Постанова № 41616958, 28.11.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2674/14-п Провадження №33/773/266/14 Суддя в 1 інстанції: Войтюк Л.М. Категорія ч. 2 ст. 130 КУпАПДоповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2014 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н.,

з участю скаржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 27 жовтня 2014 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, зареєстрований в АДРЕСА_2, проживає АДРЕСА_1, працюючий аудитором «Крафт Фруз», РНОКПП - НОМЕР_1,-

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 36 грн. 54 коп. судового збору.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що будучи 14 липня 2014 року звільненим від адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння на підставі ст.22 КУпАП, повторно, 06 жовтня 2014 року о 07-00 годині в м. Любомль керував автомобілем «Фольксваген Пасат», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу працівників міліції пройти в установленому законом порядку в медичному закладі огляд на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-яких порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_2 в поданій апеляції зазначає, що в протоколі не вказано свідків, які би підтвердили факт вчинення ним правопорушення, а тому висновок інспектора Яшнюка А.І., про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є суб'єктивним. Тому підстав проведення огляду для визначення стану сп'яніння у працівників міліції не було, а тому він правомірно відмовився від його проходження. З наведених підстав вважає, що протокол про адміністративне правопорушення є не належним доказом.

Та обставина, що 06 жовтня 2014 року він в стані алкогольного сп'яніння не перебував стверджується висновком та актом № 296 лікаря ОСОБА_3, яких суд безпідставно не взяв до уваги. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Заслухавши скаржника, який апеляційну скаргу підтримав, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції розгляд справи провів у відповідності до вимог ст. 245 КУпАП, а саме: допитав у судовому засіданні правопорушника ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, дослідив наявні у справі письмові докази і на підставі цих доказів прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складання, посада, прізвище і по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складанні щодо ОСОБА_2 протоколу зазначених вимог закону інспектором ОРД ВДАІ ОСОБА_5 було дотримано.

Зокрема, в протоколі сформульовано суть інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення, а також вказані всі інші, передбачені у ст. 256 КУпАП дані. Очевидців та свідків даного правопорушення встановлено не було, а тому їх і не було зазначено у протоколі.

ОСОБА_2 в суді першої інстанції та у поданій апеляції не заперечує факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення правопорушення, а також від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, куди він був доставлений працівниками ДАІ.

Крім пояснень самого ОСОБА_2 відмова останнього від проходження такого огляду стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06 жовтня 2014 року серія АП1 № 748144, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також приєднаним до справи висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2, відповідно до якого останній 06.10.2014 року о 07 год. 20 хв. працівниками ДАІ був доставлений до територіального медичного об'єднання Любомльського і Шацького районів для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння від проходження якого відмовився. (а.с.2).

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції.

Частина 2 ст. 130 цього Кодексу передбачає відповідальність за повторне, протягом року вчинення будь-якого порушення, передбаченого частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 07 серпня 2014 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і протягом року знову вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_2, що 06.10.2014 року він керував транспортним засобом у тверезому стані до уваги не приймаються, оскільки йому керування транспортними засоби у стані алкогольного сп'яніння не інкримінувалось і до адміністративної відповідальності за це він не притягувався.

Відповідно до п. 1.2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 вересня 2009 року № 400/666 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Однією з ознак алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з ротової порожнини.

Саме за такою ознакою працівник ВДАІ встановив у ОСОБА_2 стан алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим і запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився як на місці події так і у лікувальному закладі.

За таких обставин вважаю, що інспектор ВДАІ ОСОБА_5 діяв у відповідності до вимог зазначеного вище Наказу і у нього були всі підстави для огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння. Тому посилання останнього у апеляції на упередженість та незаконність дій інспектора Яшнюка А.І. ніякими доказами у справі не підтверджується.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги наданий ОСОБА_2 акт № 296 від 06.10.2014 року оскільки останньому керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння не інкримінувалось.

При обранні адміністративного стягнення суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33-35 КУпАП врахував характер правопорушення, яке є умисним, дані про особу винного, який притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Виходячи з вищенаведеного вважаю, що постанова Любомльського районного суду щодо ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, з наведених в апеляції обставин, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 17 серпня 2014 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.Н. Оксентюк