Рішення № 41622586, 06.11.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4677/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Врони А.О., за участю секретаря - Антощенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

25 квітня 2014 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 344/гр. від 27 березня 2008 року в сумі 25552 грн. 55 коп., та стягнути судові витрати 255 грн. 53 коп.

Позов мотивовано тим, що згідно укладеного між сторонами договору № 344/гр від 27 березня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 11200 грн. на поточні потреби зі сплатою 24% річних, терміном користування по 27 березня 2011 року включно. В забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредиту, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 27 березня 2008 року, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафи). Однак свої зобов'язання відповідачі за кредитним договором не виконали, у зв'язку з чим за кредитним договором станом на 22 квітня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 25552 грн. 55 коп., з якої 11200 грн. - заборгованість по кредиту, 13630 грн. 09 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 722 грн.46 коп. - штраф.

Позовні вимоги заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2013 року були задоволені, проте 22.08.2014 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, та ухвалою суду від 23 вересня 2014 року вказане рішення було скасовано, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з'явився, проте від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте від його представника надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних, посилаючись на доводи, наведені в заяві про перегляд заочного рішення, в якій в свою чергу зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором №334/гр від 27.03.2008року між ним та ПАТ "ВіЕйБіБанк" укладено договір поруки від 27.03.2008 року. Пунком 1.3 договору поруки від 27.03.2008 року встановлено, що цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Вказаною статтею сторони не визначили кінцевий строк припинення договору поруки. Відповідно до ч.4.ст.559 Цивільного Кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Отже, починаючи з 20.03.2010 року (строк повернення грошових коштів, згідно п.п.1.1.,1.3. кредитного договору №334/гр від 27.03.2008року) позивач повинен був протягом шести місяців від дня виконання основного зобов'язання пред'явити вимогу поручителю, тобто кінцевим строком пред'явлення вказаної вимоги є 20 вересня 2010 року. Така вимога позивачем не була направлена ні на адресу відповідача ні на адресу співвідповідача. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 вважає, що позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБіБанк" в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими, оскільки порука за договором від 23.03.2008року була припинена 20 вересня 2011року.

З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази по справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 334/гр, згідно вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 11200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту до 26 березня 2010 року включно згідно п.1.3 цього договору.

Відповідно до п.2.5.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших чергового погашення відповідної частини кредиту та процентів, встановлених в графіку.

Відповідно до п.п.3.3.3,4.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п.2.5.1 цього договору. Не пізніше визначеного п.1.3 цього договору терміну, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу банку сплатити можливу неустойку (штраф/пеню). За неналежне виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.3.3 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання.

Станом на 22 квітня 2013 року виникла заборгованість в сумі 25552 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 55 коп., яка складається з 11200 (одинадцять тисяч двісті) грн. - заборгованість по кредиту, 13630 (тринадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 09 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 722 (сімсот двадцять дві) грн. 46 коп. - штраф (а.с.4-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредиту, 27 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 даного договору поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором №334/гр. від 27 березня 2008 року, терміном повернення 26 березня 2011 року (а.с.12).

Згідно п.1.3 Договору поруки поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні статусу та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій, та інших плат згідно з Кредитим договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України та пунктів 1.1,2.1,2.2 договору поруки від 27 березня 2008 року №334гр, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник i поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що i боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки, викладена в пункті 1.3, про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 26 березня 2011 року, протягом наступних шести місяців. Проте позивач пред'явив свої вимоги до відповідачів вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Виходячи з вищенаведеного, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню щодо стягнення заборгованості з боржника за договором кредиту - ОСОБА_2, в частині вимог Банку до поручителя - ОСОБА_3, необхідно відмовити.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, суд стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені і документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,60,208-210,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором № 344/гр від 27 березня 2008 року в розмірі 25552 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 55 коп., яка складається з 11200 (одинадцять тисяч двісті) грн. - заборгованість за кредитом, 13630 (тринадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 09 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 722 (сімсот двадцять дві) грн. 46 коп. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" витрати по оплаті судового збору розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя А. О. Врона