Постанова № 41609224, 27.11.2014, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/2134/14-а

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Артюшенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Білопільської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ державного земельного агентства у Білопільському районі, Відділ містобудування та архітектури Білопільської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро», про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Білопільської міської ради з позовом, в якому вказують, що 29 вересня 2014 року їм було надане рішення Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 18 вересня 2013 року, яким їхньому сусіду ОСОБА_4, згідно з письмовою згодою співвласників будинку ОСОБА_1 і ОСОБА_5, надано дозвіл на перепланування в квартирі АДРЕСА_1, з розширенням за рахунок прибудови. Вказане рішення їм раніше не надсилалося і про його прийняття не повідомлялось, вони дізналися про нього лише в процесі іншого судового спору про усунення перешкод у користуванні територією загального двору шляхом знесення самочинних будівель та споруд прибудованих до будинку. Зазначають, що відповідачем під час підготовки матеріалів для прийняття вказаного рішення не було з'ясовано чи всі мешканці й співвласники будинку надали ОСОБА_4 згоду на перепланування, зокрема, ОСОБА_2, який є співвласником квартири №2 у зазначеному будинку, згоди на перепланування у квартирі ОСОБА_4 не надавав, а також не було з'ясовано чи погоджено зі співвласниками будинку розміри і місце розташування прибудови з урахуванням їхніх інтересів, у зв'язку з чим рішення прийняте всупереч вимогам чинного законодавства з грубим порушенням прав співвласників будинку.

Посилаючись на викладене, просять поновити строк звернення до суду, визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 18 вересня 2013 року №138.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представники відповідача Білопільської міської ради - Геренко Т.О., Вакуленко О.М. просили відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому пояснили, що міська рада не зобов'язана надавати та ознайомлювати позивачів з оскаржуваним рішенням та визнали, що про це рішення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дізналися лише у вересні 2014 року.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує (а. с. 86).

Начальник Відділу містобудування та архітектури Білопільської районної державної адміністрації також заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представники Комунального підприємства «Білопільске районне архітектурно-планувальне бюро», Відділу державного земельного агентства у Білопільському районі у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 82, 84). Начальник Держземагенства подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 85).

Заслухавши позивачку, представників сторін і третіх осіб, дослідивши матеріали адміністративної та інвентарної справ, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено, що у АДРЕСА_1 розташований будинок, який складається з трьох окремих житлових квартир.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 34%, а ОСОБА_2, ОСОБА_10 по 33% квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5). Двадцять років тому останній помер.

Квартира №1 у вказаному вище будинку на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 1992 року належить ОСОБА_5, а квартира №3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2000 року належить ОСОБА_4

Квартира позивачки знаходиться посередині будинку, а квартири третіх осіб - по боках.

Рішенням Виконавчого комітету Білопільської міської Ради народних депутатів від 29 грудня 1993 року №219, оригінал якого знаходиться в інвентарній справі, задоволено прохання мешканців будинку АДРЕСА_1, про перерозподіл землі та закріплено за цим будинком і надано в постійне користування земельну ділянку згідно з площами займаних квартир у житловому будинку з виділенням дворової території загального користування.

У судовому засіданні сторони визнали, що назву вулиці було змінено з Петровського на Олександра Олеся.

15 серпня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 надали письмову згоду на те, щоб їхній сусід ОСОБА_4 добудував до своєї квартири додаткове житлове приміщення (а. с. 9).

Як вбачається з витягу з рішення Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 18 вересня 2013 року №138 ОСОБА_4 надано дозвіл на перепланування в квартирі АДРЕСА_3, з розширенням за рахунок прибудови, згідно з письмової згоди співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_5 (а. с. 6).

У судовому засіданні представники відповідача визнали, що про вказане вище рішення позивачі дізналися лише у вересні 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що про оскаржуване рішення позивачі дізналися лише у вересні 2014 року, строк звернення до суду обчислюється із зазначеної дати, а тому він пропущений не був.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що про оскаржуване рішення ОСОБА_1 дізналася особисто від ОСОБА_9 ще в середині квітня 2014 року, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України останнім суду надано не було. Фотографії на а. с. 87-89, надані ОСОБА_9 на підтвердження зазначеного факту, зазначеної інформації також не містять. Крім цього, на вказаних фотографіях зазначена дата 29 квітня 2014 року, а позивачі звернулися до суду 14 жовтня 2014 року, тобто в строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України. Крім того, у судовому засіданні 10 листопада 2014 року ОСОБА_9 визнав, що з вказаним рішенням ОСОБА_2 він не знайомив.

Відповідно до ст. 100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно з п.п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

У відповідності з абз. 4 п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності з ч. ч. 4, 5 ст. 3, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій» рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

Забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

З огляду на норми вказаної статті будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами.

Як вбачається з листа Білопільської міської ради від 17 листопада 2014 року правил забудови м. Білопілля немає (а. с. 72).

З огляду на викладене, оскільки переплануванню підлягає квартира АДРЕСА_1, то це питання повинно було вирішуватися за згодою інших власників квартир цього будинку, які на рівні з ОСОБА_4 користуються дворовою територією загального користування.

Враховуючи викладене вище, те, що ОСОБА_1 надавала згоду на добудову до квартири ОСОБА_4, у задоволенні її позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір і витрати на правову допомогу (а. с. 19, 90). З квитанцій до прибуткового касового ордеру вбачається, що зазначені витрати були понесені особисто ОСОБА_1 Враховуючи, що в задоволенні її позовних вимог було відмовлено, з огляду на положення ст. 94 КАС України судові витрати компенсації не підлягають.

Оскільки до ОСОБА_2 ОСОБА_4 взагалі не звертався з приводу того, щоб останній надав йому дозвіл на добудову до його квартири за рахунок двору загального користування, що представник останнього ОСОБА_9 визнав у судовому засіданні, відповідач не мав правової підстави для прийняття оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки оскаржуваним рішенням вирішувалися поряд із зазначеним й інші питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.

Згідно з ч. ч. 2, 6 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Всупереч вказаній вище нормі Закону представники відповідача не надали суду доказів, що вони діяли відповідно до чинного законодавства та в межах наданих ним повноважень.

У зв'язку з викладеним, позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 18 вересня 2013 року №138 у частині надання дозволу на перепланування в квартирі ОСОБА_4

Доводи представників ОСОБА_9 та Вакуленка О.М. про те, що у ОСОБА_2 не потрібно було отримувати згоду на добудову до квартири, оскільки він є інвалідом ІІ групи, є безпідставними. Доказів того, що останнього в установленому законом порядку було визнано недієздатним суду надано не було.

Посилання представника відповідача Вакуленка О.М. на те, що ОСОБА_4 взагалі не потрібно було отримувати дозвіл на добудову до його квартири, суперечать ч. 3 ст. 42 ЗК України та рішенню Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року №219.

На підставі викладеного, керуючись ст. 159-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білопільської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Відділ державного земельного агентства у Білопільському районі, Відділ містобудування та архітектури Білопільської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Білопільське районне архітектурно-планувальне бюро», про визнання незаконним та скасування рішення відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Білопільської міської ради від 18 вересня 2013 року №138 у частині надання дозволу на перепланування в квартирі АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок прибудови ОСОБА_4.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: