Постанова № 41604012, 27.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 року Справа № 904/5916/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Кузнецова В.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014р. у справі № 904/5916/14.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМПАНІЯ СЛОВО» м.Запоріжжя

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" м.Дніпропетровськ

про: стягнення 177 822,22 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014р. у справі № 904/5916/14, яке підписано 06.10.2014 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя Петренко Н.Е.), задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМПАНІЯ СЛОВО» м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" м. Дніпропетровськ про стягнення 177 822,22 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАКОМПАНІЯ СЛОВО" м. Запоріжжя заборгованість за поставлений товар у розмірі 174 120,25 грн., пеню у розмірі 1 125,61 грн., 3% річних у розмірі 315,71 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 556,44 грн.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2260,65 грн. - припинено.

28.10.14 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 07.11.2014 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Розпорядженням секретаря судової палати від 06.11.2014 р. № 859, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.

Скаржник просить у апеляційній скарзі рішення в частині стягнення з нього пені в розмірі 1 125,61 грн. та 3 % річних в розмірі 315,71 грн. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки вважає дане рішення в частині стягнення пені та 3 % річних винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

В порушення ч.2 ст. 550 ЦК України позивачем в позові нараховані 3 % річних на пеню.

Крім того, оскарженим рішенням суду першої інстанції припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 2 260,65 грн., пеня на неї 3 % річних нараховані виходячи із заборгованості за поставлений товар в розмірі 176 380,90 грн., тобто без відрахування 2 260,65 грн.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції оскарженим рішенням не вірно стягнув судовий збір в розмірі 3 556,44 грн. і просить вирішити питання щодо розміру судового збору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм право на участь в судовому засіданні. Неявка позивача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

Скаржник в судове засідання не з'явився, а надав заяву, в якій вказує, що підтримує апеляційну скаргу і просить її задовольнити. Крім того скаржник просить у зв'язку з неповним штатом юридичного відділу та зайнятістю представників у вказаний час в інших справах, неможливістю забезпечити явку представника по даній справі розглянути апеляційну скаргу без його участі .

В судовому засіданні оголошено постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІАКОМПАНІЯ СЛОВО» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" (Покупець) укладено договір поставки № 59/13 від 01.08.2013 р.

Відповідно п.1.1 вказаного договору Постачальник зобов'язався в обумовлений строк передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за отриманий товар проводяться на протязі 30 банківських днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Відповідно до п.11.1 договір № 59/13 діє до 31.12.2013 р.

Згідно п.11.2 договір є пролонгованим до 31.12.2014 р., якщо жодна сторона не заявила про його розірвання.

Оскільки, жодна із сторін не вимагала його розірвання, то договір № 59/13 є чинним.

Позивач зазначив в позові, що на протязі всього часу співпраці обидві сторони сумлінно виконували свої зобов'язання один перед одним. Але з червня 2014 року відповідач не перерахував позивачу кошти за проданий товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 176380,90 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 22.07.14р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 99 від 22.07.14р. (а.с. 119) з вимогою погасити заборгованість за вищезазначеним договором поставки разом з пенею у сумі 89 556,55 грн. Вимоги відповідачем були залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору поставки, позивачем на підставі п. 8.2. Договору поставки була нарахована пеня у розмірі 1 125,61 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 315,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 176 380,90 грн., пеню у розмірі 1 125,61 грн. за період з 10.04.2014 р. по 12.06.2014 р. та 3% річних у розмірі 315,71 грн. за вказаний період, а всього 177 822,22 грн.

Після звернення з позовом до суду, позивач в заяві (а.с. 192) повідомив господарський суд про те, що сума основного боргу складає 174 120,25 грн., оскільки товар на суму 160,65 грн. був повернутий відповідачем позивачу (накладна на повернення № ЦБ 1678 від 11.08.14р.) та 01.09.14р. між сторонами було проведено взаємозалік на суму 2100 грн.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 189) відповідач визнав заборгованість за поставлений товар у сумі 174 120 грн. 25 коп. і повідомив, що не розрахувався з позивачем, так як у нього немає коштів.

У зв'язку з тим, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 2 260 грн. 65 коп., судом першої інстанції правомірно припинено провадження в цій частині.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору поставки виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними та поверненими накладними на поставлений товар, підписаними зі сторони відповідача уповноваженою особою та скріпленими печатками сторін. Зазначені документи були підписані відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору поставки.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки та обставини справи, господарський суд визнав, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 174 120,25 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних у розмірі 315,71 грн. і пеню в сумі 1 125 грн. 61 коп. за період з 27.05.2014 р. по 24.07.2014 р. (а.с.121).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2. Договору поставки передбачено, що за порушення строку розрахунку відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочення платежу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції частково, в частині стягнення пені в розмірі 1 125 грн. 61 коп. та 3 % річних в сумі 315 грн. 71 коп., скаржник не погоджується з тим, що пеня і 3 % річних нараховані виходячи із заборгованості за поставлений товар в розмірі 176 380 грн. 90 коп., тобто без врахування того, що провадження на суму 2 260 грн. 65 коп. припинено.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, так як суд першої інстанції правомірно стягнув пеню в сумі 1 125 грн. 61 коп. і 3 % річних в сумі 315 грн. 71 коп., яка нараховані за період з 27.05.2014 р. по 24.07.2014 р., розрахунок яких вказаний в матеріалах справи (а.с. 121).

Позов позивачем подано 08.08.2014 р., а товар на суму 160 грн. 65 коп. повернуто відповідачем позивачу 11.08.2014 р. і 01.09.2014 р. проведено взаємозалік на суму 2 100 грн., тобто відповідач частково, на суму 2 260 грн. 65 коп. розрахувався з позивачем після пред'явлення позову, а тому пеня, 3 % річних нараховані і стягнуті з відповідача правомірно, у зв'язку з викладеним також правомірно стягнуто з відповідача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014 р. у справі № 904/5916/14 залишено без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: В.О. Кузнецов

І.М. Кощеєв