Ухвала суду № 41623292, 28.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7182/14 Справа № 0417/5854/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Українське фінансове агенство «Верус» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг та визнання договору поруки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ТОВ «УФА «Верус» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися,

банк посилався на те, що відповідно до договору про іпотечний кредит №KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 694 882 грн. 50 коп. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 грудня 2032 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконував. Вимоги до відповідача ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року; договору поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2, і вони є солідарними відповідачами за пред»явленим до стягнення боргом, тому банк просив суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість на свою користь за кредитним договором № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року у загальному розмірі 1 158 496 грн.66 коп.; з ПАТ «Акцент - банк», ОСОБА_3 ОСОБА_2 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200 грн.; з ОСОБА_3 ОСОБА_2 на свою користь суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено (т.1 а.с.41, 42).

Ухвалою суду від 03 квітня 2012 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -скасовано (т.1 а.с.70, 71).

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг та визнання договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він на прохання ОСОБА_3 уклав з банком договір поруки від 12 грудня 2007 року, але в порушення вимог ст.4 п.4 Закону України «Про захист прав споживачів», йому не надали необхідну, доступну та своєчасну інформацію про усі умови підписання договору. Працівники банку запевнили його, що оскільки в даному випадку не потрібна згода дружини, то договір поруки є по суті формальним і підписується з метою дотримання встановленого порядку для видачі кредиту. Крім того, по іпотечному договору квартира, яка була придбана ОСОБА_3 була в заставі банку, тому він дійсно був впевнений, що забезпеченням повернення кредиту буде саме ця квартира, а підписаний ним договір поруки носить формальний характер і за яку суму була придбана квартира йому не відомо. В договорі поруки не зазначені усі необхідні істотні умови договору, не зазначено конкретної грошової суми в межах якої поручитель несе відповідальність. Умови договору про іпотечний кредит, за якими був укладений договір між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» йому не відомі, оскільки цей договір йому для вивчення не був наданий і він не підписував ніяких документів крім самого договору поруки. Договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року укладений між ПАТ « КБ ПриватБанк» та ПАТ «Акцент Банк» повинен був бути 3-х стороннім, а не 2-х стороннім договором, та він містить ознаки фіктивності, тому просив суд визнати недійсним договір поруки від 12 грудня 2007 року, укладений між ним, ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та договір поруки від 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент Банк».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2013 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідачів за основним позовом ТОВ «Українське Фінансове Агентство « Верус». (т.1 а.с.194).

Рішенням Індустріального районного суду м. дніпропетровська від 10 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KILG40000002300 від 12 грудня 2007 року, а саме заборгованість за кредитом в сумі 692 874 грн. 27 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 289 701 грн. 69 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом 3316 грн. 69 коп., а також пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 5000 грн., а всього - 990 892 грн. 65 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2014 року виправлено описку в вищезазначеному рішенні суду (т.2 а.с.36-37).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 12 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KIL0G50000002300, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит на суму 62 617 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % ні рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 грудня 2032 року (т.1 а.с.14-16).

12 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено договір про іпотечний кредит № KIL0G40000002300, згідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 694 882 грн. 50 коп. зі сплатою за користування кредитом 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 грудня 2032 року (т.1 а.с.240-247).

З матеріалів справи вбачається, що у забезпечення виконання зобов»язань за договором про іпотечний кредит № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року (т.1 а.с.17-18).

Згідно заяви на видачу готівки №3/1 від 12 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 694 882 грн. 50 коп. (т.1 а.с.249).

Зобов»язання за вказаним договором № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року забезпечено порукою в розмірі 200 грн. на підставі договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та поручителем ПАТ «Акцент-Банк» (т.1 а.с.9).

ОСОБА_3 було допущено невиконання умов кредитного договору, у зв»язку з чим, станом на 19 серпня 2011 року, утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 1 158 696 грн. 66 коп. та складається із: заборгованість за кредитом - 692 874 грн. 27 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 289 701грн. 69 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 3 316 грн.39 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором - 172 804 грн. 01 коп. (т.1 а.с.7, 8, 160-164).

Звернувшись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2 посилався на те, що йому не надали необхідну, доступну та своєчасну інформацію про усі умови підписання договору поруки, не зазначено його істотними умовами (т.1 а.с. 79-81).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_3 було допущено невиконання умов кредитного договору, суд правильно, у відповідності до ст.ст.526, 554, 1054 ЦК України, задовольнив частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», та відмовив ОСОБА_2 в задоволені зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що договори поруки, укладені між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», та між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент Банк» були укладені в порушення норм чинного законодавства, є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді