Рішення № 41604690, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24007/14 20.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс";

До Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної

адміністрації;

про стягнення 70 193,11 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Положенцова Т.В., представник, довіреність № б/н від 09.11.2014 р.;

Від відповідача: Моренко Ю.І., представник, довіреність № б/н від 05.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 57 583,20 грн. заборгованості за надані послуги, 7 716,14 грн. інфляційних втрат, 4 893,77 грн. трьох відсотків річних, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/24007/14; розгляд справи призначено на 20.11.2014 року.

Через відділ канцелярії господарського суду 20.09.2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій збільшує позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 57 583,20 грн. заборгованості за надані послуги, 10 768,03 грн. інфляційних втрат та 4 893,77 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява про збільшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України,суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні суму основної заборгованості в розмірі 57 583,20 грн. визнав, у задоволенні іншої частини позову просив відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (виконавець) 19.09.2011 року укладено договір № 197/11, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовникові послуги, зазначені у розрахунку вартості послуг (зведений та локальний кошториси), а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п 3.1. договору, ціна цього договору становить 99 657,60 грн., у тому числі ПДВ - 16 609,60 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2011 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.(п.п. 9.1.,9.2. договору)

Судом встановлено, що позивачем надано послуги передбачені договором на суму 57 583,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 03, № 05, № 07 за жовтень 2011 р. та № 10, № 15 за листопад 2011 року.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги, відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача у судовому засіданні суму основної заборгованості в розмірі 57 583,20 грн. визнав.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов договору на суму 57 583,20 грн., відповідачем доказів оплати суду не надано, на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем послуг склала 57 583,20 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши спірний договір, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що умовами договору № 197/11 від 19.09.2011 року не визначено строк виконання зобов'язання в частині оплати за договором.

Так, в п. 4.1. договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимогу щодо сплати заборгованості №102 від 19.12.2011р. за договором № 197/11 від 19.09.2011 р. отримано нарочно відповідачем 19.12.2011 року, що підтверджується підписом заступника начальника та відбитком печатки відповідача на титульному аркуші вищезазначеній письмовій вимозі.

Таким чином, вимога про оплату заборгованості була отримана відповідачем 19.12.2011 р, у зв'язку з чим, відповідач повинен був до 26.12.2011 р. оплатити надані позивачем послуги. Станом на дату розгляду справи, заборгованість за договором відповідачем не оплачена.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі заявленому позивачем до стягнення , а саме в розмірі 57 583,20 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 4 893, 77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 768,03 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В силу частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок і вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 4 893, 77 грн. 3 % річних та 10 768,03 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 6-А, код ЄДРПОУ 37498536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26, код ЄДРПОУ 32771803) 57 583 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 20 коп. основного боргу, 4 893 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 10 768 (десять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 25.11.2014 р.