Рішення № 41621578, 13.11.2014, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/2188/13-ц

провадження №2/176/797/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючої судді Завізіон Т.В.

при секретарі Лоцман М.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Дзюби М.О., Шамаханської Л.С.,

представника третьої особи Охріменка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" із третьою особою первинною профспілковою організацією державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" Східної об"єднаної організації профспілки Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.12.2013 року звернувся до суду з позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ДП СхідГЗК/ № 7006/к від 30.10.2013 року, яким його було переміщено в управління ДП СхідГЗК; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора ДП СхідГЗК № 1944о/с від 28.11.2013 року, яким його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків покладених на працівника трудовим договором та правилами трудового розпорядку, у зв»язку із застосуванням раніше заходів дисциплінарного стягнення; поновити його на посаді директора гідрометалургійного заводу /далі ГМЗ/ ДП СхідГЗК з 29.11.2013 року та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 247 грн. 76 коп. / а.с. 1-9 т.1/

05.11.2013 року позивач подав до суду позовну заяву із збільшеними вимогами в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок цих вимог суму у розмірі 136 473 грн. 48 коп. / а.с. т. 2 /

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він з 29.03.2011 року працював на посаді директора ГМЗ ДП СхідГЗК, який розташований за адресою вул. Залізнична, 13 в м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Робоче місце директора ГМЗ знаходиться на території останнього, на другому поверсі будівлі №1, воно атестується та знаходиться в шкідливих умовах.

01.11.2013 року о 07 год. 15 хв. на прохідній ГМЗ начальник караулу повідомив йому, що отримав усну вказівку від заступника начальника відомчої воєнізованої охорони ДП СхідГЗК не допускати його на територію заводу.

Факт не допуску його до роботи було зафіксовано у цей же день о 08 год. 40 хв. заступником голови первинної профспілкової організації, головою профспілки ГМЗ та юристом ЦК Атомпрофспілки.

У той же день приблизно о 10 год. 46 хв. в приміщенні приймальної управління ДП СхідГЗК начальник юридичного відділу ознайомила його із копією наказу № 7006/к, яким його було переміщено в управління та змінено робоче місце. Замість робочого кабінету на території ГМЗ він мав знаходитися в кабінеті №325 управління ДП СхідГЗК. Таке переміщення відповідач пов»язав із необхідністю опрацювання ним обов»язкових вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровської області щодо усунення порушень, виявлених в ході ревізії фінансово-господарської діяльності ДП СхідГЗК та його структурних підрозділах за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року викладених в акті №05-25 від 09.08.2013 року, зокрема в частині порушень, допущених на ГМЗ ДП СхідГЗК , а також вжиття заходів щодо їх негайного усунення.

04.11.2013 року за запрошенням в.о. генерального директора ДП СхідГЗК він з»явився до службового кабінету останнього, де йому було запропоновано подати заяву на звільнення за власним бажанням, оскільки він «не в команді».

Від написання такої заяви він відмовився.

В цей же день начальник юридичного відділу ознайомила його із чотирма наказами № 7080/к, №7981/к, №7082/к, №7086/к від 04.11.2013 року, кожним із яких йому було оголошено догану та знято надбавку до заробітної плати.

05.11.2013 року він був позбавлений можливості користуватися корпоративним мобільним зв»язком.

07.11.2013 року йому стало відомо, що до первинної профспілкової організації ДП Схід ГЗК надійшло подання відповідача про дачу згоди на його звільнення.

Постановою від 19.11.2013 року №28-1 первинна профспілкова організація ДП СхідГЗК не дала згоду на його звільнення.

14.11.2013 року до первинної профспілкової організації ДП СхідГЗК роботодавець знову направив подання про його звільнення.

Але постановою від 26.11.2013 року №29-2 первинний профспілковий орган повторно відмовив адміністрації ДП СхідГЗК у дачі згоди на його звільнення по п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Незважаючи на це, в.о. генерального директора ДП СхідГЗК 28.11.2013 року видав наказ №1944о/с про його звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємства, у зв»язку із застосуванням раніше до нього заходів дисциплінарного стягнення.

Вважаючи, що наказом №7006/к від 30.10.2013 року відповідач не перемістив, а фактично безпідставно відсторонив його від виконання своїх посадових обов»язків та не допустив його до їх виконання фактично до часу його звільнення, всупереч вимогам ч. 1 ст.ст. 32, 36 КЗпП України, посилаючись на те, що його звільнення було здійснено із порушенням вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, яка забороняє роботодавцю розривати трудовий договір з працівником, в тому числі, на підставі п.п. 2-5, 7 ст.40 КЗпП України, без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на те, що наказ про звільнення його з роботи не містить чіткої вказівки, які саме попередні дисциплінарні стягнення, що були накладені на нього роботодавцем та що передували його звільненню, були враховані останнім, як система порушень ним трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку, зазначаючи, що його провини у перевитраті ресурсів на ГМЗ у період з 2011 рік по 30.04.2013 року не має оскільки навпаки, на ГМЗ за вказаний період мається сумарна економія у розмірі 10 929 400 грн., а тому він не заподіював підприємству збитків на суму 22 139 605 грн. 33 коп., а також посилаючись на пропущення відповідачем строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що передбачені ст. 148 КЗпП України, позивач просив скасувати накази про переміщення та про звільнення з роботи, поновити його на попередній посаді з 29.11.2013 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136 473 грн. 48 коп. з урахуванням того, що з часу його звільнення пройшло 234 робочих дні, а його середньоденний заробіток на час звільнення складав 583 грн. 76 коп.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні також просили позов ОСОБА_1 задовольнити з підстав, на які посилався позивач.

При цьому представник первинної профспілкової організації державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Східної об»єднаної організації профспілки Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України Охріменко І.В. пояснив суду, що позивач є членом їх профспілки, згоди на звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України профспілка роботодавцю не дала, при цьому обґрунтувала та вмотивувала своє рішення пропуском строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому, на їх переконання, адміністрація ДП СхідГЗК діяла всупереч вимогам ст. 43 КЗпП України та не мала права звільняти позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Окрім того, представники профспілки дійсно зафіксували факт недопущення 01.11.2013 року до роботи ОСОБА_1, що є грубим порушення його трудових прав, оскільки роботодавець, всупереч ст.ст. 32, 36 КЗпП України, фактично відсторонив його від роботи, змінив істотні умови його праці, без згоди на це працівника. Вважаючи, що адміністрація припустилася грубих порушень трудових прав позивача, представник третьої особа просив поновити ОСОБА_1 на роботі та визнати незаконними накази про його переміщення та звільнення.

Представники відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити та у заперечення проти них пояснювали, що переміщення позивача на роботі та його звільнення з роботи на підставах, які передбачені п.3. ст. 40 КЗпП України здійснено адміністрацією ДП СхідГЗК у відповідності із вимогами закону.

Так, заперечуючи проти незаконності наказу №7006/к від 30.10.2013 року, представники відповідача посилалися на те, що цим наказом ОСОБА_1 насправді був не переведений і не відсторонений від роботи, а переміщений на тому самому підприємстві в межах його спеціальності та кваліфікації без змін умов оплати праці, йому було визначене нове робоче місце в управлінні комбінату, яке забезпечувало можливість виконання ним роботи пов»язаної із опрацюванням обов»язкових вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровської області, яка виявила порушення на ГМЗ в частині оформлення первинних бухгалтерських документів під час відпуску товаро-матеріальних цінностей та енергоресурсів у виробництво та їх списання у понадлімітній (понаднормовій) кількості, що призвело до збитків підприємства у розмірі 22 139 605 грн. 33 коп. Тому, на їх переконання, попередньої згоди позивача на таке переміщення роботодавцю отримувати було не потрібно, оскільки це передбачено ч. 2 ст. 32 КЗпП України.

Звільнення позивача з роботи, як пояснили представники, відбулося також з дотриманням вимог закону. Адміністрація ДП СхідГЗК 14.11.2013 року звернулася до профспілкового комітету первинної профспілкової організації підприємства за згодою на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку підприємства, що виразилося у незабезпеченні ним контролю за правильністю оформлення первинних бухгалтерських документів під час відпуску товаро-матеріальних цінностей та енергоресурсів у виробництво та їх списання, що є порушенням встановленої на підприємстві облікової політики. Не виконання позивачем своїх обов»язків спричинило підприємству матеріальну шкоду та було виявлено під час проведення Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області планової ревізії, висновки якої викладені у акті від 09.08.2013 року №05-25/2.

При цьому до вище зазначеного проступку позивач 5 разів притягувався роботодавцем до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом №844-к від 14.02.2013 року за неналежне виконання посадових обов»язків ОСОБА_1 була оголошена догана з позбавленням премії за лютий 2013 року у розмірі 100%; наказом №4639-к від 30.07.2013 року за неналежне виконання посадових обов»язків ОСОБА_1 була оголошена догана з позбавленням премії за липень 2013 року у розмірі 100%; наказом №7080-к від 04.11.2013 року за неналежне виконання посадових обов»язків ОСОБА_1 була оголошена догана з позбавленням премії за листопад 2013 року у розмірі 100%; наказом №7081-к від 04.11.2013 року за невиконання посадових обов»язків ОСОБА_1 була оголошена догана; наказом №7086-к від 04.11.2013 року за невиконання посадових обов»язків, що сприяло спробі розкраданню державного майна ОСОБА_1 була оголошена догана.

Постановою №29-2 від 26.11.2013 року профспілковий комітет ППО ДП СхідГЗК не дав згоди на звільнення позивача, але оскільки це рішення не було обґрунтоване, адміністрація ДП СхідГЗК у відповідності до ч. 7 ст. 43 КЗпП України отримало право звільнити позивача без згоди профспілкової організації, що і зробило, видавши наказ № 1194 о/с від 28.11.2013 року.

Не визнаючи вимог щодо незаконності звільнення позивача з роботи, представники відповідача також просили відмовити позивачу у задоволенні вимог матеріального характеру.

Суд, вислухавши позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також Статуту / а.с. 110, 111-121 т. 2/ державне підприємство Східний гірничо-збагачувальний комбінат внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, має ідентифікаційний код 14309787 та має юридичну адресу: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, будинок 2.

Копія трудової книжки позивача /а.с. 42-45 т. 1 / свідчить про те, що ОСОБА_1 з 1985 року перебував у трудових стосунках із ДП СхідГЗК та наказом № 493ос від 28.03.2011 року був переведений на посаду директора гідрометалургійного заводу ДП СхідГЗК.

Наказом №7006/к від 30.10.2013 року було предписано перемістити позивача в управління ДП СхідГЗК у перший день роботи після виходу його із лікарняного в межах його спеціальності та кваліфікації без змін умови праці та було визначено його робочим місцем кабінет №325 в управлінні ДП СхідГЗК. / а.с. 48 т. 1 /

В судовому засіданні як позовна сторона так і представник третьої особи вказували на незаконність цього наказу, оскільки ним позивач фактично був відсторонений від роботи директора ГМЗ, були істотно змінені умови його праці, про що він заздалегідь адміністрацією не попереджався.

Суд, аналізуючи наказ №7006/к від 30.10.2013 року, правові підстави для його винесення, його відповідність нормам трудового законодавства дійшов висновку, що згаданий наказ є незаконним з наступних підстав.

Стаття 21 КЗпП України визначила, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом, за якою працівник забов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник забов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

У відповідності до ст. 29 цього ж кодексу до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган забов»язаний:

1) роз»яснити працівникові його права та обов»язки та проінформувати під розписку про умови праці та наявність на робочому місці небезпечних факторів;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Працівник, у свою чергу, у відповідності до ст. 139 КЗпП України забов»язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, додержуватися трудової та технологічної дисципліни.

Як вже зазначалося вище в рішенні з 28.03.2011 року позивач обійняв посаду директора гідрометалургійного заводу ДП СхідГЗК.

Із Положення про гідрометалургійний завод ДП СхідГЗК / а.с. 13-25 т.1/ судом встановлено, що перший є структурним підрозділом ДП СхідГЗК, не є юридичною особою, його очолює директор, який призначається та звільняється з посади наказом генерального директора та здійснює управління заводом через працівників ГМЗ.

Поштовою адресою ГМЗ є вул. Залізнична, 13 в м. Жовті Води Дніпропетровської області. /а.с. 25 т. 1 /

Предметом діяльності ГМЗ є: переробка уранових руд (виробництво та зберігання концентрату природного урану); експлуатація гідрометалургійного заводу, в т.ч. сірчанокислотного заводу; виробництво продукту крупного, підземного блокового вилуговування уранової руди; виробництво, зберігання та використання кислоти сірчаної та інше.

Для забезпечення виробничо-господарської діяльності і виконання покладених на ГМЗ завдань, директорові ГМЗ надається право: розпоряджатися оборотними коштами і іншими матеріальними цінностями, що знаходяться на балансі заводу; розпоряджатися коштами, виділеними заводу для виробничого та соціального розвитку, оплати праці, матеріального стимулювання працівників та інших цілей; затверджувати якісні та кількісні показники планів дільниць і служб ГМЗ; затверджувати плани капітального ремонту і відповідно кошторисно-фінансові розрахунки в межах лімітів; розробляти та затверджувати штатний розпис працівників ГМЗ; присвоювати робітникам розряди у відповідності до тарифно-кваліфікаційних довідників та ін.

Посадова інструкція директора ГМЗ ДП СхідГЗК, у свою чергу, закріпивши обов»язок директора по здійсненню керування усіма видами діяльності заводу з метою виконання завдань, які визначенні Положенням про ГМЗ, надала директорові права, визначені у розділі 3 зазначеної інструкції, які є інструментом виконання покладених на останнього обов»язків.

Ці права передбачають представлення директором заводу у всіх установах та організаціях з питань його діяльності; участь у розгляді планів виробничо-господарської діяльності заводу; контроль за діяльністю керівників структурних підрозділів та служб заводу; преміювання працівників та надання їм основні, додаткові відпустки та відпустки без збереження заробітної плати; видання наказів про тимчасове заміщення відсутніх працівників та ін. / а.с. 31-40 т. 1 /

Саме із такою посадовою інструкцією позивач був ознайомлений 29.03.2011 року при призначенні на посаду, а тому саме такі обов»язки він мав виконувати щодня на виконання укладеного трудового договору. / а.с. 40 т. 1 оборот/

Окрім того, судом із пояснень позивача, третьої особи, дослідженої карти умов праці / а.с. 133 т. 1/ було встановлено, що робоче місце позивача знаходилося за адресою вул. Залізнична, 13 в м. Жовті Води Дніпропетровської області, на території ГМЗ, в адміністративній будівлі №1 на другому поверсі. Робоче місце позивача було атестоване та знаходилося у шкідливих умовах праці, даючи право на пенсіонування за списком №2.

Ці обставини не спростовувалися в судовому засіданні і представниками відповідача.

Судом із пояснень позовної сторони, третьої особи, дослідженої копії акту від 01.11.2013 року про недопущення ОСОБА_1 на територію ГМЗ / а.с. 49 т. 1/ безспірно встановлено, що на виконання наказу №7006/к від 30.10.2013 року у перший день виходу позивача на роботу із лікарняного він не був допущений на територію заводу, а відтак і на своє робоче місце.

При цьому в акті зазначено, що начальник юридичного відділу та заступник генерального директора, які прибули на прохідну ГМЗ, повідомили, що ОСОБА_1 на територію заводу допущений не буде, оскільки мається документ, який обмежує його трудову діяльність та із яким він буде ознайомлений у понеділок генеральним директором комбінату.

Втім, як пояснив позивач, у цей же день він був ознайомлений із змістом такого документу, це була копія наказу №7006/к від 30.10.2013 року. Із оригіналом цього наказу, по твердженню позивача, його не ознайомили і досі.

Згідно наказу №7006/к від 30.10.2013 року робочим місцем позивача з 01.11.2013 року роботодавець визначив кабінет №325 в управлінні ДП СхідГЗК, який знаходиться приблизно за 3 км. від території ГМЗ.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, на новому робочому місці, позивач, у відповідності до наказу, що ним оскаржується, мав займатися опрацюванням обов»язкових вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, які були викладені в акті від 09.08.2013 року та які, зокрема, стосувалися порушень встановленої облікової політики підприємства в частині відсутності первинних бухгалтерських документів під час відпуску у виробництво понаднормових товаро-матеріальних цінностей та енергоресурсів на ГМЗ. У той же час, за твердженням представників відповідача, позивач мав змогу виконувати і функції директора ГМЗ.

Фактично, як пояснив позивач, з 01.11.2013 року він займався тим, що був змушений писати безліч пояснювальних на адресу адміністрації, і жодного виробничого, кадрового або соціального питання, які стосувалися роботи ГМЗ він до звільнення з роботи не прийняв.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що доступу на територію ГМЗ позивач аж до свого звільнення не мав, будь-яких організаційно-розпорядчих функцій по керуванню діяльністю ГМЗ з 01.11.2013 року по 28.11.2013 року не виконував.

Про таку зміну істотних умов праці позивач адміністрацією ДП СХідГЗК заздалегідь не повідомлявся, що суперечить вимогам ст..ст. 32, 33 КЗпП України, які передбачають обов»язкове отримання роботодавцем згоди працівника на будь-яке переведення на іншу роботу, в тому числі, і тимчасове, та забов»язують роботодавця не пізніше ніж за два місяці повідомити працівника про зміну істотних умов праці.

За таких встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов до висновку, що роботодавець не перемістив, а приховав під переміщенням фактичне безпідставне відсторонення позивача від виконання ним його посадових обов»язків директора ГМЗ, що є грубим порушенням вимог ст. 46 КЗпП України, яка чітко регламентує випадки, коли роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, пов»язуючи це із появою на роботі працівника в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп»яніння, відмовою або ухиленням від обов»язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Не визнання представниками відповідача факту незаконного відсторонення позивача від роботи, а відтак і незаконності наказу №7006/к від 30.10.2013 року, судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються не тільки доказами, які приведені вище в рішенні, а й дослідженою судом копією наказу №1778-ос від 30.10.2013 року з якого вбачається, що заступник генерального директора із забезпечення виробництва ДП СхідГЗК ОСОБА_7 з 01.11.2013 року у зв»язку із потребою, що виникла, був переміщений в управління ГМЗ ДП СхідГЗК з наданням права підпису наказів з виробничої діяльності та кадрових питань ГМЗ, а також прийняття усіх рішень з питань фінансово-господарської діяльності ГМЗ із визначенням робочого місця в кабінеті директора ГМЗ в управлінні ГМЗ ДП СхідГЗК. / а.с. т. 2 /

Тобто твердження представників відповідача про те, що позивач продовжував виконувати обов»язки директора ГМЗ не відповідають дійсності, оскільки після відсторонення позивача від цієї посади його обов»язки були покладені і фактично виконувалися іншим працівником.

Далі. Як вже зазначалося у рішенні, у відповідності до ст. 139 КЗпП України працівники забов»язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни статтею 147 КЗпП України до працівника дозволяється застосування догани чи звільнення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При цьому ч. 1, ч. 7 ст. 43КЗпП України закріпили, що розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового працівника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як встановлено судом із дослідженої копії наказу №1944о/с від 28.11.2013 року позивача було звільнено з роботи з 28.11.2013 року за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємства, у зв»язку із застосуванням раніше заходів дисциплінарного стягнення, по п. 3 ст. 40 КЗпП України. / а.с. 64-70 т. 1/

Таке звільнення з роботи адміністрація ДП СхідГЗК пов»язала із тим, що внаслідок неналежного виконання позивачем.п.2.3, 2.4, 2.6, 2.13, 2.15, 2.18 п/п 7 п. 2.29 та п. 2.42 посадової інструкції «Директора ГМЗ ДП СхідГЗК», що виявилося у незабезпеченні організації бухгалтерського обліку у підрозділі; незабезпеченні виконання організаційно-розпорядчих документів, які стосуються облікової політики та організації бухгалтерського обліку на підприємстві; незабезпеченні організації роботи з розробки норм витрат і запасів сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів на виробничі потреби; відсутності контролю за раціональним використанням матеріальних, енергетичних, фінансових ресурсів у структурних підрозділах заводу; недотриманні порядку списання товаро-матеріальних цінностей та енергоресурсів у виробництво при виготовленні основної продукції на ГМЗ у період з 2011 року по 30.04.2013 року; у допущенні необґрунтованої перевитрати матеріальних, енергетичних, грошових ресурсів у зазначений період часу відбулося понаднормове списання основних, допоміжних матеріалів, реагентів та енерговитрат, що призвело до збитків підприємству на загальну суму 22 139 605 грн. 33 коп.

Врахувавши (дослівно, як в наказі) неодноразове допущення директором ГМЗ ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, керуючись ст..ст. 139, 147-149 КЗпП України позивача було звільнено з роботи.

На думку суду, видаючи наказ №1944 о/с від 28.11.2013 року та звільняючи позивача з роботи по п. 3 ст. 40 КЗпП України, адміністрація ДП СхідГЗК діяла всупереч вимогам ст. 43 КЗпП України, а тому виданий нею наказ є незаконним.

Як вже зазначалося у судовому рішенні, розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктом 3 ст. 40 може бути проведено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Атомпрофспілки.

Перед видачею наказу про звільнення позивача з роботи, відповідач 04.11.2013 року звернувся у профспілковий комітет первинної профспілкової організації ДП СхідГЗК з проханням дати згоду на звільнення ОСОБА_1 згідно із п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Про це свідчить копія подання адміністрації, яка досліджена судом. /а.с. 75-78 т. 2/

Як вбачається із постанови №29-2 від 26.11.2013 року профспілковий комітет ППО ДП СхідГЗК /а.с. 62 т. 1/ згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи роботодавцю не дав.

Обгрунтовуючи законність звільнення позивача без згоди профспілкового комітету, представники відповідача в судовому засіданні посилалися на те, що оскільки рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 було не обґрунтованим, адміністрація звільнила останнього без такої згоди.

Аналізуючи питання, чи дійсно під час звільнення позивача з роботи відповідач мав право застосувати приписи ч. 7 ст. 43 КЗпП України та провести звільнення ОСОБА_1 без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд приходить до негативного висновку.

Як вбачається із постанови №29-2 від 26.11.2013 року, відмовляючи роботодавцю у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, виборний орган первинної профспілкової організації повно, із посиланням на норми трудового законодавства, обґрунтував свою відмову, вмотивуваши її пропуском роботодавцем строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, розглядаючи трудовий спір, суд переконався, що виборний орган первинної профспілкової організації виконав вимогу закону, щодо правового обґрунтування своєї відмови і зробив це.

Адміністрація же ДП СхідГЗК, ігноруючи таку відмову, не погоджуючись із нею та видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи фактично вдалася до оцінки винесеного профспілковим комітетом рішення, чого закон не допускає.

За обставин, коли позивач не міг бути звільнений з роботи без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, а відповідач отримавши відмову останнього на звільнення позивача, звільнив його з роботи, на переконання суду, таке звільнення не є законним, грубо порушує трудові права позивача, а тому він має бути поновлений на попередній роботі.

Попри те, що один лише факт звільнення позивача з роботи в супереч вимогам ч. 1 ст. 43 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі суд також вважає за необхідне зазначити в судовому рішенні і інші підстави незаконності наказу про звільнення позивача.

Так, звільнення з роботи працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України допускається, в тому числі, у разі, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Суд констатує, що наказ № 1944о/с від 28.11.2013 року, окрім загального посилання на неодноразове допущення директором ГМЗ ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не містить у собі чітке зазначення дисциплінарних проступків, з якими відповідач пов»язав систему невиконання позивачем своїх трудових обов»язків.

Так, в своїх поясненнях представники відповідача посилалися на те, що перед звільненням позивач п»ять разів притягався до дисциплінарної відповідальності.

Представники посилалися на наказ №844-к від 14.02.2013, наказ №4639-к від 30.07.2013 року, наказ №7080-к від 04.11.2013 року, наказ №7081-к від 04.11.2013 року та наказ №7086-к від 04.11.2013.

У той же час в судовому засіданні було встановлено, що наказ№4639-к від 30.07.2013 року рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19.08.2014 року був визнаний незаконним. / а.с. т. 2/

Із пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що і накази №7081-к від 04.11.2013 року та №7086-к від 04.11.2013 року також в судовому порядку були визнані незаконними.

Таким чином, не зазначення відповідачем в наказі про звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України конкретних випадків його попереднього притягнення до дисциплінарної відповідальності з яким він пов»язав систему допущених порушень, призводить до унеможливлення перевірки судом наявності такої системи, оскільки частина наказів про накладання дисциплінарних стягнень на позивача визнана незаконною.

Таким чином, із викладених обставин, суд доходить висновку, що за цілою сукупністю порушень, позивач спочатку був незаконно відсторонений, а потім незаконно звільнений з роботи, а тому накази, якими це було зроблено мають бути визнанні незаконними, а він підлягає поновленню на своїй посаді з 29.11.2013 року.

Детально досліджував та перевіряв суд і доводи представників відповідача в частині аргументів щодо законності накладання на позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, з огляду на допущенні ним порушення єдиної облікової політики, встановленої на ДП СХідГЗК, в частині контролю та забезпечення вірного оформлення первинних бухгалтерських документів, якими є лімітно-заборні картки, під час понаднормового відпуску та списанню на виробництво товаро-матеріальних цінностей, втім, з огляду на те, що поновлення на роботі позивача суд пов»язав із іншим порушенням, якого роботодавець припустився, і яке є безумовною підставою для поновлення на роботі, суд вважає за можливе не аналізувати наявність або відсутність у діях позивача неналежного виконання ним покладених в цій частині обов»язків.

У той же час, вимоги позивача про скасування наказів №7006-к від 30.10.2013 року та №1944о/с від 28.11.2013 року задоволенню не підлягають оскільки ч. 2 ст. 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільного права, а визнання згаданих наказів незаконними повною мірою відновлює порушені трудові права позивача.

Ділі. Частина 2 ст. 235 КЗпП України встановила, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні установлено, що позивач перебув у вимушеному прогулі з 29.11.2013 року по 13.11.2014 року включно, тобто 241 робочій день.

Згідно довідки ДП СхідГЗК / а.с. т. 2/ середньоденний заробіток позивача на час звільнення складав 583 грн. 22 коп.

Тому з відповідача на користь позивача в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути 241 роб. день х 583, 22 = 140 556 грн. 02 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 1 405 грн. 56 коп. - по вимогам майнового характеру, 243 грн. 60 коп. - по вимогам немайнового характеру, а загалом 1 649 грн. 16 коп.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 17 ЦК України, ст.ст.21, 29, 32, 33, п.3 ст. 40, ч.1, ч. 2 ст. 43, 139, 147 КЗпП України, на підставі ст.ст 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" із третьою особою первинною профспілковою організацією державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" Східної об"єднаної організації профспілки Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконними накази №7006/к від 30.10.2013 та № 1944 о/с від 28.11.2013 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора гідрометалургійного заводу державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат з 29.11.2013 року.

Стягнути з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", ідентифікаційний код 14309787, юридична адреса якого Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, будинок 2 на користь ОСОБА_1 140 556 грн. 02 коп. - в рахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", ідентифікаційний код 14309787, юридична адреса якого Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, будинок 2 на користь держави 1 649 грн. 16 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору за розгляд справи у суді.

У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити - у зв"язку з їх безпідставністю.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання, останнє - в розмірі середньомісячного заробітку ОСОБА_1 - 12 246 грн. 76 коп.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів апеляційної скарги

Суддя Жовтоводського

міського суду підпис Т.В. Завізіон

рішення не набуло чинності

секретар с/засідань М.А. Лоцман

голова Жовтоводського міського суду Т.В. Завізіон