Постанова № 41605287, 25.11.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року справа № 823/3193/14

м. Черкаси

11 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Паламара П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Казіміренко Я.А. - за довіреністю, представників відповідача Шатайла Ю.Г. за посадою, Стуса П.К. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Вікторія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) подало позов, в якому просить стягнути з Фермерського господарства «Вікторія» (далі - відповідач) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 18 220 грн. адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2013 році та 1 399 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2013 році в позивача повинен був працювати 1 інвалід, проте відділенням встановлено, що на підприємстві інваліди не працювали. Вартість одного робочого місця за звітний період становить 18 220грн. У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не сплатив до 15.04.2014 суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18220 грн., позивач просить стягнути їх в судовому порядку, а також просить стягнути пеню в розмірі 1399 грн. 68 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в його задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідач здійснив всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач став на облік у Черкаському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів у липні 2014 року, після того, як була проведена перевірка Територіальною державною інспекцією з питань праці у Черкаській області. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів ним подано за 2014 рік, тому що згідно Закону за 2013 рік звіт необхідно було подати до квітня. Таким чином, позивачем невірно розраховано адміністративно - господарську санкцію, а відповідно і невірно нарахована пеня.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Фермерське господарство «Вікторія», зареєстроване 11.10.2001 як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 31734226.

Судом встановлено, що у період з 17 по 18 червня 2014 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Черкаській області проведено позапланову перевірку відповідача про що складено акт № 23-18-22119.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач 21.07.2014 подав позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 15 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 18219 грн. 67 коп.

Позивачем проведено розрахунок згідно якого сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 18220 грн., а сума пені становить 1399 грн. 68 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII).

Частиною 1 ст. 18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, зобов'язані самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Суд звертає увагу на те, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій позивачем проведено відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік.

Крім того, згідно зазначеної у звіті інформації у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників склала 15 осіб. А розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб.

Проте позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій виходячи із середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 28 листопада 2014 року.