Постанова № 41606852, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 808/9524/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування вимог про сплату недоїмки,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - Відповідач), в якому просив винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача №Ф-2434У від 20.05.2013 року про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 5936,45 грн. з яких, сума боргу складає 5766,45 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року повністю та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов позивача у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», звільняється від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком.

В письмових запереченнях Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя просило відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною осою-підприємцем зареєстрована 03 листопада 2005 року, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1.

Позивач є пенсіонером за віком з 22 лютого 2005 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 22 лютого 2005 року, та отримує пенсію за вислугу років, знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжі.

У зв'язку з не сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжі було винесено вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 5936,45 грн.

У зв'язку з несплатою позивачем вказаної вимоги, відповідач звернув її до примусового виконання, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2013 року.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся із позовом до суду з вимогою скасувати та визнати неправомірною вимогу відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя №Ф-2434/У зі сплати єдиного внеску та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5936грн. 45 коп. є обґрунтованою, оскільки, позивачу призначена пенсія за вислугу років, а не за віком, тому положення визначені ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача не розповсюджуються.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, жодних доказів добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в матеріалах справи не міститься.

Як вбачається з матеріалів справи Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, за вислугою років.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання ( у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Так, 06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 № 3609-VІ, згідно якого було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно ч. 4 ст. 4 даного Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, позиція суду першої інстанції на те, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки вона не досягла 60-річного віку є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином суд дійшов помилкового висновку, що вимога Відповідача від 20.05.2013 року № Ф-2434/У відповідає вимогам закону, при цьому доводи апеляційної скарги спростовують такий висновок суду.

Правова оцінка обставин у справі дана не вірно, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати, позовні вимоги позивача задовольнити та скасувати вимогу відповідача.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року - скасувати та винести нову.

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про сплату недоїмки від 20.05.2013 р. № Ф-2434У по сплаті єдиного внеску фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в сумі 5936 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 45 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд адміністративного позову в суді першої інстанції в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 25 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова