Ухвала суду № 41603522, 11.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р. Справа № 132464/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника відповідача Пшибили Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Солід» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Солід» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Солід» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2011 року № 0000202303, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 35541,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав належних доказів на спростування висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки відповідачем не взято до уваги уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яким відкориговано показники рядка 24 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» податкової декларації, графи 3 додатка 2 до податкової декларації, яка містить розшифровку рядка 24 податкової декларації по періодах виникнення, та збільшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника на 25205,00 грн. - до 191682,00 грн. Посилання відповідача на те, що відносини ПрАТ «Солід» з підприємствами-постачальниками, які мають ознаками сумнівності і по яких неможливо підтвердити надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету відповідно, на думку позивача, не є підставою для позбавлення його права на відшкодування податку на додану вартість. Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі норм законодавства, які не були чинними на час вчинення ним порушення, про яке стверджує податковий орган.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, 04-12.03.2011 року працівники Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську провели позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Солід» (правонаступником якого є ПрАТ «Солід») з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року, який виник за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2011 року № 1389/23-3/32360621.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування відповідно до поданої податкової декларації за грудень 2010 року у сумі 35541,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську прийняла податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0000202303, яким ПрАТ «Солід» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 35541,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем як отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (рядок 2 Розрахунку) за даними платника податку становить 191682,00 грн., а за даними перевірки, наведеними в акті перевірки із зазначенням дати і номерів платіжних доручень, а також сум податку на додану вартість з правом включення до бюджетного відшкодування, складає 156141,00 грн. Розбіжність між даними платника податку і податкового органу становить 35541,00 грн., в зв'язку з чим відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на вказану суму.

При цьому, як встановив суд, в частині спірних сум податку на додану вартість в розмірі 25205,00 грн. Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську приймала рішення форми В1, а саме за періоди: листопад 2008 року на 15983,00 грн., січень 2009 року на 6380,00 грн., грудень 2009 року на 403,00 грн., січень 2010 року на 225,00 грн., червень 2010 року на 2158,00 грн.

При цьому, різниця рішень форми В2 на суму 33305,00 грн. та форми В1 на суму 2158,00 грн. була включена в рядок 23.4 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року зі знаком «- 31147,00 грн.», а за липень 2010 року «- 53,00 грн.», в зв'язку з тим, що не було оплати в попередніх звітних періодах, а оплата контрагентам по заявлених до відшкодування сумах за листопад 2010 року не проводилась.

Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалами справи актами перевірок та податковими повідомленнями-рішеннями.

Твердженнями позивача про те, що при проведенні перевірки відповідач не взяв до уваги уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданий підприємством у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за грудень 2010 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в акті перевірки надано оцінку і податковій декларації і уточненому розрахунку.

Також, як вбачається з акту перевірки податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2010 року, в цих деклараціях не було відображено залишків від'ємного значення (колонка 11 Додатку 2), тому сума 8662,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентами, на підставі яких формувався податковий кредит жовтня 2010 року та оплачені у листопаді 2010 року, не могла бути заявлена до відшкодування в грудні 2010 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вище суми податку на оддану вартість не могли бути включеними позивачем повторно до бюджетного відшкодування в декларації за грудень 2010 року.

Також по сумах, які формували податковий кредит та від'ємне значення у листопаді 2010 року не включено в бюджетне відшкодування податку на додану вартість 1674,00 грн., оскільки була оплачена кредиторська заборгованість у листопаді 2010 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податку на додану вартість на суму 1005,00 грн. по взаємовідносинах позивача з одним із постачальників ПП «Золоте Руно» також необґрунтовано включена ПрАТ «Солід» до бюджетного відшкодування спірного періоду, оскільки при вивченні схеми руху сум податку на додану вартість за листопад 2010 року по контрагенту ПП «Золоте Руно» встановлено, що дане підприємство придбаває товар у таких постачальників у другій ланці ланцюга постачання, які не сплачують до бюджету податкові зобов'язання, а саме ТзОВ «Дует СІМ», ТзОВ «Промислова компанія «Лідер-Пак», ТзОВ «Меблеві дистрибюційні системи» та ПП «НІКІ».

Також безпідставним є твердження позивача про неправомірність дій відповідача в частині зазначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні норм Податкового кодексу України, який набрав чинності лише з 01.01.2011 року, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні та у висновку до акта перевірки є посилання також на норми Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого регламентували порядок проведення бюджетного відшкодування на час спірних правовідносин, а норми Податкового кодексу України зазначені в податковому повідомленні-рішенні з підстав винесення оскаржуваного рішення після 01.01.2011 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Солід» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі № 2а-2700/11/0970 за позовом Приватного акціонерного товариства «Солід» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 17.11.2014 року