Ухвала суду № 41606843, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 804/1024/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 804/1024/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Секьюрітіз" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Секьюрітіз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000472200 від 27.07.2012 р. та №0000622200 від 11.10.2012 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р. №000062200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Секьюрітіз" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 167213,25грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р. та валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011рр..

За результатами перевірки 11.07.2012р. відповідачем складено акт № 1315/228/32987859.

Під час перевірки були виявлені порушення, зокрема, п.п.7.6.4, п.п.7.6.3, п.п.7.6.2, п.п.7.6.1. п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 153.8 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 981 493,00 грн., а саме: у 4 кварталі 2010 року на суму 1,00 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 2 192 323,00 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 789 169,00 грн..

На підставі акту перевірки, 27.07.2012р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2981493,25 грн., у тому числі за основним платежем 2981493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0,25 грн..

05.10.2012р. рішенням ДПС у Дніпропетровській області №25169/10/10-014, прийнятим за розглядом первинної скарги позивача, скасоване податкове повідомлення- рішення № 0000472200 від 27.07.2012р. в частині визначення позивачу зобов'язань на суму 2814280,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

11.10.2012р., на підставі рішення ДПС у Дніпропетровській області, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 167213,25 грн., у тому числі за основним платежем - 167213,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,25 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р., виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-ІУ (надалі - Закон № 3480), векселя відноситься до боргових цінних паперів. Боргові цінні папери - цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити, в певний термін, грошові кошти, відповідно до зобов'язання.

Цінний папір, в т.ч. вексель, що набувається підприємством за договором купівлі-продажу (міни) і є його предметом, співвідноситься з поняттям фінансові інвестиції в розумінні П(С) БУ 2 "Баланс". Фінансові інвестиції - це активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів і т. п.), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Таким чином, куплений вексель є фінансовою інвестицією, що забезпечує векселедержателеві (інвесторові) вигоду у вигляді отримання грошових коштів від векселедавця (емітента) у зв'язку з погашенням зобов'язань по векселю.

Вексель у момент його випуску виступає як платіжний інструмент, за допомогою якого погашається дебіторська заборгованість.

Згідно П(С)БУ10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.99 р. № 237, облікова суть векселя, отриманого від дебітора, - це дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи і надані послуги, забезпечена векселями. Засобом платежу і, відповідно, дебіторською заборгованістю, забезпеченою векселями, вексель є також при отриманні векселя третьої особи по індосаменту в погашення дебіторської заборгованості за договором від покупця, замовника.

Відповідно до Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. N 2374-ІІІ, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за таким договором і виникають грошові зобов'язання щодо платежу по векселю.

У разі придбання векселя за договором купівлі-продажу, в бухгалтерському обліку покупця він класифікується як фінансова інвестиція. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, для обліку таких активів, як фінансові інвестиції, використовуються рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 35 "Поточні фінансові інвестиції".

При отриманні векселя, як засобу платежу, тобто в погашення дебіторської заборгованості від покупця товарів/робіт/послуг, одержувач класифікує даний вексель як актив - дебіторська заборгованість, забезпечена векселями. Згідно Інструкції № 291 для обліку таких векселів використовують рахунки 34 "Короткострокові векселі отримані" і 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість і інші необоротні активи".

Згідно до п. 135.4 Податкового кодексу України, дохід від операції признається у розмірі договірної (контрактною) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в якій-небудь формі, зокрема при зменшенні зобов'язань.

Відповідно до п. 153.4 Податкового кодексу України, не включаються в: доходи - грошові кошти або майно, привернуті платником податку у зв'язку з розміщенням або подальшим продажем боргових цінних паперів (пп. 153.4.1 ПКУ); витрати - грошові кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням боргових цінних паперів (пп. 153.4.2 ПКУ).

Платник податків веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів. Фінансовий результат повинен визначатися, як арифметична різниця доходів і витрат, оскільки стосовно доходів по цінних паперах вживається слово "отримані", а до витрат - "сплачені".

Доходи визначені, як сума коштів або майна, отримані (нараховані) платником податку від відчуження цінних паперів.

До витрат відноситься сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податків продавцеві (в т.ч. емітенту під час розміщення цінних паперів), як компенсація їх вартості.

Враховуючи зазначені вище норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат у обліку операцій з векселям суми у розмірі вартості таких векселів у періоді їх отримання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було допущено порушень п.п.7.6.4, п.п.7.6.3, п.п.7.6.2, п.п.7.6.1. п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 153.8 ст.153 Податкового кодексу України, на чому наполягав відповідач.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, заявлені позивачем вимоги про скасування такого рішення підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 804/1024/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак