Ухвала суду № 41606775, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № 804/7607/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/7607/13-а за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в П'ятихатському районі Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1754 грн. 20 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та закрити провадження у справі з визначенням її підсудності.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації для набуття правового статусу фізичної особи - підприємця, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с.21-22). Як вбачається зі Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, поданого відповідачем до позивача 30.03.11 за 2010р. та не заперечується відповідачем, останній у 2010р. обрав особливий спосіб оподаткування зі сплатою фіксованого податку (а.с.6-8).

У зв'язку з набранням чинності з 17.07.10 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пп.4 п.8 ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) викладений в такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить: у липні - вересні 2010р.- 294,82 грн.; у жовтні - листопаді 2010р. - 301,12 грн.; у грудні 2010р.- 306,10 грн. Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч.6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за липень - вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року; за жовтень - грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.

За підсумками року зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня, наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.09 № 26-1. За матеріалами справи відповідачем до позивача поданий відповідний Звіт від 30.03.11 за 2010р., за даними якого загальна сума нарахованих ним внесків складає 1 828,80 грн. (а.с.6-7).

У зв'язку із несплатою відповідачем сум страхових внесків у визначених законодавством розмірах, позивачем на адресу Відповідача направлена вимога про сплату боргу від 04.04.11 №Ф-45 (а.с.18). За даними картки особового рахунку відповідача сума недоїмки погашена частково, а сума в розмірі 1 754,20 грн. залишилась не сплаченою.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що законом встановлено право на звернення відповідного органу Пенсійного фонду з вимогою про сплату недоїмки зі страхових внесків до суду. Також, відповідно до абз.1 ч.15 ст.106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що доводи відповідача є помилковими, оскільки як вбачається з вимоги №Ф-45 від 04.04.11, в ній міститься вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків, а не штрафних санкцій чи інших стягнень. Крім того, вказана вимога пенсійного фонду позивачем не оскаржена, а відтак є чинною та підлягає виконанню.

Таким чином, мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/7607/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак