Рішення № 41603868, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19431/14 26.11.14

За позовом Державного підприємства «Центр сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу «Держгірпромнагляду України»

до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 566 930,90 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Комлик Д.С. - представник за довіреністю № 1 від 02.06.14

від відповідача Варданян А.А. - представник за довіреністю 11/76-30 від 02.10.14

В судовому засіданні 26.11.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Центр сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплекс «Держгірпромнагляду України» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 566 930,90 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору на виконана робіт з технічного нагляду № 271/2012/991 від 19.09.2012, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 566 930,90 грн., з яких: 484 059,55 грн. - основна заборгованість; 22 465,77 грн. - 3 % річних та 60405,58 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/19431/14, розгляд справи призначено на 15.10.2014 року.

Ухвалою суду від 15.10.2014 розгляд справи відкладався на 05.11.2014 за клопотання представників сторін.

У судовому засіданні 05.11.2014 оголошувалась перерва до 26.11.2014 за клопотанням представника відповідача.

У судове засідання 26.11.2014 з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові, та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував факт заборгованості та просив суд відстрочити виконання рішення до 01.01.2016 р., у зв'язку з тим, через окупацію Автономної Республіки Крим, відповідачем було втрачені установчі документи, а також відсутній доступ до реєстру укладених підприємством договорів, оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції. А також зазначив, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», яке засноване на державній власності є найбільшим активом, що було втрачено Україною через окупацію Автономної Республіки Крим.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 вересня 2012 року між Державним підприємством «Центр сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплекс «Держгірпромнагляду України» (надалі - позивача, підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір № 271/2012/991 на виконання робіт з технічного нагляду (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з технічного нагляду за якістю будівництва об'єкту «Облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря. Пусковий комплекс»:

- поопераційний технічний нагляд за якістю будівництва,

- підтвердження обсягів виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) підрядниками з будівництва для оплати замовником,

- вибірковий неруйнівний контроль окремих зварених з'єднань газопроводу,

- незалежний висновок про якість БМР, для здачі об'єкту в експлуатацію.

Згідно з п. 1.2. договору замовник зобов'язався прийняти виконанні роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

У п. 2.1. договору зазначено, що вартість робіт за даним договором є договірною згідно з кошторисом, який являється невід'ємною частиною даного договору (додаток № 3) і складає 996 640,86 грн, в т.ч. ПДВ.

Замовник оплачує всі виконані роботи на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт. Замовник здійснює оплату виконаних робі щомісячно у відповідності з підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідного акта (п.2.2. договору).

За доводами позивача, ДП «Центр сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу «Держгірпромнагляду України» належним чином виконав зобов'язання за договором та виконав роботи за договором на загальну суму 983 025,04 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

№ 1 від 31.10.2012 р. на суму 133 779,00 грн;

№ 2 від 29.11.2012 р. на суму 265 186,49 грн;

№ 3 від 28.12.2012 р. на суму 299 536,34 грн;

№ 4 від 29.12.2012 р. на суму 150 281,34 грн;

№ 5 від 23.01.2013 р. на суму 37 487,18 грн;

№ 6 від 11.03.2013 р. на суму 58 404,65 грн;

№ 7 від 30.05.2013 р. на суму 38 349,91 грн.

Відповідачем в свою чергу було частково оплачено роботи на суму 498 985.49 грн, а відтак борг відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становить 484 059,55 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 22 465,77 грн. - 3 % річних та 60405,58 грн. - інфляційні збитки.

Спір виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані роботи за договором № 271/2012/991 від 19.09.2012 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши умови угоди сторін, їх права та обов'язки за договором № 271/2012/991 від 19.09.2012 р., суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було встановлено судом, позивачем виконані роботи на підставі договору на загальну суму 983 025,04 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

№ 1 від 31.10.2012 р. на суму 133 779,00 грн;

№ 2 від 29.11.2012 р. на суму 265 186,49 грн;

№ 3 від 28.12.2012 р. на суму 299 536,34 грн;

№ 4 від 29.12.2012 р. на суму 150 281,34 грн;

№ 5 від 23.01.2013 р. на суму 37 487,18 грн;

№ 6 від 11.03.2013 р. на суму 58 404,65 грн;

№ 7 від 30.05.2013 р. на суму 38 349,91 грн.

Вказані виконані роботи здано відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного. Відповідачем в свою чергу було частково оплачено роботи на суму 498 985,49 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 484 059,55 грн (983 025,04 грн - 498 985,49 грн).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що замовник здійснює оплату виконаних робі щомісячно у відповідності з підписаними актами здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідного акта

Таким чином, строк виконання зобов'язання за актами виконаних робіт на момент звернення до суду з позовом настав.

Позивач, 07.02.14 звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором підряду № 271/2012/991 від 19.09.2012 р., яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, факт виконання підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 484 059,95 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 60 405,58 інфляційних збитків та 22 465,77 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - 3% річних у розмірі 22 465,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 60 405,58 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Відповідач доказів відсутності заборгованості суду не надав, щодо існування боргу не заперечував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 484 059,55 грн., 3 % річних в сумі 22 465,77 грн. та інфляційних збитків в сумі 60 405,58 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд приходить до висновку, що задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення не порушуватиме прав позивача, однак, враховуючи значну суму боргу, присудженого до стягнення, сприятиме недопущенню різкого погіршення фінансового стану відповідача та спричинення його неплатоспроможності.

Враховуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення та надані докази в його обґрунтування, враховуючи матеріальний стан сторін у справі, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України, та відстрочити виконання рішення до 01.07.2015 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача стягуються витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, ідентифікаційний код 00153117) на користь Державного підприємства «Центр сертифікації та контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплекс «Держгірпромнагляду України» (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, будинок 68, корпус 9, ідентифікаційний код 13417687) основну суму заборгованості в розмірі 484 059 (чотириста вісімдесят чотири тисячі п'ятдесят дев'ять) грн 55 коп.; 3 % річних в сумі 22 465 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн 77 коп.; інфляційних збитків в сумі 60 405 (шістдесят тисяч чотириста п'ять) грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 338 (одинадцять тисяч триста тридцять вісім) грн 62 коп.

3. Відстрочити виконання рішення по справі № 910/19431/14 до 01.07.2015 року.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2014 р.

Суддя Л.Г.Пукшин