вигляд, харчування, здоров'я (а.с.17-20).

Суд погоджується з доводами позову про те, що враховуючи такий загальний стан здоров'я, позивачці необхідно було піклування, допомога та допомога, які вона розраховувала отримати від відповідачів, оскільки дітей або інших родичів позивачка не мала, залишилась одна без будь-якого догляду та підтримки.

Беручи до уваги те, що пунктом 7 договорів, які позивачка просить визнати недійсними, було передбачено передача грошей особисто відчужувачу (готівкою під розписку), позивачка гадала, що хоча б іноді, раз або двічі на місяць її будуть провідувати, справлятись про стан здоров'я, допомагати, або хоч телефонувати та цікавитись, чи потрібна їй допомога та чи все у неї гаразд, випливає зі змісту ст.744 ЦК України, якою передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність квартиру взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Проте укладеними сторонами спірними договорами догляд не передбачався, оскільки в спірних договорах не йшлось ані про відвідування відчужувача, ані про допомогу по господарству чи придбання продуктів харчування, ані догляд в зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

Позивачка має похилий вік, отримує невелику пенсію. З огляду на всі потреби та необхідні умови для нормального рівня життя: одяг, медикаменти, харчування, комунальні послуги, телефон та інше, позивачка не могла самостійно забезпечувати себе. Враховуючи те, що згідно п.п. 7-9 спірних договорів усі ці послуги оплачував набувач, додатково була врахована можливість зміни тарифів на комунальні послуги, а також враховуючи те, що відчужувачем було надане одноразове грошове утримання у розмірі 50000 грн., а також ще 2500 грн., позивачка на той момент вважала, що для неї будуть створені набагато кращі умови для проживання у порівнянні з існуючим матеріальним становищем.

Наведене свідчить, що спірні договори укладались позивачкою за наявності у неї тяжких обставин, тому суд погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві про те, що якби не суттєве погіршення стану здоров'я позивачки, наявності можливості порадитись та проконсультуватись стосовно укладання угоди, або якщо б у неї хоча б були кошти для можливості забезпечення нормальних умов проживання, позивач не уклала б спірних договорів.

Також суд приходить до висновку, що укладені позивачкою договори, які вона просить визнати недійсними, вчинені нею на вкрай невигідних умовах, виходячи з наступного.

Квартира, що належала ОСОБА_1 на момент укладення правочину була оцінена у 547550 грн. Грошове утримання, яке фактично отримала позивачка від набувача склало 52500 грн. у якості одноразового грошового утримання та додатково 600 грн. щомісячно. Таким чином, щоб загальна сума отриманих позивачкою коштів хоча б приблизно відповідала вартості квартири, відчужуваної ОСОБА_1, їй необхідно б було прожити ще 68 років 9 місяців. Враховуючи те, що на момент укладення договору позивачці було 67 років, така можливість є неспроможною, а розмір грошового утримання є несправедливий, виходячи з засад справедливості та розумності.

Крім того, згідно умов спірних договорів позивачка лише отримувала кошти, фактичного догляду за нею не було. Згідно п.7 Договору позивачка лише забезпечувалась грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, а забезпечувати себе усім необхідним вона повинна самостійно, тобто без догляду.

У декількох п.п. 7, 8 зазначено, що розмір суми виплат залежить від письмового повідомлення набувача відчужувачем. Тому, враховуючи умови спірних договорів, ОСОБА_1 повинна була письмово повідомляти ОСОБА_2, а згодом ОСОБА_3 про зміну тарифів на комунальні послуги, а у випадку неповідомлення відчужувач несла відповідальність за виникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг.

Також у п. 8 Договору зазначено, що не проведення індексації у випадку, якщо про це не було заявлено Відчужувачем не вважатиметься істотним порушення умов договору, хоча проведення індексації грошового утримання не повинна залежати від заяви відчужувача, враховуючи вимоги ст.751 ЦК України, якою передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Зважаючи на те, що психологічний та емоційний стан позивачки погіршився, вона мала необхідність у поліпшенні умов свого життя та вважала, що за неї будуть сплачувати рахунки по комунальним послугам, вона не дуже цікавилась та звертала увагу на тарифи, що, у свою чергу, ставить її у невигідне становище та ще більше доказує невигідність умов.

Згідно ч.2 ст.749 ЦК України якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Суд погоджується з доводами позову про те, що невигідною умовою договору є те, що позивачка у випадку виникнення у майбутньому потреби забезпечення іншими видами матеріального забезпечення чи догляду повинна була самостійно, на свій розсуд, нести всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум. Таким чином, у випадку якщо з ОСОБА_1 що-небудь трапиться і їй буде необхідна якась додаткова допомога, лікування, нагляд тощо, вона повинна буде нести додаткові витрати з тих же 600 грн., що не відповідає засадам справедливості та розумності.

У договорі зазначені вище невигідні для ОСОБА_1 обставини прописані чітко, ніяким чином не завуальовані. У п. 4 договору вказана ціна квартири, у подальших пунктах вказані всі права та обов'язки сторін, інші умови. У п. 10 договору зазначено, що відчужувач засвідчує, що обумовлене грошове утримання є достатнім, у п. 23 - те, що сторони прочитали текст договору та те, що його зміст відповідає їхнім намірам. Тобто саме через відсутність будь якої можливості отримувати якийсь догляд, спілкування та допомогу, у тому числі матеріальну, позивачка ОСОБА_1 погодилась на перелічені невигідні для неї умови договорів.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність тяжкої для позивачки обставини, під впливом якої було укладено спірні договори на вкрай невигідних для ОСОБА_1 умовах, і якби не наведені тяжкі обставини, позивачка не уклала б договорів довічного утримання з відповідачами на невигідних для неї умовах.

Згідно ч.2 ст. 233 ЦК України при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсності, що передбачено ст.216 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язані повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позовною заяви позивачки, а тому задовольняє її позовні вимоги щодо визнання недійсними договору довічного утримання, укладеного 06.06.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та договору про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р., та внесення змін та доповнень до нього, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 12.06.2012 р., а також визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Також суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 грн., отримані позивачкою при укладенні договору довічного утримання від 06.06.2012 р., а також стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2500 грн., отримані позивачкою при укладанні договору про зміну набувача в договорі довічного утримання та внесення змін та доповнень до нього, укладений 12.06.2012 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір на користь держави, враховуючи, що позивачка ОСОБА_1, на користь якої ухвалено рішення, як інвалід 2 групи звільнена від оплати судових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 216, 233, 744-758 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 06.06.2012 р. державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-791.

Визнати недійсним договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 06.06.2012 р. державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-791, та внесення змін та доповнень до нього, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 12.06.2012 р. державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстром №1-842.

Застосувати реституцію щодо зазначених договорів в якості наслідку недійсності правочину.

Визнати за ОСОБА_1 права власності на квартиру номер 5 (п'ять) в будинку номер 16 (шістнадцять) по вулиці Дарвіна в місті Харкові.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 /п'ятдесят тисяч/ грн.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2500 /дві тисячі п'ятсот/ грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного судовий збір на користь держави у розмірі 1827 / одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. на наступні реквізити: р/р 31219206700004, код бюджетної класифікації 22030001, код одержувача 37999675, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1 Київський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ 02893746.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ