Рішення № 41603849, 25.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23943/14 25.11.14

За позовом Державного підприємства «Підприємство Ірпінського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№132)»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік»

про стягнення 8 552,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Хомутовська А.В. (представник за довіреністю №8 від 06.05.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Державного підприємства «Підприємство Ірпінського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№132)» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 8 552,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, .

Ухвалою від 03.11.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/23943/14 та розгляд справи призначено на 25.11.2014р.

В судове засідання 25.11.2014р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 25 листопада 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2012 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу №325 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність (повне господарське відання) Євроконтейнер-2 (надалі - товар) в кількості 12 шт., а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити даний товар, за найменуванням, кількістю, ціною, вказаних у цьому Договорі та рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Ціна за одиницю товару вказана в рахунку-фактурі до цього Договору. Ціни встановлюються в національній валюті України - гривнях. Загальна сума Договору становить 33 552,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 592,00 грн. (п. 2.1. Договору).

Позивач здійснює поставку товару з необхідною документацією на товар (видаткова та податкова накладна, рахунок фактуру оригінали та ін.). (п. 3.2. Договору).

Товар переходить у власність відповідача з моменту підписання видаткових та податкових накладних. (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування банківського переказу на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 100% попередньої оплати товару, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на відповідну суму. Днем оплати за товар вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. В момент здійснення відповідачем передоплати за товар, позивачем фіксується ціна на цей товар та зміні не підлягає.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 33 552,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою накладною №145 від 31.05.2012р. на вказану суму.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом його уповноваженого згідно довіреності представника.

Для здійснення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №130 від 31.05.2012р. на суму 33 552,00 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім розрахунок за отриманий за Договором товар проведено було частково на суму в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими, копіями виписок по рахунку позивача, а саме:

- 24.07.2012р. платіжним документом №1825 відповідачем було здійснено оплату вартості отриманого товару на суму 10 000,00 грн.;

- 25.07.2012р. платіжним документом №1947 відповідачем було здійснено оплату вартості отриманого товару на суму 5 000,00 грн.;

- 30.07.2012р. платіжним документом №1889 відповідачем було здійснено оплату вартості отриманого товару на суму 10 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату вартості отриманого за Договором товару на суму в розмірі 8 552,00 грн., позивач був змушений звернутись до суду.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача в сумі 8 552,00 грн. (33 552,00 грн. вартість поставленого позивачем згідно Договору товару - 25 000,00 грн. частка оплата вартості поставленого товару, проведена відповідачем на рахунок позивача) здійснено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N9/252-10).

Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Зважаючи на положення ст. 692 Цивільного кодексу України, п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., пункту 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14, враховуючи, що пунктом 4.1. Договору сторони не передбачили чітких дат виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару, зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору товару у відповідача виникло та повинно було бути виконано у строк до 31.05.2012р. включно.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму в розмірі 8 552,00 грн. настав та останнім не виконаний.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості отриманого відповідачем товару складає 8 552,00 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в справі №910/23943/14 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 8 552,00 грн. є обґрунтованими.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами усних договорів, існуючих між сторонами.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23943/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 8 552,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік» (код ЄДРПОУ 23245193, адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8) на користь Державного підприємства «Підприємство Ірпінського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№132)» (код ЄДРПОУ 08680224, адреса: 08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вулиця Залізнична, 1) основний борг в розмірі 8 552,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривни 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов