Рішення № 41605942, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15894/14 24.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун»

про зобов'язання виконати договір та стягнення 103 785, 52 дол. США, що еквівалентно 1 245 757, 11 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Босий В.П.

Представники:

від позивача: Демченко К.М.

від відповідача 1: Поцелов А.О.

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Александреулі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» виконати договір про надання послуг № 54 від 02.11.2009 р. шляхом координації розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» заборгованості за договором 1/05/2013 від 01.05.2013 р. у розмірі 97 716 доларів США, що еквівалентно 1 172 903, 51 грн., а також 4 318, 33 доларів США, що еквівалентно 51 833,73 грн. та 1 751,19 доларів США, що еквівалентно 21 019, 86 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за вищевказаними договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15894/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що договір № 54 від 02.11.2009 р. виконується ним належним чином та у повному обсязі.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» виконати договір про надання послуг № 54 від 02.11.2009 р. шляхом координації розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі» заборгованість у сумі 97 716, 00 доларів США, 4 318, 33 доларів США - пені та 1 751,19 грн. доларів США - 3 % річних.

Виходячи зі змісту вищевказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі», позивачем фактично вказано суму позову заявленої до стягнення без визначення еквіваленту у гривні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11., 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Слід зазначити, що вищевказана заява не є ані збільшенням позовних вимог, ані зміною предмету позову, однак, приймаючи до уваги що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі» не суперечить приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи № 910/15894/14.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. визначено колегіальний склад суду у справі № 910/15894/14 - Пригунова А.Б. (головуючого), Гулевець О.В. та Босий В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 2 на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» укладено договір про надання послуг № 54, за умовами якого відповідач 1 зобов'язався надавати, а позивач - приймати та оплачувати послуги по здійсненню руху та організації роздрібної та оптової торгівлі продукції позивача в категорії товару - алкогольні напої, а також надавати консультації за вищенаведеними питаннями.

Відповідно до п. 1.3. договору № 54 від 02.11.2009 р. послуги позивач здійснює шляхом розміщення продукції на полицях в роздрібних торгових точках, включення продукції в меню барів , ресторанів, кафе, складання звітів та надання їх позивачу, розміщення рекламно інформаційних матеріалів в місцях продажу товарів, проведення моніторингу роздрібних ціна на продукцію позивача та конкурентів.

Договір № 54 від 02.11.2009 р., відповідно до п. 8.1., вступає в дію з 02.11.2009 р. та діє до 31.12.2010 р.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2010 р. до договору № 54 від 02.11.2009 р. термін дії вказаного договору продовжено до 30.12.2015 р.

01.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» укладено контракт № 1/05/2013, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати, а відповідач 2 - прийняти та оплатити виготовлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» продукцію.

Відповідно до п. 2.2. загальна ціна контракту складає 5 000 000, 00 дол. США.

Відповідно до п. 3.4. договору розрахунки з позивачем відповідач 2 здійснює на валютний рахунок позивача з відстрочкою платежу - 90 днів із дня митного очищення в країні відповідача 2.

Згідно з п. 7.1. договору при відвантаження товару зобов'язаний додати до оригіналу накладної рахунок-фактуру (інвойс) із зазначенням номерів та серій акцизних марок, проформу на відповідну партію товару, міжнародну товарно-транспортну накладну, коносамент.

Контракт, відповідно до п. 9.1., вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. позивачем поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» товар на загальну суму 246 565, 20 дол. США, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та інвойсами, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Також наявними у справі копіями SWIFT-повідомленнями підтверджується оплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» товару на суму 148 849, 20 дол. США

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» допущено порушення умов контракту № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 97 716, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому поярку.

Також позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» не виконує зобов'язання щодо координації розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» та не вживає необхідних заходів для організації розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Виходячи з умов контракту № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. відповідач 2 зобов'язаний оплатити отриманий ним товар протягом 90-ти календарних днів з дати його розмитнення в Україні.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги підтвердження наявними у справі доказами факт отримання обумовленого контрактом № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. товару та відсутність у матеріалах справи доказів його повної оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 допущено порушення контрактом № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. в частині розрахунків за поставлений товар, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» заборгованості за контрактом № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. у розмірі 97 716, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 318, 33 доларів США - пені та 1 751,19 грн. доларів США - 3 % річних.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідач 2 здійснював оплату отриманого за контрактом № 1/05/2013 від 01.05.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 24.10.2013 р. (дата виникнення заборгованості за товар) до 04.07.2014 р. (дата визначна позивачем самостійно) з урахуванням часткової оплати товару становить 4 318, 33 дол. США, 3 % річних за вказаний період становить 1 751, 19 дол. США.

Розрахунок позивача перевірено судом та виконано арифметично вірно, заявлені до стягнення позивачем суми не перевищують нараховані судом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 4 318, 33 дол. США - пені та 3 % річних у сумі 1 751, 19 дол. США.

В той же час, відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Пунктом 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

У відповідності до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховного Суду України від 02.07.2014 р. незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з п.п. 1. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Тож, виходячи з вищенаведеного, у судовому порядку підлягає стягненню сума заборгованості за зобов'язанням, вираженим в іноземній валюті, за офіційним курсом Національного банку України саме на дату звернення до суду та обов'язково вказується у резолютивній частині гривневий еквівалент суми, що стягується та у даному випадку становить 97 716 доларів США, що еквівалентно 1 172 903, 51 грн. - сум боргу, а також 4 318, 33 доларів США, що еквівалентно 51 833,73 грн. - пені та 1 751,19 доларів США, що еквівалентно 21 019, 86 грн. - 3 % річних.

Стосовно ж тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі» про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» зобов'язань щодо координації розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» та невжиття необхідних заходів для організації розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі», суд відзначає, що за умовами договору № 54 від 02.11.2009 р. на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» покладено обов'язок розміщення продукції позивача на полицях в роздрібних торгових точках, включення продукції позивача в меню барів, ресторанів, кафе, складання звітів та надання їх позивачу, розміщення рекламно інформаційних матеріалів в місцях продажу товарів, проведення моніторингу роздрібних цінах на продукцію позивача та конкурентів та не передбачено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» здійснювати організацію розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Александреулі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун».

За таких обставин, вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ «Система» визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоніт Стоун» (20000, Черкаська обл., Христинівський район, м. Христинівка, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 37313320), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Александреулі» (Грузія, Амбролаурський район, с. Бугеулі, реєстраційний код 222938070) заборгованість у розмірі 97 716 доларів США, що еквівалентно 1 172 903, 51 (один мільйон, сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот три грн. 51 коп.) грн., 4 318, 33 доларів США, що еквівалентно 51 833, 73 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять три грн. 73 коп.) грн., 1 751, 19 доларів США, що еквівалентно 21 019, 86 (двадцять одна тисяча дев'ятнадцять грн. 86 коп.) грн. - 3 % річних та 24 306, 70 (двадцять чотири тисячі триста шість грн. 70 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.11.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Босий В.П.