Рішення № 41603394, 21.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20569/14 21.11.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет»треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Мале приватне підприємство «Беркут», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІТТ-Менеджмент»провизнання правочинів нікчемними

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Данко А.Б. - представник від відповідача Прокопенко Т.Ю. - представниквід третьої особи-1Мошук М.В. - директор від третьої особи-2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 нікчемними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вартість переданого права грошових вимог за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а тому з огляду на положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такі правочини є нікчемними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20569/14, залучено до участі у справі Мале приватне підприємство «Беркут» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено розгляд справи на 06.11.2014.

29.10.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що Банк не відмовлявся від власних майнових вимог, а здійснив відчуження права вимоги з оплатою покупцем вартості відступленого права вимоги; Банк здійснив відчуження майнових вимог за ринковими (звичайними) цінами, та відповідачем оплачена вартість права вимоги за договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІТТ-Менеджмент» третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 19.11.2014.

18.11.2014 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІТТ-Менеджмент» (третьої особи-2) надійшли пояснення по справі, в яких третя особа-2 проти задоволення позову заперечує.

19.11.2014 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

Також 19.11.2014 до суду надійшли пояснення Малого приватного підприємства «Беркут», в якому третя особа-1 заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 19.11.2014 оголошувалась перерва до 21.11.2014.

21.11.2014 до початку судового через канцелярію суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи, мотивована необхідністю подати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні представник позивача вказану заяву підтримав.

Заява позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється, оскільки з моменту порушення провадження розгляд справи неодноразово відкладався, а позивач мав достатньо часу для подання доказів на підтвердження заявлених ним вимог.

21.11.2011 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог.

У вказаній заяві позивач просить суд визнати договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 недійсними.

При цьому, у вказаній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, окрім невідповідності спірних правочинів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вказує, що договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 від імені Банку було підписано не уповноваженою на те особою.

Дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд відмовляє у прийнятті до розгляду вказаної заяви, оскільки за своїм змістом вказана заява є заявою про зміну одночасно і предмету, і підстав позову, що суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.11.2014 судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (надалі - Договір від 01.09.2014), за умовами якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним Кредитним договором, договором, що забезпечує зобов'язання боржника за Кредитним договором, рішенням Господарського суду міста Києва, а саме:

1. Кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та Малим приватним підприємством «Беркут» (боржник);

2. Договором іпотеки між первісним кредитором та боржником від 07.11.2007, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М., внесено в реєстр за № 841, згідно якого в іпотеку первісному кредитору передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2: лабораторний корпус № 50 (літ. Ж), загальною площею 2017,70 м.кв.; склад «Кнудсон» № 67 (літ. И), загальною площею 160,6 кв.м; склад «Кнудсон» № 67а (літ. К), загальною площею 17,20 кв.м;

3. Рішенням Господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суми основної заборгованості за кредитом в розмір 8000000,00 грн, заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 18.11.2010 в розмірі 59178,08 грн, прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 31.10.2010 в розмірі 200547,93 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2831,36 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення Господарським судом міста Києва 14.04.2011 було видано наказ № 33/477, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 05.08.2011 було відкрито виконавче провадження № 28779144.

У відповідності до п. 1.2 Договору від 01.09.2014 новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, визначених Кредитним договором, Договором іпотеки та рішенням суду.

Згідно з п. 2.1 Договору від 01.09.2014 первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000000,00 грн та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору.

02.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права за іпотечним договором (надалі - Договір від 02.09.2014), за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержавтелю своє право за Договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М. 07.11.2007 за реєстровим №841, укладеним між первісним іпотекодержателем та юридичною особою Малим приватним підприємством «Беркут», який забезпечує виконання умов Кредитного договору №1127/01 від 27.11.2007, разом із договорами про внесення змін до Кредитного договору, що укладений між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно з п. 1.2 Договору від 02.09.2014 цей договір укладено на підставі ст. 24 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні за основним договором, та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є договором купівлі-продажу права вимоги.

У відповідності до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 512 - 515 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В п. 2.1 Договору від 01.09.2014 сторони погодили, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вартість переданого права грошових вимог за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а тому в силу ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такий правочин є нікчемним. Як наслідок - позивач вказує і на нікчемність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

02.09.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК», згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» запроваджено строком на 3 місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не надано жодних доказів того, що вартість відступленого права вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є меншою, аніж вартість, за якою було відчужено відповідне право вимоги до боржника.

В свою чергу, відповідачем для долучення до матеріалів справи було подано звіт про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за кредитним договором №1127/01 від 27.11.2007 до МПП «Беркут», складений суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Істерн Консалтинг Груп» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13093/12, виданого Фондом державного майна України 13.03.2012).

За змістом ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до наведеного звіту ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором №1127/01 від 27.11.2007 до МПП «Беркут» станом на 01.09.2014 складає 995600,00грн.

Тобто, визначена за результатами оцінки вартість права грошової вимоги за Кредитним договором №1127/01 від 27.11.2007 є меншою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача за спірним договором відступлення права вимоги, що спростовує доводи позивача, наведені у позовній заяві.

В ході розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, в якому позивач на вирішення експерта просив поставити питання: яка реальна вартість відступлених прав вимоги за спірним Договором та чи відповідає така вартість звичайним цінам.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відзначається, що у разі коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Оскільки в матеріалах справи наявний звіт про оцінку права грошової вимоги, яке було відчужено за спірним правочином, вказаний звіт було рецензовано в порядку, встановленому ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», матеріали справи містять документи на підтвердження повноважень суб'єктів оціночної діяльності на здійснення такої діяльності, а позивачем жодних доказів, які б містили суперечливі вказаному звіту відомості щодо вартості відчужених прав вимоги не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та призначення у справі судової експертизи.

Отже, з огляду на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що вартість переданого права грошових вимог за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а також не доведено існування підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчать про нікчемність правочину, вимоги позивача про визнання нікчемними договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.11.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова