Ухвала суду № 41606846, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № П/811/546/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Велта» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ «Велта» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000892200 від 28 листопада 2013 року, №0002302210 від 19 серпня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається не безпідставність висновків податкового органу викладених в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом мали реальний характер. Правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з контрагентами зазначеними в акті перевірки підтверджується податковими накладними та іншими належним чином оформленими первинним документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Маловисківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Велта» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Велта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня по 31 грудня 2012 року .

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 05 серпня 2013 року №32/22-10ю/30912734, яким встановлено порушення позивачем: пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02.12.2010 року в частині завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 135917,00 грн.; підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартали 2012 року на суму 364 360,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112210 від 19 серпня 2013 року, яким ТОВ ВКФ «Велта» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 135917,00 грн. За основним платежем та 67959,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ;

- №0000892200 від 28 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 455 450,00 грн. (за основним платежем - 364 360,00 грн.; та штрафними (фінансовими) санкціями - 91090,00 грн.) (Т.2,а.с.68).

Перевіркою зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентом ТОВ «Технопорт-груп», внаслідок не віднесення вказаним суб'єктом податкової накладної №8 від 07 квітня 2011 року до податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року

Так 15 грудня 2010 року між ТОВ «Технопорт-груп» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Велта» (покупець) укладено договір поставки спеціальної техніки №1012/20-2 предметом якого є поставка позивачеві спеціальної техніки, а саме: автокрану CHANGJIANG LT-1025, новий 2008 року випуску.

ТОВ «Технопорт-груп» у квітні 2011 року виконало постачання обумовленої договором техніки.

Факт купівлі-продажу підтверджується податковою накладною від 07 квітня 2011 року №0000008 та відповідною видатковою накладною, актом прийняття-передачі, відповідним технічним паспортом на загальну суму 815 500,00 грн. (із них ПДВ - 135 916,67 грн.). Розрахунок ТОВ ВКФ «Велта» здійснило у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчить відповідні платіжні доручення, картка рахунку.

Основними видами діяльності ТОВ ВКФ «Велта» за КВЕД є, зокрема, добування руд інших кольорових металів (07.29); добування піску, гравію, глин і коаліну (08.12), надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів (09.90), оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72), неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №4275 від 13 червня 2007 року Державної служби геології та надр України, ТОВ ВКФ «Велта» має право на видобуток ільментових розсипних руд з метою виробництва ільментового концентрату на території Бирзулівського родовища, західна околиця с. Коробниче, Новомиргородський район, Кіровоградська область протягом 20 років.

Крім того, Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Кіровоградській області видано ТОВ ВКФ «Велта» дозвіл №162.13.35 - 13.20.0 щодо виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; зокрема устаткування пов'язане з використанням, зберіганням, транспортуванням шкідливих речовин (паливно-мастильних матеріалів), а саме паливно-роздавальна колонка NOVA 1101-02 одиниці, ємність - 2 одиниці (1 із них 8,5куб.м, 1 - 8,56 куб м.). Термін дії вказаного дозволу з 25 липня 2013 року по 25 липня 2018 року. Також, позивачем надані всі документи на устаткування вказаної паливної колонки (сертифікати відповідності, паспорти та інші) за якими вбачається, що резервуар даної роздавальної колонки може бути використаний як місткість для зберігання різних вогненебезпечних рідин, та рідин, що забруднюють воду, на складах нафтопродуктів, рідких мінеральних добрив, також як складова частина обладнання автозаправочних станцій, котельних, очисних споруд.

У власності ТОВ ВКФ «Велта» перебуває транспортний засіб, а саме: автомобіль марки HYUNDAI HD120 державний номерний знак АЕ5449ЕК, паливозаправник .

04 січня 2012 року між ПП «Будсантех» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Велта» (покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів №04/01/01 предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів); покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його .

За цим договором ПП «Будсантех» у серпні, вересні 2012 року виконало постачання дизельного палива марки EN 590.

Факт постачання товарів за вищезазначеним договором підтверджується податковими накладними та видатковими накладними на загальну суму 2 546 150,40 грн. Розрахунки за отриманий товар ТОВ ВКФ «Велта» здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Факт поставки нафтопродуктів до місцезнаходження позивача посвідчується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та дорожніми листами вантажного автомобіля.

Крім того у акті перевірки зроблено висновком завищення позивачем витрат внаслідок протиправного включення до рядка 06.3 Декларації «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року відсотків за користування банківським кредитом в сумі 28977906,00 грн. Податковий орган вважає, що всупереч приписам підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України позивачем віднесено до витрат фінансові витрати, які натомість мали бути включені до собівартості кваліфікаційних активів.

Підпункт 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України містить застереження, за яким до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2870/2-1 від 18 жовтня 2011 року Банк (Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») зобов'язався надати ТОВ ВКФ «Велта» (позичальник) кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 85 500 000 доларів США, на умовах встановлених цим договором; а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Банк зобов'язався видавати кредит у безготівковій формі на підставі заявок Позичальника шляхом перерахування коштів з позичкових рахунків позичальника №2063435018335/840,2073530118335/840 на поточний рахунок позичальника 2600730146591/840 відкритий у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк» у м. Дніпропетровську. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 17 квітня 2016 року.

Оплата процентів за користування кредитом здійснювалась позивачем єдиними платежами. За перевірений період сума сплачених позивачем відсотків за користування кредитом становила 63905888,38 грн. Натомість сума відсотків за користування кредитом, відображена позивачем у декларації з податку на прибуток, складає 28977906,00 грн.

За перевірений період позивачем не було створено кваліфікаційних активів, а суми процентів, сплачених за користування кредитом на фінансування капітальних вкладень, не відображалися у податковій звітності та не були включені ним до витрат і протилежного податковим органом не доведено.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, ТОВ ВКФ «Велта» цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова