Рішення № 41608198, 13.11.2014, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/952/14-ц

Провадження № 2/499/488/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" листопада 2014 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Моторко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, Держземагенства в Іванівському районі Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» Одеське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів про скасування державного акту та кадастрового номеру на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно звернувся до публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, Держземагенства в Іванівському районі Одеської області щодо скасування державного акту та кадастрового номеру на земельну ділянку розміром 0.25 га, яка знаходиться під 1/2 домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1.

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі вважаючи, що має право на отримання земельної ділянки.

Представник публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» Одеське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів позовні вимоги не визнав, надав письмове заперечення, й зазначив, що прийняття рішення Іванівською районною Радою народних депутатів та видача 18 червня 1998 року Державного акту на право постійного користування землею відбулись без порушення вимог законодавства.

Представник Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області в судове засідання не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив направив до суду заяву в якій пояснив, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просив справу слухати у його відсутність.

Представник Держземагенства в Іванівському районі Одеської області заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що часткове скасування Державного акту є неможливим.

Сторонам в ухвалі від 06 серпня 2014 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів (а.с.47-48).

Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами.

З копії державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №004764 вбачається, що на підставі рішення Іванівської районної ради народних депутатів від 29 січня 1998 року №133-ХХІІ дочірньому підприємству «Прикарпаттрансгаз» в Іванівському районі Одеської області було виділено в постійне користування 270 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (далі - державний акт, а.с.121-122).

Відповідно до плану зовнішніх меж на території Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області за дочірнім підприємством «Прикарпаттрансгаз» рахується земельна ділянка площею 1,00 га на якій розташовані будинок оператора, ГРС. (а.с.123-124).

Рішенням Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області 09 вересня 2005 року № 170 - ІУ житловий будинок АДРЕСА_1 прийнятий на баланс Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області ( далі - будинок, а.с.16).

Рішенням виконкому Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області від 18 липня 2007 року №28 ОСОБА_1 та членам його сім'ї надано дозвіл на пільгову приватизацію квартири АДРЕСА_1 з подальшою видачею свідоцтва на право власності та реєстрації свідоцтва в Іванівському БТІ (далі - квартира а.с.17).

18 липня 2007 року Калинівською сільською радою Іванівського району Одеської області винесено рішення яким було вирішено оформити право власності за ОСОБА_1 на господарські будівлі по АДРЕСА_1 з подальшою видачею свідоцтва на право власності та реєстрації свідоцтва в Іванівському БТІ (а.с.18).

З свідоцтва про право на житло від 14 жовтня 2007 року вбачається, що квартира належить позивачу та членам його сім'ї на праві спільної часткової власності (а.с.31).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року №530 Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (а.с.142-143).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 грудня 2012 року №1074 було погоджене створення Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», внаслідок реорганізації Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (а.с.145).

02 квітня 2014 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства в Іванівському районі було прийняте рішення № РВ-5100063392014 яким позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с.38).

06 травня 2014 року Одеським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів позивачу направлено повідомлення щодо відмови у вилучення із постійного користування ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» земельної ділянки площею 0,34 га, що розташована в Іванівському районі Одеської області (а.с.41).

З листа відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області від 03 червня 2014 року вбачається, що дочірнє підприємство «Прикарпаттрансгаз», яке реорганізоване у ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», отримало державний акт на право постійного користування землею зареєстрованого 18 червня 1998 року (а.с.42).

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За частинами 1, 2 ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З ч.1 ст.3 ЗК України 1990 року (далі - ЗК 1990 року, тут і далі посилання на норми у редакції, яка була чинною на момент видачі державного акту та виникнення спірних правовідносин) вбачається, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до ч.1, 7 ст.17 ЗК 1990 року передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З норми ч.1 ст.23 ЗК 1990 року вбачається, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ч.1 ст.29 ЗК 1990 року припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

З ч.1, 2 ст.69 ЗК 1990 року вбачається, що землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.

З ч.1, 2 ст.65 ЗК України (далі - ЗК, тут і далі посилання на норми у редакції, яка була чинною на момент набуття права власності позивачем на квартиру та виникнення спірних правовідносин) вбачається, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно ч.1 ст.73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

З ч. 2 ст.120 ЗК України вбачається, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

За ч. 5 ст. 116 ЗК (тут і далі посилання на норми ЗК у чинній редакції) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.1, 2 ст. 120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З п. «е» ч.1 ст.141 ЗК вбачається, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЗК земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Застосовуючи зазначенні в рішенні нормативно-правові акти, беручи до уваги пояснення сторін, письмові докази, відмовляючи у позові суд виходить з таких мотивів.

Виходячи з системного аналізу наведених в рішенні норм ЦК, ЗК, суд констатує, що до особи, яка набула право власності на квартиру, на якій розміщений багатоквартирний будинок, право власності або право користування на земельну ділянку не переходить, тому припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача не може відбутись. Закон не передбачає можливість часткового припинення права користування земельною ділянкою. Вилучення земельних ділянок може бути проведене за згодою землекористувачів.

Суд зауважує, що позивач не набув право власності на будинок, а лише на квартиру в цьому будинку, тому право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщений будинок не може перейти до позивача й бути припиненим у відповідача.

Судом не встановлено фактичних даних порушення порядку при прийняті рішень щодо видачі державного акту та подальшої його державної реєстрації.

Крім того, слід зауважити, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

За таких обставин вирішення питання про скасування виданого державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, яке позивачем не оскаржено.

Аналогічний правовий висновок з питання правомірність видачі державного акта зробив Верховний суд України в постановах від 23 жовтня 2013 року по справі № 6-92цс 13, від 25 червня 2014 року по справі № 6-67цс14.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд зазначає, що за ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів та в межах заявлених ними вимог (стаття 31 ЦПК України).

З ч.1 ст.58 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Таким чином, виходячи з наведених матеріальних та процесуальних норм, аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі в сукупності суд не знайшов підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10, 58, 60, 131, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, Держземагенства в Іванівському районі Одеської області про скасування державного акту та кадастрового номеру на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

СуддяО. О. Кравчук