Постанова № 41604048, 24.11.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 914/2319/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Кравчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Данилевський О.М.

від відповідача (скаржника) - Головенько К.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", №НЗЕ-10/2731 від 18.09.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року (суддя Березяк Н.Є.)

у справі №914/2319/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення 71390,16 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року у справі №914/2319/14, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю. Присуджено до стягнення на користь останнього з Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 17091,03 грн. - пені, 3419,92 грн. - 3 % річних, 49398,52 грн. - 7 % штрафу та 1480,70 грн. - інфляційних нарахувань.

Суд визнав правомірним нарахування відповідачеві суми пені, 3% річних, штрафу та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань. Разом з тим, не знайшов підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, про яке клопотав відповідач.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року у справі №914/2319/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Одночасно, вказує на помилковий висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. На думку скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги важкий майновий стан відповідача, ступінь виконання ним зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №12/303-БО-21 від 03.09.2012 року та незначний термін прострочення оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді Марка Р.І., суддів: Костів Т.С. та Мирутенка О.Л. розгляд апеляційної скарги призначено на 10.11.2014 року.

У зв'язку з настанням обставин (перебуванням у відпустці головуючого судді Марка Р.І.), які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, розпорядженням керівника апарату суду за №131 від 10.11.2014 року справу №914/2319/14 передано на повторний автоматизований розподіл, за результатом якого дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Якімець Г.Г.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року в склад колегії для розгляду справи №914/2319/14 введено суддів - Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою суду від 10.11.2014 року розгляд справи №914/2319/14 відкладено на 24.11.2014 року.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року склад судової колегії змінено: замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Кравчук Н.М.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року у справі №914/2319/14 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без з мін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в тексті договору - продавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (в тексті договору - покупець) укладено договір №12/303-БО-21 купівлі - продажу газу, згідно умов якого, а саме: п.1.1, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Згідно п.п.5.1, 5.5 Договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Загальна сума вартості природного газу складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Позивач обов'язки за Договором виконав, поставивши відповідачу у вересні - грудні 2012 року природний газ на загальну суму (включаючи транспортування) 1438942,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи (арк. справи 16-19).

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи, виписок з банківського рахунку НАК «Нафтогаз України», відповідачем порушено свої зобов'язання в частині періодичності оплати за поставлений природний газ.

Так, згідно п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі наведеного вище пункту Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем п.6.1 Договору, позивачем нараховано відповідачу 17091,03 грн. - пені та 49398,52 грн. - штрафу.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3419,92 грн. - 3% річних та 1480,70 грн. - інфляційних втрат.

У зв'язку з наведеним, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду про стягнення з Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 71390,16 грн. (з яких: 17091,03 грн. - пені, 3419,92 грн. - 3% річних, 49398,52 грн. - 7% штрафу та 1480,70 грн. - інфляційних нарахувань.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність за неналежне виконання покупцем (відповідачем) зобов'язання передбачено п.7.2 Договору, згідно якого, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

З урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Враховуючи наведені вище положення законодавства, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору №12/303-БО-21 від 03.09.2012 року, заявлена вимога про стягнення суми пені, 3% річних, штрафу та інфляційних нарахувань підставна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми неустойки (штрафу та пені). колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Причинами несвоєчасного виконання зобов'язання за Договором відповідач вказує відсутність фінансування та велика кредиторська заборгованість об'єднання перед третіми особами.

Слід зазначити, що Довідка щодо загальної кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги, отримані від сторонніх організацій станом на 01.08.2014 року, підписана першим заступником начальника фінансово-економічної служби Управління Львівської залізниці не може бути в даному випадку належним доказом фінансового стану відповідача. Так, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), проте, відповідачем такі докази суду не надано.

Відтак, сам лише факт наявності у відповідача кредиторської заборгованості перед третіми особами та виконання відповідачем зобов'язань за договором не може слугувати підставою для зменшення розміру, пред'явленої до стягнення суми штрафу та пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості природного газу.

Відповідно до вимог ст.526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Поряд з тим, не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач, звернувшись до суду з клопотанням про зменшення розміру неустойки, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від відповідальності, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним договірного зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення виконання ним зобов'язання та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

У зв'язку з наведеним вище, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про стягнення з Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17091,03 грн. - пені, 3419,92 грн. - 3 % річних, 49398,52 грн. - 7 % штрафу та 1480,70 грн. - інфляційних нарахувань.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року у справі №914/2319/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/2319/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 26.11.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Кравчук Н.М.