Постанова № 41604488, 27.11.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3612/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання протиправними дій відповідача щодо стягнення з позивача єдиного соціального внеску; скасування вимоги відповідача про сплату недоїмки у сумі 4649,46 грн. № Ф-1437 від 03.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування і є пенсіонером за віком. Враховуючи те, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком, позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок.

Позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав суду заперечення, згідно яких просить справу розглядати у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що від сплати єдиного внеску звільняються тільки фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", а особи, які отримують пенсію на пільгових умовах, до даного переліку не віднесені.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 11.03.2010 року державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської ради Чернігівської області та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску серії НОМЕР_2 від 30.05.2012 року з 01.01.2012 року підприємницьку діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку (а.с. 15).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 17.08.2010 року, позивач отримує пенсію за віком (а.с. 12).

Згідно довідки відповідача позивач одержує пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства з 21.04.2010 року (а.с. 32).

03.06.2013 року відповідачем прийнято вимогу № Ф-1437 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 4649,46 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

В силу пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

У даному випадку положення пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого вищезазначеною статтею, за умови, якщо остання народила п'ятеро або більше дітей і виховала їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, яка виховала їх до цього віку.

Судом встановлено, що позивачу булу призначено пенсію за віком відповідно до пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною четвертою статті 4 Закону визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також слід відмітити, що занижений вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є підставою для висновку про виплату позивачу пенсії з інших підстав, і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наводиться у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом).

На неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчать також норми Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Так, статтею 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).

Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, а за таких обставин дії відповідача щодо стягнення з позивача єдиного соціального внеску в розмірі 4649,46 грн. згідно вимоги № Ф-1437 від 03.06.2013 року є протиправними, а вимога підлягає скасуванню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного соціального внеску.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про сплату недоїмки у сумі 4649,46 грн. № Ф-1437 від 03 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис О.В. Заяць

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Заяць