Постанова № 41605352, 14.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 15:21 № 826/3676/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Гарника К.Ю., Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна реєстраційна служба України, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна реєстраційна служба України, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

У позовних вимогах позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05 лютого 2014 року №10670767, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України (державного реєстратора прав па нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" право власності на наступне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки позивачем були подані усі необхідні для цього документи, передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим, було порушено законні права та інтереси позивача.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на судові засідання не прибув, у письмових запереченнях на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки, при винесенні оскаржуваного рішення діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не допустив порушень законних прав та інтересів позивача.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечував з підстав, аналогічних викладеним у запереченні відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи-2 заперечень проти позову не подавав.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

10.09.2008 р. між ВАТ "Сведбанк", як банком, та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як позичальником, був укладений Кредитний договір №2634/0908/55-024, (надалі - Кредитний договір №2634/0908/55-024), відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 50000 доларів США, на строк по 10.07.2012 р. включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

Також, 10.09.2008 р. між ВАТ "Сведбанк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, як іпотекодавцями, укладено нотаріально засвідчений Іпотечний договір №2634/0908/55-024-Z-1, (надалі - Іпотечний договір №2634/0908/55-024-Z-1), відповідно до умов якого, цим договором забезпечується належне виконання ОСОБА_2 вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №2634/0908/55-024, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов. На забезпечення виконання зобов'язання іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1, (надалі - Квартира АДРЕСА_1), що належить іпотекодавцям на праві власності.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", як банком, та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як фактором, був укладений Договір факторингу №15, (надалі - Договір факторингу №15), відповідно до умов якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження. Згідно Реєстру заборгованостей боржників №1-Б від 28.11.2012 р. банк відступив фактору право вимоги заборгованості до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу №15, зокрема, щодо ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) по Кредитному договору №2634/0908/55-024.

Також, 28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", як первісним іпотекодержателем, та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як новим іпотекодержателем, був укладений нотаріально засвідчений Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, зареєстрований в реєстрі за №6970, (надалі - Договір про відступлення прав за іпотечними договорами №6970), відповідно до умов якого сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього Договору, з якого вбачається, що новому іпотекодержателю передано, зокрема, права за Іпотечним договором №2634/0908/55-024-Z-1.

28.11.2012 р. між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як клієнтом, та ТОВ "Кредитні ініціативи", як фактором, був укладений Договір факторингу, (надалі - Договір факторингу б/н), відповідно до умов якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження. Згідно Реєстру заборгованостей боржників №1-Б клієнт відступив фактору право вимоги заборгованості до боржників на умовах, передбачених Договором факторингу б/н, зокрема, щодо ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) по Кредитному договору №2634/0908/55-024.

Також, 28.11.2012 р. між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як іпотекодержателем, та ТОВ "Кредитні ініціативи", як новим іпотекодержателем, був укладений нотаріально засвідчений Договір про передачу прав за іпотечним договором, зареєстрований в реєстрі за №2189, (надалі - Договір про передачу прав за іпотечним договором №2189), відповідно до умов якого, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу б/н, укладеного між сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Так, згідно Додатку №1 до Договору про передачу прав за іпотечним договором №2189 іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором №2634/0908/55-024-Z-1.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що 29.01.2014 р. ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до Державної реєстраційної служби України із Заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 5188487) на вище вказану Квартиру АДРЕСА_1.

05.02.2014 р. відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача (реєстраційний номер 5188487) прийнято Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №10670767 (надалі - Рішення про відмову №10670767), оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним, особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам, без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям., іноземним державам, а також територіальним, громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 7 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах, території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Положеннями статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1, 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 7 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Частиною третьою ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно положень ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями ч.1, 2 ст.36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість державної реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, як на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, так і на підставі іпотечного договору, що містить відповідне застереження.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено чіткий перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У оскаржуваному Рішенні про відмову №10670767 відповідачем зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а саме, відповідно до поданих документів неможливо встановити перехід права вимоги на зазначену квартиру від ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", оскільки реєстр заборгованостей боржників від 28.11.2012 р. не містить відомостей про боржників та об'єкти нерухомого майна, право вимоги на які відчужуються, у зв'язку з чим неможливо встановити перехід права вимоги від ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи", разом з тим, відсутній документ про вручення вимоги одному з іпотекодавців.

Суд не погоджується із зазначеним в оскаржуваному Рішенні про відмову №10670767 обґрунтуванням, оскільки, з наданих позивачем суду реєстрів заборгованостей боржників від 28.11.2012 р. до Договору факторингу №15 та Договору факторингу б/н вбачається, що вони містять відомості про боржників, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові боржника, його ідентифікаційний номер, а також номер та дату кредитного договору.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження про відсутність в реєстрах заборгованостей боржників від 28.11.2012 р. відомостей про об'єкти нерухомого майна, право вимоги на які відчужуються, оскільки дані реєстри містять інформацію лише відносно Договору факторингу №15 та Договору факторингу б/н, а не відносно Договору про відступлення прав за іпотечними договорами №6970 та Договору про передачу прав за іпотечним договором №2189.

Також суд звертає увагу, що Договір про відступлення прав за іпотечними договорами №6970 та Договір про передачу прав за іпотечним договором №2189 містять достатньо інформації для визначення яке саме "право вимоги" передається за даними договорами, зокрема, щодо об'єктів нерухомого майна, право вимоги на які відчужуються.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належних доказів в обґрунтування неможливості встановлення переходу права вимоги від ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ТОВ "Кредитні ініціативи".

Відповідно до підпункту 2 абзацу 1 пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703, (надалі - Порядок №703), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає, зокрема, документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

Суд звертає увагу, що відповідно до п.11 Іпотечного договору №2634/0908/55-024-Z-1, «Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання Позичальником Основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо Позичальник не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (як основного боргу, у, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцям та Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору».

Крім того, суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2013 р. позивачем, як іпотекодержателем, на виконання умов Іпотечного договору №2634/0908/55-024-Z-1 та вимог Закону України "Про іпотеку" було направлено іпотекодавцям Повідомлення про усунення порушень вих. №43-11 від 01.06.2013 р., яким вимагалось повернути кредит та сплатити заборгованість за ним, в іншому випадку буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була вручена іпотекодавцям 08.07.2013 р.

Як вже було встановлено вище судом, відповідач, зазначаючи у оскаржуваному рішенні про невідповідність поданих позивачем документів вимогам закону, одночасно вказує на відсутність документу про вручення вимоги одному з іпотекодавців.

Відповідно до положень п. 13 Порядку №703, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявникові таке рішення.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на те, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано належних доказів в обґрунтування прийнятого Рішення про відмову №10670767, а також, враховуючи те, що не було на виконання вимог п. 13 положень Порядку №703, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке б містило рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття, а також звертаючи увагу, що відповідачем не було надано жодних інших доказів в обґрунтування того, що подані позивачем документи не відповідають встановленим законодавством вимогам, суд приходить до висновку, що зазначене Рішення про відмову №10670767 є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, вирішуючи адміністративну справу в частині вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України (державного реєстратора прав па нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) зареєструвати за позивачем право власності на Квартиру АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Аналіз Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави стверджувати, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про реєстрацію права власності є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 24 Порядку №703, орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного Рішення про відмову №10670767.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05 лютого 2014 року №10670767, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (ідентифікаційний номер 35326253) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді К.Ю. Гарник

І.О. Іщук