Рішення № 41608051, 27.11.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 1424/1592/2012

Провадження № 2/486/874/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Падалка В. О.

при секретарі - Асєєвій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 року Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.10.2008 року у м. Олександрія Кіровоградської області на автодорозі «М 04 Знамянка-Луганськ-Ізварено» з вини ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Пежо-207», державний номер НОМЕР_1, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ОСОБА_4 автомобіль «Форд Фієста», державний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» ОСОБА_4

20.10.2007 року із Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_4 внаслідок пошкодження його автомобіля, складає 1970 грн., які Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» виплатило. Згідно договору відступлення права вимоги, укладеного 23.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Публічним акціонерним товариством «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», останнє набуло право вимоги щодо стягнення сплаченої суми страхового відшкодування. Позивач просив позов задовольнити і стягнути солідарно з відповідачів шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 1 970 грн., в порядку регресу та витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» в судове засідання не з'явився, згідно повернутого конверта з довідкою Южноукраїнського відділення поштового зв'язку від 13.11.2014 року обмін відправлень в м. Донецьк призупинено.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», який діяв на підставі довіреності від 11.12.2013 року, ОСОБА_5 позов не визнав повністю.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суду пояснив, що позивачем пропущено строк позовної давності тривалістю у три роки. Крім того, Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» не надало висновок автотоварознавчого дослідження для обґрунтування розміру позовних вимог та встановлення вартості проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, а отже вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Також зазначив, що ЗАТ СК "ВУСО" не може відступити право вимоги до АТ "СГ "ТАС" - ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» на підставі договору уступки права вимог від 23.12.2009 року. На підставі викладеного, просив в задоволені позову відмовити, вирішивши питання про поворот виконання скасованого рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16.10.2013 року.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2008 року о 16 год. 30 хв. на автодорозі «М 04 Знамянка-Луганськ-Ізварено» в м. Олександрія Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Пежо-207», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02.12.2008 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 8 том 1).

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Форд Фієста» державний номерний знак НОМЕР_2, який згідно копії договору добровільного страхування наземного транспорта від 29.10.2007 року застрахований Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (а.с.9-10 том 1).

Як вбачається з рахунку № 1-10 від 06.10.2008 року, складеного приватним підприємцем ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Форд Фієста», державний номер НОМЕР_2 становить 1 970 грн. (а.с. 15 том 1), яку Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» відповідно до умов вищезазначеного договору, приватному підприємцю сплатило, що підтверджується копією платіжного доручення №1029 від 27.01.2009 року (а.с.17 том 1).

23.12.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Публічним акціонерним товариством «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» відступила позивачу своє право вимоги за договорами добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки (а.с.27 том 1).

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В ст. 27 Закону України «Про страхування» вказано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 ЦК України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», до обов'язків страховика належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

В статті 9 вищезазначеного закону зазначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинним на час виплати Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» страхової виплати, податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги. Таким чином, підстави для виникнення податкових зобов'язань з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу можуть виникнути лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

Відповідно до відповіді на запит суду, наданої Южноукраїнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 26.11.2014 року № 1635/9/14-09-18-41 інформація про фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 відсутня в базі зареєстрованих платників ПДВ (а.с. 29 том 2), тобто він не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, вимога Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, відповідає вимогам закону та такою, що підлягає задоволенню і стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», проте позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як передбачено ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про застосування строку позовної давності від 28.02.2012 року, яка надійшла на адресу суду 02.03.2012 року (а.с.48 том 1), останній просив застосувати позовну давність.

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресивними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», вказано, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди, тобто з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

В нашому випадку - з моменту виплати Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу, що належить ОСОБА_4 в сумі 1970 гривень, за платіжним дорученням № 1029 від 27.01.2009 р. (а.с.17 том 1).

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає підставним застосування в межах даного спору строку позовної давності, про яку заявлено стороною у спорі, оскільки право позивача на захист свого цивільного права, стягнення з відповідача в порядку регресу витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, відраховується з 27.01.2009 року та відповідно у позивача виникає право протягом трьох років у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Перебіг позовної давності за вимогами позивача скінчився 27.01.2012 року. Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування лише 31.01.2012 року, тобто пропустив загальний строк позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмови в позові.

Крім того, згідно ч.2 ст. 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» безпідставно стягнене за скасованим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16.10.2013 року, а саме: 1460 гривень, сплачені 25.12.2013 року та 158 гривень 80 копійок, сплачених 24.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - відмовити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» безпідставно стягнене за скасованим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16.10.2013 року, а саме: 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) гривень у порядку регресу, сплачені 25.12.2013 року за платіжним дорученням № 124957 та 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок судових витрат, сплачених 24.12.2013 року за платіжним дорученням № 124556.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Южноукраїнського

міського суду В. О. Падалка