Постанова № 41604908, 25.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 915/807/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Лянна О.А.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 19 серпня 2014р.

по справі № 915/807/14

за позовом: прокурора Врадіївського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 7251,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року прокурор Врадіївського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків у сумі 7251,55 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор посилався на те, що відповідачка в порушення вимог земельного законодавства без укладення договору оренди використовує земельну ділянку загальною площею 301,2 кв.м., по АДРЕСА_1, на якій знаходяться належні відповідачці об'єкти нерухомості, та не сплачує кошти за її використання, чим завдає селищній раді збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю, які відповідно до ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284, повинна відшкодувати позивачу за період користування ділянкою з 01.03.2011р. по 01.03.2014р. в заявленому до стягнення розмірі.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не визнала позов посилаючись, зокрема, на те, що Врадіївська селищна рада в порушення ст. ст. 120, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» неправомірно відмовляє в укладанні договору оренди земельної ділянки, висуваючи при цьому безпідставні вимоги щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка під будівлями літнього кінотеатру і тиру необхідна їй для здійснення підприємницької діяльності без зміни її цільового призначення. Фізичні та юридичні особи повинні сплачувати орендну плату лише після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку (договору оренди землі), а зобов'язання сплати орендної плати виникає з дати, яка передбачена в рішенні органу державної влади або місцевого самоврядування і закріплена в договорі оренди землі. Водночас за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів законодавством України відповідальності не передбачено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2014 року (суддя Бритавська Ю.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Врадіївської селищної ради Миколаївської області 7251 грн. 55 коп. збитків. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України 1827 грн. судового збору. Рішення мотивовано наявністю в діях відповідачки складу господарського (цивільного) правопорушення, адже позивач внаслідок невчинення відповідачкою дій спрямованих на розробку відповідного проекту відведення земельної ділянки згідно з рішеннями Врадіївської селищної ради від 17.10.2003р. № 12 та від 28.04.2005р. № 11 позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку та отримувати дохід від оренди цієї земельної ділянки у вигляді орендної плати, який би він реально отримав у разі належного виконання відповідачкою своїх зобов'язань (правил здійснення господарської діяльності).

Не погоджуючись з вказаним рішенням фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі договорів купівлі - продажу №763В та № 762В від 27.11.2001р., укладених з Врадіївською районною державною адміністрацією та Врадіївським районним спортивно - технічним клубом ОСОУ, ОСОБА_3 набула у власність будівлю літнього кінотеатру загальною площею 262,5 кв.м. та будівлю тиру загальною площею 38,7 кв.м., розташовані в АДРЕСА_1, що підтверджується реєстраційними посвідченнями про реєстрацію права власності на нерухоме майно Первомайського бюро технічної інвентаризації від 13.12.2001р. за реєстровими № 9 та № 10.

Рішенням Врадіївської селищної ради від 24.02.2005р. № 8 придбане ОСОБА_3 нерухоме майно об'єднано під однією адресою: АДРЕСА_1.

Починаючи з 2003 року ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Врадіївської селищної ради з відповідними заявами про надання їй в оренду земельної ділянки під придбаними нею будівлями літнього кінотеатру та тиру, у зв'язку з чим Врадіївською селищною радою були прийняті рішення від 28.04.2005р. № 11 та від 12.12.2006р. № 9 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_3 для обслуговування літнього кінотеатру та тиру площею 0,4 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в довгострокову оренду терміном на 49 років за рахунок земель резервного фонду селищної ради; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати для розгляду та затвердження у встановленому порядку.

Згідно з довідками Відділу Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області від 29.04.2014р. № 1339/08-41 та від 24.07.2014р. № 2399/08-41 власником земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_1, є селищна рада, землі відносяться до комунальної власності, згідно державної статистичної звітності форми 6-зем знаходяться в землях запасу; угоди щодо користування земельними ділянками під об'єктами нерухомості, що розташовані за вказаною адресою, не укладались; дозвільні документи стосовно вказаних земельних ділянок не надавались.

Згідно з довідками виконавчого комітету Врадіївської селищної ради від 30.04.2014р. № 236/2-13 та від 26.05.2014р. № 282/2/13, приватним підприємцем ОСОБА_3 заяв про затвердження проектної документації щодо відведення земельних ділянок під літнім кінотеатром та тиром в довгострокову оренду на адресу селищної ради не надсилалося, проект землеустрою на затвердження не подавалося та договорів оренди названих земельних ділянок не укладалося.

Приймаючи рішення про задоволення позову господарський суд першої інстанції виходив із того, що на земельній ділянці площею 301,2 кв.м. розташованій за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться придбані ОСОБА_3 будівлі літнього кінотеатру та тиру. Саме відповідач фактично користується цією земельною ділянкою за період з 01.03.2011р. по 01.03.2014р., що сторонами не заперечується. З огляду на це суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявний склад господарського (цивільного) правопорушення, адже позивач внаслідок цих обставин протягом зазначеного періоду був позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку та отримувати дохід від оренди цієї ділянки у вигляді орендної плати. При цьому суд врахував, що ОСОБА_3 було запрошено на засідання комісії по визначенню та нарахуванню збитків за фактичне використання земельних ділянок, яке відбулось 14.03.2014 року та оформлене відповідним актом, згідно з яким комісією визначено розмір збитків завданих відповідачем позивачу у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за час фактичного користування спірною земельною ділянкою у розмірі 7251,55 грн. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 7 251,55 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки під будівлями літнього кінотеатру та тиру, площею 301,2 кв.м., розташованої за вищевказаною адресою, без правовстановлюючих документів за період з 01.03.2011р. по 01.03.2014р.

Втім, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент набуття відповідачкою права власності на нерухоме майно) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України), що зумовлює виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч.2 ст. 125, ч.2 ст.126 ЗК України). Фактичне користування земельною ділянкою можливе після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (ч.3 ст.125 ЗК України).

Обов'язок вносити плату за землю передбачено ст. 1 Закону України "Про оренду землі", згідно якої оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства Врадіївська селищна рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації (ст.16 Закону України "Про оренду землі").

В той же час, ухилення юридичних осіб, які здійснюють використання земельних ділянок від укладення договору оренди, позбавляє селищну раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Визначення збитків міститься у ст. 22 ЦК України, згідно з частиною 2 якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.

Поряд з цим, чинне законодавство містить спеціальні норми, якими регулюються порядок визначення розміру та порядку відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Зокрема, ст. 157 ЗК України визначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

При цьому, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В той же час, пункт 2 Порядку встановлює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісії оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п. 5 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 року за відсутності відповідача відбулося засідання комісії з визначення та нарахування збитків за фактичне використання земельних ділянок, результати якої оформлені відповідним актом. Згідно з цим актом комісія визначила розмір збитків, заподіяних Врадіївській селищній раді ПП ОСОБА_3 внаслідок використання земельної ділянки загальною площею 301,2 кв.м. під нежитловими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 01.03.2011р. по 01.03.2014р., у розмірі 7 251,55 грн.

Втім, в порушення п. 2 Порядку зазначений акт від 14.03.2014р. затверджений головою цієї комісії В.В. Кравченко. В матеріалах справи відсутнє відповідне рішення органу, який створив цю комісію, про затвердження даного акту. Також, в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували повноваження голови комісії Кравченко В.В. на затвердження таких актів.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» врегульовано питання щодо актів місцевих державних адміністрацій та передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з ст. 50 вказаного Закону, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що розрахунок розміру збитків не було затверджено за процедурою, передбаченою порядком.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі затвердження у встановленому законодавством порядку вищезгаданого розрахунку розміру збитків, селищна рада не позбавлена права повторно звернутись до суду з іншим позовом про їх стягнення.

Відповідно до п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Місцевим господарським судом залишено поза увагою наявне в справі рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2007р. у справі № 3/158/07, що набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора Врадіївського району в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради про зобов'язання ПП ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки розміром 0,04 га по АДРЕСА_1. Разом з тим, прокурором та позивачем не надано доказів, які б підтверджували здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки з відповідачем, як то звернення до відповідача з листом - пропозицією про укладення договору оренди земельної ділянки, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд постановив

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2014 року у справі № 915/807/14 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.