Рішення № 41605945, 25.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа №914/3736/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «Беркут», м.Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

про стягнення 19648грн. 11коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Домінік П.П. - представник (довіреність №5 від 10.10.2014р.);

від відповідача: Куцак В.Л. - представник (довіреність №4042 від 20.08.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Беркут» до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення основного боргу в сумі 13651грн. 38коп., пені у розмірі 3133грн. 49коп., інфляційних втрат в розмірі 2279грн. 78коп. та 3% річних у розмірі 583грн. 46коп.

Ухвалою суду від 21.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.11.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 21.10.2014р., а також враховуючи подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду спору, розгляд справи відкладено на 25.11.2014р.

21.11.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№5538/14) подав заяву №33 від 20.11.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 13651грн. 38коп., пені у розмірі 3642грн. 52коп., інфляційних втрат в розмірі 2662грн. 02коп. та 3% річних у розмірі 645грн. 17коп.

В судовому засіданні 25.11.2014р. прийнято заяву №33 від 20.11.2014р. (вх.№5538/14 від 21.11.2014р.) про збільшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

В судове засідання 25.11.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і в заяві №33 від 20.11.2014р. (вх.№5538/14 від 21.11.2014р.) про збільшення розміру позовних вимог та просить суд позов задоволити.

21.11.2014р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№50571/14) подав заяву №5959 від 20.11.2014р. про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву №5958 від 20.11.2014р. та копію Витягу з ЄДРПОУ.

В судове засідання 25.11.2014р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №5958 від 20.11.2014р. на позовну заяву і просить суд у задоволенні позовних вимог щодо нарахування позивачем пені поза межами 6 місячного строку відмовити. Крім цього, представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№51024/14 від 25.11.2014р.) подав заяву №6023 від 24.11.2014р., в якій зазначив, що станом на 24.11.2014р. сума основного боргу за поставку матеріалів в сумі 13651грн. 38коп. погашена, а відтак просить суд у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 13651грн. 38коп. провадження у справі припинити, в підтвердження сплати додано платіжне доручення №2031 від 20.11.2014р. на загальну суму 79680грн. 07коп. Представник позивача не заперечив проти припинення провадження в частині основного боргу у зв'язку із оплатою.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

19.04.2014р. між Приватним підприємством «Беркут» (продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (покупець) укладено договір №19/04/13 на поставку матеріалів (далі по тексту - договір №19/04/13 від 19.04.2013р.).

Пунктом 1.1. договору №19/04/13 від 19.04.2013р. сторони встановили, що згідно цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (далі - товар) згідно накладної.

Відповідно до п.4.1. договору №19/04/13 від 19.04.2013р. вартість товару, що надається продавцем у відповідності до умов даного договору становить 13651грн. 38коп. (в т.ч. ПДВ).

Згідно із п.5.1. договору №19/04/13 від 19.04.2013р. товар вважається зданим продавцем і прийнятий покупцем по якості - згідно технічних характеристик виробника за відсутності письмових зауважень, щодо його якості з боку покупця по кількості - згідно накладної.

За умовами п.п.3.1., 3.2. договору №19/04/13 від 19.04.2013р. ціна товару, який продавець передає покупцю визначається в узгоджених рахунках, які є невід'ємною частиною цього договору, накладних, що супроводжують товар. Розрахунки за товар здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця на протязі п'яти банківських днів з дня отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №19/04/13 від 19.04.2013р., позивач передав, а відповідач, через гр.Гасюка С.М. на підставі довіреності №56 від 19.04.2013р. прийняв товари на загальну суму 13651грн. 38коп. (з ПДВ), що підтверджується накладною №3 від 19.04.2013р. на суму 13651грн. 38коп. (з ПДВ).

01.10.2014р. між позивачем та відповідачем був складений акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 13651грн. 38коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення, відповідачем було оплачено основний борг в сумі 13651грн. 38коп., що підтверджується платіжним дорученням №2031 від 20.11.2014р. та довідкою №18/1-34/128 від 24.11.2014р. першого відділення ПАТ «АКБ «Львів» та не заперечується позивачем. Відтак, враховуючи дану обставину, а саме оплату відповідачем основного боргу в сумі 13651грн. 38коп., провадження у цій частині підлягає припиненню.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6.2. договору №19/04/13 від 19.04.2013р. сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем терміну оплати вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Так, згідно п.6.2. договору №19/04/13 від 19.04.2013р., позивач за період з 29.04.2013р. по 25.11.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 3642грн. 52коп. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки, вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Тому пеня підлягає перерахунку за 6 місяців із врахуванням строку, встановленого для оплати в п.3.2. договору №19/04/13 від 19.04.2013р., яка розраховується із фактичної суми боргу по накладній №3 від 19.04.2013р., із врахуванням періоду, визначеного позивачем в поданих розрахунках та в перерахунку пеня складає 949грн. 99коп., яка підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення оплати нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 2662грн. 02коп. за період з 01.05.2013р. по 01.11.2014р. та 3% річних в розмірі 645грн. 17коп. за період з 29.04.2013р. по 25.11.2014р. Перевіривши проведені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку інфляційних втрат, відтак в перерахунку фактична сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню, складає 2654грн. 27коп.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення пені у розмірі 953грн. 73коп., інфляційних втрат в розмірі 2654грн. 27коп. та 3% річних у розмірі 645грн. 17коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 13651грн. 38коп. провадження у справі належить припинити, а в решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79018, м.Львів, вул.Шевченка, 3а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 07638027) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79049, м.Львів, вул.Драгана, 30/42, код ЄДРПОУ 23267591) 953грн. 73коп. - пені, 2654грн. 27коп. - інфляційних втрат, 645грн. 17коп. - 3% річних та 1587грн. 86коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині основного боргу в сумі 13651грн. 38коп. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 28.11.2014р.